Не хочеться вірити, думати страшно, що нашу землю плюндрує ворог, що гинуть наші рідні – сини, брати, батьки… Путінська рука рясно сіє сльози і біду, смуток і печаль. Горе прийшло на Україну…
Моя молитва лине в небеса… Стою я перед Богом на колінах. Дай, отче, миру, спокою в серця, тебе благає щиро Україна…
Зі сцени актової зали санаторної школи-інтернату лунало слово – так сильно і зворушливо, що тілові ставало холодно, а душі – гарячо до знемоги…
На виховний захід «Героям слава!» зібралися усією «сім’єю»: і вихователі, педагоги, і вихованці, прибули також військові з військової частини м. Дрогобича, студенти Дрогобицького державного музичного училища імені В. Барвінського, ансамбль скрипалів під керівництвом О. Максимової та духовий оркестр – керівник О. Соляр. Під його звуки знаменна група: майор О. Каляєв, капітан М. Тимошенко і сержант О. Лавренюк вносять державний прапор України. звучить Гімн, а за ним – студент Дрогобицького музучилища В. Савчишин заспівав «Прапор України».
У залі – «мертва» тиша. Вчитель історії І. Винницька читає вірш «Невже зазнала мало болю ти»… І, мабуть, не один подумав собі: коли ж то, нарешті, звільняться українці від «опіки старшого брата», який ніяк не нап’ється крові української.
Дуже позитивно те, що у цьому заході брали участь і педагоги, і школярі. Вони доповнювали одні других, зміцнювали отой невидимий зв’язок: між старшими і молодшими. .. Поезію читали: учень 6-А класу В. Євтушок («Моя Батьківщина»), п’ятикласниця Л. Титиш («Я кажу калина – бачу Батьківщина», «Є щось святе в словах «мій рідний край». Учениця 10-Б класу У. Баран у виконання «Балади про Україну» вклала часточку своєї душі, відтворюючи образ неньки-України, яку вороги хочуть поставити на коліна, знищити, але не вдасться. Бо на захист нашого народу тут стане Бог і вся природа. І кров’ю скроплена земля – і не допустить москаля… Уляна заспівала ще й пісню «Слава Україні!». Зі сльозами на очах присутні слухали вірш «Чорна година», що його читав солдат контрактної служби м. Дрогобича Андрій Дречевич, поезію, яку читали вихователі школи О. Мачужак «Скажи, невже ти після цього брат?», О. Мазур «Останні миті», М. Петров «Сліпі обличчя», М. Пелих «Героям».
У залі плакали, коли вчитель математики І. Шклярук зуміла створити образ згорьованої матері, яка вишивала синові вишиванку… на смерть (вірш «Вишивала мати синові сорочку»), а від «Молитви» перехоплювало дух, стискалося серце від балади «Про дві душі» – виконавець І. Винницька. Зустрілися дві душечки – вбитого батька і ненародженого сина. Їм не судилося зустрітися в житті, хоча ця зустріч була такою бажаною… Не без хвилювання вийшов на сцену старший прапорщик І. Шиян. Він декламував «А я живий, матусенько, живий…».
А я живий, матусенько, живий,
Хоч вже по нас безчесно так стріляють.
Для них вже свій народ, то вороги…
Якщо ж загину, то за що, я знаю…
Я знаю, мамо, як тобі болить
Ота моя така нестримна вдача,
Але не плач… Хай наші вороги
Від немощі своєї гірко плачуть…
А я живий, матусенько, живий,
Бо з нами правда!
Їм нас не здолати!
От, тільки жаль, що наші вороги
Цькують на нас мого по крові брата…
Та я живий,  матусенько, живий
І не питай мене, чи я боюся…
Нехай бояться наші вороги.
А ти молись… й я, матінко, молюся.
На фоні музики у виконанні ансамблю скрипалів звучали й інші поезії: «Тече сльоза з очей старої неньки», «Мамо, сьогодні їду на майдан» у виконанні одинадцятикласниці С. Капрій, «Чому? Чому так важко в цьому світі?» – виконання десятикласниці Х. Лецик, «Ми за мир у всьому світі», «Моя земля» – прочитали учениці 4 кл. М. Віткова та Д. Зіновчук, «Рідний дім» – декламувала десятикласниця А. Гирман. Присутні на цьому заході побачили і танцювальну композицію «Війна» у виконанні учасників танцювального гуртка під керівництвом хореографа Х. Гаман.
Поезія звучала на фоні музики у виконанні ансамблю скрипалів та духового оркестру Дрогобицького державного музичного училища імені В. Барвінського. Музичний супровід підсилював кожне сказане слово, яке осідало смутком в серця присутніх, змушувало ще і ще просити Господа, аби дав мир і спокій усім нам, нашій Україні, яка, як ніколи, сьогодні – понад усе!
На виховному заході «Героям слава!» були присутні і члени громадської організації «Самооборона Борислава», і представники від громадської організації «Нащадки Бандери». До слова запросили голову «Самооборони» Романа Деленгевича, який розповів про діяльність самооборонівців нашого міста. А на рахунку цієї організації чимало добрих справ і внесок у загальноукраїнську поміч захисникам, які перебувають в АТО, – вагомий. Його, безперечно, оцінять Господь і люди…
«Галицькі ангели». Відеоролик під такою назвою розповів про тих, хто ангелом злетів у небо у час розстріляного Майдану. Їхню пам’ять і десятків таких, як вони, вшановували цього дня у «санаторці». Організатор заходу, фахівець своєї справи вихователь школи Г. Мельник, наголосила, що у цьому вшануванні – багато гіркоти. В нашій країні іде війна. Але є в Україні ще один фронт – культура. Українське слово і пісня підтримують наших воїнів. Це сила, це оберіг нації, це позитивна енергетика, яка об’єднує, а в єдності – сила народу. У переддень проведення заходу «Героям слава!» відзначили свято доброти. То ж усім Галина Євстахіївна нагадала слова американського філософа, який сказав: «Скільки в людині доброти – стільки в ній життя». Вона закликала усіх робити добро і побажала сили, очищеної любов’ю і зміцненої надією.
Звертаючись до присутніх, директор школи О. Громик з хвилюванням говорила про події, що відбуваються на сході України: «Ніхто і передбачити не міг, що ми будемо присвячувати виховні заходи героям Небесної сотні. Історія знову випробовує своїх синів і дочок, усіх нас. і вкотре наші герої довели, що українці – це нація надзвичайно патріотичних людей, які готові вмерти за ідею, за свою рідну землю. Події, які відбуваються нині, торкнулися кожної сім’ї і, зокрема, великої родини нашої школи. Наші випускники, діти наших працівників були учасниками подій на Майдані і зараз захищають нас з вами. Крові Небесної сотні виявилося замало. І недаремно сьогодні представники військової частини тримають у своїх руках найдорожче для нас – український прапор. Дух наш незламний…».
Керівник школи подякувала організаторові свята Г. Мельник, студентам та викладачам Дрогобицького державного музучилища, командирові військової частини м. Дрогобича полковникові Г. Дем’янчику, заступникові командира частини по роботі з особовим складом підполковникові А. Шубенічеву, усім військовим, котрі були учасниками виховного заходу «Героям слава!». Нехай вічною буде пам’ять про тих, хто поліг за Україну, нехай повертаються додому живими та здоровими усі, хто воює з ворогом, захищаючи рідну землю від путінських найманців. І вже вкотре звертаюся до поезії Лесі Горової:
Запам’ятайте, злії люди,
земля ця вашою не буде,
Її ми в силі захистити від вас,
московськії бандити.
Бо ми давно вже не раби.
Не завойовники, як ви;
У нас є гідність, честь, ідея,
Ми в бій готові йти за неї.
У нас мета одна-єдина –
Велика, сильна Україна!
Фотооб’єктив вихователя школи Ігоря Шохи зафіксував фрагменти заходу «Героям слава!».
На світлинах: прапор – у надійних руках знаменної групи: майора О. Каляєва, капітана М. Тимошенка, сержанта О. Лавренюка; учасники заходу – студенти Дрогобицького державного музичного училища імені В. Барвінського (керівник духового оркестру О. Соляр); танцювальну композицію «Війна» підготували учасники танцювального гуртка під керівництвом хореографа Х. Гаман.
Тетяна ШЕРЕМЕТА.

Print PDF