В п’ятидесятий день після Пасхи стародавні євреї святкували віддавна свято жнив. У цей день приносилися у Храм перші снопи, перші китиці, тобто перші грона винограду і перші зібрані оливки. Усе перше належить Господеві, тому все перше приносилося у дар на Храм Господній. Другою подією святкування цього дня була подія отримання Закону, Божих заповідей. Власне в цей день Мойсей отримав заповіді. Власне в цей день Бог уклав Заповіт. Цей Заповіт укладений на віки вічні. Тому-то цей день святкувався урочисто і гідно всіма ізраїльтянами.

У книзі Виходу читаємо, що Мойсей зійшов на гору Синай. Під час перебування Мойсея на Синаї відбулася теофанія. Вся гора покрилася димом і хмарами, блискавки ударяли у стрімкі скелі гори, громи своїм звуком громовиці і тріскоту переповнювали жахом усю природу; земля тряслася і тріскали скелі. Шаленна буря зірвалася на висотах. Весь народ Ізраїля, який стояв у підніжжі гори, жахався цієї теофанії. Мойсей же перебував у самому середовищі цих явищ і подій. Саме тоді він отримував Заповіді.
Чому тряслася земля і тріскали скали? Чому вдаряли блискавки і гриміли громи? Чому піднялася така буря і вихор?
Бог хотів цим показати крихкість світу людини. Бог хотів також показати могутність Божого Духа, адже Бог є Дух. Бог сходить із неба, щоби дати Закон не лише для Ізраїля, але для всього світу, для всіх племен і народів. Бог на Синаї дає заповіді.
Стародавній єврейський Мідраш, який є поясненням Тори, голосить, що голос Бога на горі Синай розділився на сімдесять мов. Таке розуміння стародавніх ізраїльтян було спричинене загально поширеною звісткою про те, що на землі проживає сімдесять народностей й існує сімдесять різних мов. Бог розділив свій голос на сімдесять різних мов, щоби кожен народ міг сприйняти цей Божий голос і Божі заповіді. Тому-то голос Божий розділився на сімдесять мов.
У Новому Заповіті ми чуємо, що після Пасхи, тобто після воскресіння Ісуса Христа із мертвих, у свято П’ятдесятниці, коли апостоли зібралися у Сіонській світлиці і перебували там із Марією, Матір’ю Ісуса, то раптово зірвалася буря. Всі почули у небі великий шум. Раптом весь Єрусалим побачив як із неба злинув вогонь. Цей вогонь впав на Сіонську світлицю. Він горів, але нікого і нічого не спалював. Цей вогонь світив, але не наносив шкоди. Тоді-то Дух Божий у виді вогненних язиків спочив на апостолах. Цей Божий Дух дав сім великих дарів. Ці дари отримали не лише апостоли, але і всі ми у святій Тайні Миропомазання.
Перший дар, отриманий від Святого Духа є дар мудрості. Цей дар ми отримали для того, щоби нехтувати усім земним. Земні розкоші є нічим в порівнянні із небом і Божим Царством. Ми повинні пам’ятати, що ми тут на землі знаходимося в долині сліз, у долині плачу. Мудрість вчить нас шукати добра небесного і щастя досконалого, до яких рветься наше серце. Мудрість полягає в тому, щоби вибрати небо і відкинути всі земні принади.
Другим даром є дар розуму, тобто надприроднього світла, при допомозі якого пізнаємо, якою є прекрасна наша віра, скільки вона уділює втіх і допомоги для добрих вчинків. Цей дар допомагає любити нашу віру, намагатися більше її пізнавати, щоби не ходити в темряві і блудними дорогами. Віра допомагає нам жити й виходити із бездоріжжя гріха.
Третім даром є дар ради, тобто дар християнської второпності, яка вказує нам найефективніші середники, за допомогою яких ми можемо безпечно прямувати до Господа. Людина постійно потребує поради, підтримки і второпності. Дар ради ми повинні постійно плекатиЧетвертим даром Святого Духа є дар кріпості. Цей дар дозволяє нам вистояти в добрі. Він дозволяє нам відкинути спокуси і зваби диявола. Дар кріпості утверджує нас у добрі і ми повинні плекати його щоденно. Він відкриває нам ситуації небезпечних випадків, в яких ми могли би згрішити.
П’ятим даром є дар мужності. Цей дар допомагає людині витривати у вірі від час випробовувань і переслідувань. Мужність дає людині силу і відвагу протистати злу і всім людським поглядам. Якби не було цього дару, то ми б не мали ісповідників віри, мучеників. Цей дар, даний Церкві, спричинився до геройства віри. Християнин, який володіє цим даром, погорджує поглядами безбожників і прагне подобатися Богові, а не людям.
Ми повинні плекати в собі дух мужності, не боячись покласти на себе знак хреста перед храмом, каплицею чи посвяченими місцями. Ми не повинні соромитися зняти капелюха перед храмом і помолитися перед Божими святинями, бо це прояв дару мужності нашої віри.
Шостим даром Святого Духа є дар побожності. Він надає нам здатність і бажання до молитви. В ньому ми чинимо добродійства, схиляємо себе до читання Слова Божого. Цей дар схиляє нас до всього того, що відноситься до служби Божої і спасіння душі. За допомогою цього дару святі віддавали себе на служіння небезпечно хворих і нещасних. Цей дар збуджує нас до слухання слова Божого, щоби ревніше молитися і в веселості духа приймати Святі Таїнства. Цим даром людина змінює світ, змінює лице землі.
Сьомим даром Святого Духа є дар Божого страху.
Цей дар є даром делікатності сумління, яке говорить нам про зупинку перед гріхом. Коли людина хитається перед останнім кроком, який веде до гріха, то дар страху Божого нагадує про Божі заповіді. Християнин, який має в собі цей дар, завжди пам’ятає про Бога, Якого може засмутити своїм гріхом і зупиниться перед гріхом, бо хоче жити згідно Божої волі.
Одного разу до св. Филипа Нері, який голосно плакав і розпачав, підішли його учні і питали про причину його плачу. Филип Нері сказав:
– Я не розпачаю, бо маю велике довір’я до Бога, але коли подумаю, що в небі упали ангели, в земному раю Адам і Єва і врешті-решт навіть цар Соломон, який був наймудріший на всій землі (незважаючи на сиве волосся набрав собі жінок чужинок і дозволив їм, поруч із поклонінням Богу Живому, мати поганських ідолів), то боюся, щоби це саме нещастя не спіткало й мене. Всі ті, що відпали від Бога, вчинили так, бо втратили страх Божий.
Потребуємо всі Духа Святого, щоби, отримавши дар страху Божого, ми, мізерні і немічні, плекали в собі почуття відданості Богові й приналежності до Нього. Мусимо плекати страх Божий, бо він дозволяє нам залишитися у невинності і чистоті в Божих очах.
У свято Зіслання Святого Духа кожен із нас отримує завдання плекати в собі дари Святого Духа: мудрість, розум, раду, кріпость, мужність, побожність і страху Божого, бо лише ці дари вчинять нас досконалими. Бог зсилає нам Святого Духа, щоби ми тут на землі ставали досконалими і так увійшли у Боже Небесне Царство. Амінь.
о. д-р Роман ВАСИЛІВ,
парох церкви Святої Анни,
декан Бориславського деканату УГКЦ

Print PDF