Дослідник лемківського фольклору Михайло Дзіндзьо

19 липня виповнюється 90 років з дня народження талановитого лемківського письменника, фольклориста Михайла Дзіндзя.
Михайло Васильович Дзіндзьо народився 19 липня 1925 року на Лемківщині в с. Красна Кроснянського повіту (Польща) в селянській сім’ї. Батько Михайла – Василь був сільським війтом. Дитинство Михайла пройшло серед великої маси селян: урядовців, які постійно відвідували хату сільського війта у справах державних та своїх. Саме допитливість, спостереження малого Михайла стануть у пригоді в майбутньому при написані власних досліджень лемківського фольклору.
Ще не відвідуючи початкової школи, Михайло вже вмів писати і читати не тільки українською, а й державною, польською, мовами. Великий вплив зробив на дитину, на його формування, поет, художник, вчитель початкової сільської школи Іван Русенко, будинок якого межував із хатою Василя Дзіндзя. Малий Михайло не раз зачитувався допізна книгами з бібліотеки вчителя.
1931 року померла мати Михайла і батько одружився вдруге. Крім Михайла, в сім’ї виховувалося ще двоє дітей – дівчатка.
1938 року хлопець успішно закінчив шестирічну початкову сільську школу. Продовжити навчання здібному Михайлові не було можливості через матеріальну скруту та через те, що був він єдиним помічником батька у домашній господарці. Тож батько віддав його вчитися шевському фаху до місцевого шевця.
Саме сільський учитель Іван Русенко, його чудова бібліотека, спостереження за людським життям сформували у Михайла любов до читання, а потім до писання, тобто дослідницької роботи. Носячи із собою зошити, записував пісні, різні сценки, лемківські обряди, вечірки, хрестини, весілля, кермеші.
1945 року родина
М. Дзіндзя, як і тисячі інших лемківських родин, насильно вивезена в Україну. Спершу її поселили в Борщеві на Тернопільщині. Там прожили неповних три роки. 1948 року сім’я переїхала до Борислава.
1951 року Михайло вступив учитися до вечірньої школи робітничої молоді. Наука давалася йому легко і після успішного закінчення школи вступив до Дрогобицького нафтового технікуму, який закінчив 1962 року, одержавши диплом техніка-механіка нафтового і газового обладнання. Саме тут, у Бориславі, одружився, а 1958 року народився єдиний син Ярослав.
Із часом Михайло Дзіндзьо починає писати вірші, оповідання з життя лемківського села, спогади із власного дитинства, опрацьовувати записи, що їх робив перед війною. Саме збереження лемківської культури, розсіяння лемків по всьому світі та загрози зникнення спонукали Михайла взятися за перо, за клопітку працю записувань і власного писання.
Перші дописи М. Дзіндзя у тижневику «Наше слово», що видається у Варшаві (Польша), опубліковані 1964 року, вже зрілому віці, 39 років.
Першу велику етнографічну роботу «Роздільна на весіллі» тижневик «Наше слово» надрукував 1970 року, а через рік опубліковано роботу такого самого характеру під назвою «Лемківські хрестини». За нею була третя праця Михайла Дзіндзя «Лемківські вечірки».
Починаючи з 1964 року, тижневик «Наше слово» регулярно друкував статті, оповідання та вірші Михайла Дзіндзя на різноманітні теми, а також ряд гуморесток. Серед оповідань – «Навчаєся», «Не трафив», «Егомосць так казали», «Кумів могорич», «Як Гарась коня поміняв», «Прийшла коза до воза», оповідань часів Другої світової війни: «Як у Красній німців роззброїли», «Невинні жертви війни». Поряд із тим вміщено багато публікацій інформативного характеру, лемківських пісень.
1973 року «Наше слово» друкувало талановито написану та захоплюючу повість «Як Теремта з Америки домів піше вернув», а в 1975-1976 роках – новелу «Нескінчений акорд».
1960-х роках Михайло Дзіндзьо подавав до тижневика «Наше слово» різноманітні дописи про життя лемків в Україні, публікував чимало дописів про Івана Русина. З досліджень – велика етнографічна праця «Лемківське весілля в Краснім». Написав сценарій «Лемківських вечірок», які на сцені «Ватри-93» у Ждині (Польша) поставила самодіяльна хорова група «Джерела Лемківщини» із села Маринопіль (Івано-Франківська область).
Саме Михайло Дзіндзьо започаткував збирання Лемківського фольклору та описів лемківського весілля зокрема. Завдяки йому лемки на сьогодні мають і користуються фундаментальним дослідженням під назвою «Лемківське весілля на Горличчині», яке, з детальним поданням всіх весільних пісень, написав Ярослав Бодак спільно з Михайлом Дзіндзьом. Сама робота 1972 року відзначена «золотою медаллю» в Москві.
У Михайла Дзіндзя було багато добрих задумів, багато неопрацьованого матеріалу: віршів, оповідань, повістей – ще чекають свого дослідника, чекають свого часу і видання. Бо він – справжній співець лемківського краю – цього вартує і заслуговує.
Син Михайла Дзіндзя – Ярослав закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка, відомий у Бориславі громадський діяч, неодноразово обирався депутатом Бориславської міської ради.
Помер Михайло Дзіндзьо 8 серпня 1993 року на 68-му році життя, дочекавшись, що Україна стала вільною. Похований на Мразницькому кладовищі. Дружина Марія пережила його на 20 років і померла 26 лютого 2013 року. Похована біля свого чоловіка.
Лемківський письменник, фольклорист, науковець, поет – таку можна дати оцінку діяльності Михайла Дзіндзя, який майже 45 років прожив і пропрацював у нашому нафтовому місті.
Роман ТАРНАВСЬКИЙ

Print Friendly Version of this pagePrint Get a PDF version of this webpagePDF
Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі


Нафтовик Борислава.