Ситуація довкола голосування за зміни до Конституції, що свідомо підігрівалась впродовж останніх днів, 31 серпня досягла апогею, що вилився у криваву сутичку під Верховною Радою. Незабаром після голосування в сесійній залі натовп, що зібрався під будівлею парламенту, розпочав тиск на працівників правоохоронних органів. Після кількох кавалерійських наскоків та димових шашок у бік силовиків прилетіла бойова граната, котра поранила понад 100 осіб. Один з правоохоронців загинув.
І «Свобода», і «Правий сектор», чиї представники на мітингу були в більшості, не тільки поквапилися відмежуватися від злочинних дій, але й спробували повісити відповідальність на владу, котра буцімто спровокувала людей до агресивних дій зрадою національних інтересів. Експерти схиляються до того, що інцидент став результатом злочинних дій радикалів, проте не виключають, що це була спланована провокація внутрішніх антиукраїнських сил або російських спецслужб.

Рука Москви?

«Те, що сталося під Верховною Радою, – це або російська провокація або провокація місцевих дурнів. Дурні кидають гранати через те, що вони дурні, а Росія може це використовувати. А могла й організувати», – зазначив у коментарі «Гал-інфо» історик і політолог Олександр Палій.
Схожу думку висловив відомий блогер Сергій Іванов, який розгледів у тому, що відбулося, класичний російський сценарій.
«Коротше кажучи, панове нові коаліціанти, ви простягнули руку дружби у порожнечу, а у відповідь на ваш шляхетний жест із порожнечі прилетіла граната. Й зовсім неважливо, хто її жбурнув. Куди важливіше – хто вклав її в руку метальнику. Спектакль за класичним луб’янським сценарієм свою аудиторію й касу зібрав», – написав він на своїй сторінці в фейсбуці.
Натомість доктор соціологічних наук, професор Прикарпатського університету Ілля Кононов зауважив, що пошук російського сліду – надто проста відповідь, адже проблема є глибшою.
«Зараз всі будуть шукати: кому вигідно те, що відбулося? Простіше за все вказати на Путіна. Так, гадаю, сьогоднішній день приніс йому чимало радощів. Та в України так багато внутрішніх друзів, з якими й ворогів не потрібно. Проблема з радикалами не розв’язувалась й пухлина прогресувала. Якщо зараз влада не виріже її, то Порошенко буде невдовзі там само, де й Янукович», – написав він на своїй сторінці в фейсбуці.

Злочинний популізм?

На його думку трагедія під Верховною Радою є результатом послідовної руйнації державних інститутів правлячим класом країни.
«Як у двигун машини не варто підсипати пісок, так і з державною машиною не можна поводитися як із засобом досягнення своїх партикулярних цілей. Тим часом за останні роки сформувалась культура політичної поведінки, орієнтована на досягнення групових цілей за будь-яку ціну. Її носії сформували приватні армії радикалів, які імітують праведний гнів за знечещену гідність країни. Насправді ж просто виконують функції знарядь», – зазначив професор.
З ним погодився історик Олександр Палій, який також акцентував увагу на безпідставності звинувачень у «зраді».
«Ухвалені сьогодні в першому читанні зміни досягають двох цілей. По-перше, ми робимо Росію в очах міжнародної спільноти повністю винною за зрив Мінських домовленостей. Це дасть можливість щонайменше зберегти тиск на Росію, який її сильно виснажує», – наголосив він.
По-друге, парламент забезпечив підтримку України з боку світової спільноти.
«Союзники – це дуже важлива складова нашої перемоги. Тому всі, хто виступають проти, – це популісти, які не рахуються з реальністю. В них незабаром вибори, й вони лише про це думають. А реальність така, що треба розуміти вагу союзників в нашій перемозі», – резюмував Олександр Палій.

Відновити довіру

Невдовзі після інциденту міністр внутрішніх справ Аресен Аваков повідомив, що правоохоронці затримали понад 30 учасників заворушень, в тому числі й людину, що жбурнула гранату. Він написав, що порушники понесуть адекватне покарання, що має знеохотити до повторення їхніх дій. Втім, наскільки (не)ефективні вживані МВС заходи, можна судити з того, що це вже другий випадок застосування радикалами зброї після подій у Мукачевому. Як і два місяці тому «Правий сектор», «Свобода» закликала до відставки міністра, не маючи жодного наміру визнавати, що доливати олію в огонь у країні, яка воює, надто небезпечно.
Сьогодні президент Петро Порошенко та прем’єр-міністр Арсеній Яценюк виступлять із зверненням. Імовірно, вдаватися до спілкування з народом варто було би раніше – й частіше, адже саме через брак розуміння й довіри сталося те, що сталося. Хочеться сподіватися, що Порошенко та Яценюк знайдуть потрібні слова. Бо якщо елементарну довіру між різними верствами суспільства (й групами у парламенті, зокрема) не буде найближчим часом відновлено, на країну чекатимуть дуже важкі часи.
Сергій СТУКАНОВ