Поетичним пером

009

Небесній сотні
Під Кабміном горять скати
Чорний дим палає,
Він борців за правду й волю
Від куль захищає.
Щоби кулі ті пекельні
Дітей не вбивали,
Щоби матері вкраїнські
Синів не втрачали.
Гонить вітер хмари диму
«Беркутні» у очі,
Від каліцтва і від смерті
Рятує він хлопців.
Та все ж впали на бруківку
Й відійшли на небо,
Наші діти, наші квіти –
Герої потреби.
Полягли в нерівнім герці, –
Героями стали!
За нас всіх, за Україну
Голови поклали!
Так, – вони життя любили!
Так, – хотіли жити
Не в брехні, не в злиднях, –
В правді! Й ближнього любити!
За це вони піднялися,
Пішли на Майдани.
Тепер – в небі, поруч з Богом,
Ангелами стали.

Вставай! Піднімайся народе!
Вставай! Піднімайся народе!
Вставай! Не проспи Україну!
Бо мрію на гідне життя
Украли в дітей, у рідній країні.
Вже кров пролилася дітей
Вини їх немає ні в чому.
Студенти вийшли на Майдан,
Щоб жити у світі новому.
Вони піднялись на Майдан
І в мирнім протесті стояли.
Вночі, коли спали всі ми
На них «хижі звірі» напали.
Жорстоко бив «беркут» дітей,
Хотів всіх людей залякати.
Та нас тисячі піднялись
Синів і доньок захищати!
Піднялися на барикади
Й на крові братів поклялись:
За Правду, Свободу і Волю усіх
До кінця на Майдані стояти.
Ми віримо всі в перемогусвою,
Й що будемо в Євросоюзі,
А всі бандюки, «беркутня» та кати
Дістануть по своїй заслузі.

Софія СІК

Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі