20 лютого – День Героїв Небесної сотні

сотні

ПАМ’ЯТЬ ПРО ПОДВИГ НЕ ЗГАСНЕ НІКОЛИ

У нашій пам’яті навіки закарбувалися слова «Герої не вмирають!» Саме цими словами Україна проводжала в останню дорогу найкращих своїх синів та дочок, які загинули за свободу, за справедливість, за гідність…
В нашій історії чимало трагічних сторінок, омитих кров’ю та сльозами матерів. А скільки разів нас хотіли знищити, стерти з лиця землі?! Нас мордували голодом, в нас відібрали мову… Але завжди найкращі, цвіт українського народу, ставали на захист своєї землі, віддавали життя за наше майбутнє, за свободу, за волю. Так було і три роки тому на Майдані Незалежності, де пліч-о-пліч стали українці, вірмени, білоруси, грузини… Стали тому, що їх об’єднала українська земля та палке бажання жити у вільній країні. Їх не зупинили ні кулі снайперів, ні нелюдська жорстокість, ні страх за власне життя.
І ось минуло вже три роки відтоді, коли здійнялися у небеса душі Героїв Небесної Сотні. Але час не владний над ними. Їхній подвиг, їхня жертовність в ім’я Батьківщини назавжди закарбовані у новітній історії України.
На самім початку революційних подій, коли нікому і в голову не могло прийти, чим усе обернеться, слова «Слава Україні! Героям Слава!» видавалися простим вітанням. Звісно, для частини протестувальників гасло мало важливий сенс, але для більшості було лише словами, котрими розпочинали свою промову численні оратори зі сцени Майдану.
Для частини ж населення і поготів всі ці гасла й вітання, в їх серйозному варіанті, асоціювалися із націоналізмом та чимось неприємно-ворожим. Вони не розуміли, про яких таких героїв йдеться, якій нації слава? Інші ж на місці героїв бачили: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Степана Бандеру, Романа Шухевича та упівців, тих, хто першим вийшов на Майдан, а дехто – волонтерів. У кожного був свій варіант. Із розвитком подій в центрі столиці з’являлися все нові і нові претенденти на те, щоби стати тими героями, котрим, власне, слава.
Але дуже швидко все стало на свої місця. Проте не лише «Слава Україні! Героям Слава!» набуло нового й точнішого змісту. Тепер зрозуміло, що «Слава – політичній нації», що «смерті ворогам» хочеться багатьом і досі, коли перед очима зринають кадри із вбитими та пораненими героями. Що «душу й тіло ми положим за нашу свободу» – це не просто абстрактні слова з гімну. Врешті-решт, що Майдан Незалежності – справді те місце, де здобували свою свободу. Це дивне, неймовірне місце, потужна точка енергії нашого народу, де встигли відчути все: і радість, і безвихідь, і горе, і біль, і гордість, і повагу. Майдан перетворився в місце нашої сили та певності, безсмертний подвиг Героїв Небесної сотні змінив країну, змінив кожного з нас.
Тому мусимо не дати заплямувати їхню світлу пам’ять, вберегти її від привласнення нечесними й підлими людьми, котрі неодмінно захочуть отримати політичні дивіденди від їх смертей.
А ще маємо піклуватися про тих, хто залишився без найближчих людей. Без своїх чоловіків і жінок, дітей та батьків, сестер та братів, рідних і друзів. Допомагати їм не раз в рік умовного 20 лютого, як у нас згадують про усіх потребуючих, а щоразу, при кожній нагоді. Не залишити їх з горем наодинці. Це найменше, що ми можемо зробити для них.
Ми повинні докласти усіх зусиль, щоби добитися справедливого суду для тих, хто винен у смертях, каліцтвах та інших злочинах проти нашого народу. Але гуртуватися маємо не довкола ненависті, а довкола любові, довкола вищої мети. Такою має стати побудова нової держави, тієї, котру бачили у своїх мріях загиблі герої і за котру вони віддали життя. Ми мусимо зробити все, щоби таке більше ніколи не могло повторитися і ніхто не вмирав через ідіотів при владі. Щоб герої не відправлялися на небеса передчасно, а трудилися і жили на радість рідним та близьким, мирно й щасливо.
Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжали їх у засвіти як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупинялися процесії, що везли домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддавали останню шану полеглим за свободу рідної України. Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях.

Небесній сотні – шана й молитви
За чисті душі, що злетіли в небо,
Їх шлях високий, Боже, освяти
І в мирі , Господи, прийми до себе…

Оксана ГРОСЬ

Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі