ТРИВОЖНЕ ВІДЛУННЯ ЧОРНОБИЛЯ

Чорних дат у людства є чимало,
Кожна з них – це міна у прогрес.
Найстрашніше, що усіх спіткало,
Аварія на Чорнобильській АЕС.
Чи знаєш ти, Cвіте, як сиво ридає полин?
Як тяжко, як гірко моєму народу болить?
Свіча поминальна, то свічка надії
26 квітня у кожному домі горить.

26 квітня 1986 року о 01:23:44 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.

Пройшло уже 30 років з того дня, а оговтатися від такого лиха не можливо і досі. Щороку українці запалюють свічку пам’яті у цей день і поминають хвилиною мовчання тих, хто втратив своє життя через радіоактивного монстра заради нашого майбутнього.

Вчора, біля військового меморіалу навпроти Палацу культури відбулося віче-реквієм з нагоди вшанування пам’яті жертв чорнобильської катастрофи. Міська організація «Союзу Чорнобиль України» спільно з відділом гуманітарної політики та відділом освіти Бориславської міської ради організували віче пам’яті «Чорнобиль 30 років».

Традиційно віче розпочалося з гімну України та поминальної панахиди, яку відслужили настоятель храму Святої Анни отець-декан Роман Василів та сотрудник храму Святої Анни отець Петро Підлубний.

Присутні на віче учні навчальних закладів Борислава разом з міським головою Ігорем Яворським, першим заступником міського голови Роксоляною Гарасимів та працівниками Бориславської міської ради поклали квіти до пам’ятника жертвам Чорнобильської катастрофи та запалили свічки біля нього.

Після цього зі вступним словом виступив міський голова Ігор Яворський: «Людство було не готовим до подібних катастроф і першими відважились прийняти на себе удар саме ліквідатори, які боролися з невидимим ворогом. Ці люди віддали найдорожче, що у них було і що вони могли віддати, – це своє здоров’я, а дехто і своє життя. Трагедія дуже величезних масштабів, яка зачепила долі мільйонів людей – близько 600 000 стали вимушеними переселенцями, 200 000 брали безпосередню участь у ліквідації трагедії, понад 150 000 ліквідаторів померли в перші роки після цих страшних подій. Але це все статистика, яка не може насправді відобразити цей біль втрати, масштаби понівечених доль. Тут є присутні люди, які дивилися в очі смерті, безпосередньо брали участь у ліквідації. Вони знають про це все не з чуток, а із прожитого власного життя. Ми сьогодні помолилися за упокій всіх тих, хто вже відійшов у вічність внаслідок трагедії. Та я би хотів також звернутися зі словами вдячності до цих людей, які сьогодні поруч з нами, які брали участь у ліквідації наслідків чорнобильської трагедії. Подякувати Вам, подякувати за те, що ми маємо сьогодні змогу бути тут, жити на землі. Щира Вам вдячність і низький уклін». Розпорядженням міського голови за героїзм і мужність при ліквідації чорнобильської катастрофи пам’ятною медаллю «30 років пам’яті» нагородили жителів Борислава, які були безпосередніми учасниками ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС.

Після цього про трагедію і таємниці тодішнього часу розповів голова Бориславської міської організації «Союз Чорнобиль України» Богдан Лукач. У пам’яті пана Богдана спогади досі чіткі і напевно не забудуться ніколи. Він сам був одним із свідків наслідків катастрофи, адже працював військовим лікарем і йому довелося побачити весь жах дії радіоактивного опромінення. «Все трималося у великій таємниці, адже попереду були травневі свята з гучним парадом, які не можна було зірвати. Про катастрофу знали лише лікарі, пожежники, військові – лише ті служби, які задіювали при надзвичайних ситуаціях. І навіть вони, піднявшись по тривозі, не знали точно куди ідуть і що їх чекатиме. Костюми хімзахисту і протигази, які вони мали із собою, виявились непотрібними через свою невідповідність по рівню захисту. Обламки та пил молоденькі хлопчики-військові розчищали звичайними лопатами і працювали позмінно по 3-4 години. Але цього вистачало, щоб вона відійшли у вічність через 10-15 днів на лікарняних ліжках. Поки не втрутилася Швеція, доти ніхто і не знав про катастрофу на ЧАЕС – аж 6 травня було оголошено громадянам про цю трагедію». Пан Богдан висловив слова щирої подяки міському голові, міській раді, лікарям, приватним підприємцям, та всім іншим людям, які всіляко підтримують чорнобильців і допомагають їм усіма можливими способами, а також побажав усім міцного здоров’я та світлого неба.

Дуже душевно із літературно-мистецькою композицією присвяченою чорнобильській трагедії виступили учні ЗОШ №1. Вони зачитували проникливі вірші, співали пісні та розповідали факти про 26 квітня 1986 року.

Після таких щирих молитов і вшанувань від свідомого підростаючого покоління можна бути впевненим, що пам’ять про той день житиме не лише в книжках з історії, а й у серцях українців назавжди.

Анна САГАН

Print Friendly Version of this pagePrint Get a PDF version of this webpagePDF
Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі


Нафтовик Борислава.