Блокада Донбасу: хто переможе у політичних шахах?

007

Торгівельна блокада Донбасу, про яку так багато говорять у ЗМІ останнім часом, – ніщо інше, як політична шахова партія. Розпочата блокувальниками у грудні минулого року, вона фактично поставила українську владу у положення цугцвангу – коли жоден з офіційних ходів не може привести до виграшу.
Проте тиждень тому сталося дещо, чого не передбачив ніхто. У шахи втрутилась третя сила – Кремль. Скориставшись ситуацією, російсько-терористичні війська захопили 18 українських промислових підприємств на окупованій території. Фактично позбавивши нашу державу єдиних «острівців» України за лінією розмежування.
Після цього українська влада офіційно заборонила рух будь-яких вантажів, окрім гуманітарних, через лінію розмежування. Спробуємо розібратися, що це означає для української економіки.

Економічні наслідки блокади
Транспортна блокада на лінії розмежування розпочалася ще у грудні 2016 року. А у 2017 році, після різдвяних канікул, блокувальники відкрили новий виток. 25 січня колишні бійці добровольчих батальйонів заблокували рух 12 вантажних поїздів біля Гірського-Золотого та перекрили рух залізниці сполученням Луганськ – Лисичанськ – Попасна. За словами самих учасників блокади, вони протестували проти «фінансування тероризму», оскільки вантаж призначався українським підприємствам, які продовжували роботу на тимчасово окупованих територіях. У лютому блокувальники на чолі з нардепами Семенченком та Парасюком перекрили автомобільні шляхи для проїзду вантажів на одній із ділянок лінії розмежування, після чого у березні терористи, використавши ситуацію, захопили керівництво українськими заводами.
Сьогодні 18 українських підприємств на окупованому Донбасі припинили роботу. Це – ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу», ТОВ «Моспінське НВП», ПАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», ТОВ «ДТЕК Східенерго» (ВП Зуївська ТЕС), ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», ТОВ «Техремпоставка», ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», ТОВ «Електроналадка», ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі», ТОВ «ДТЕК Сервіс», ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод», ПрАТ «Єнакіївський коксохімпром», ПрАТ «Харцизький трубний завод», ПрАТ «Комсомольське рудоуправління», ПрАТ «Краснодонвугілля», ПрАТ «Донецьккокс» і ТОВ «Метален». Як наслідок, близько 75 тисяч людей залишилися без роботи, а держава втратила важливе виробництво і джерело доходів.
За попередніми підрахунками Державної фіскальної служби, через закриття цих підприємств Україна втратить цього року майже 32 млрд. грн. Збитки гірничо-металургійного комплексу уряд наразі оцінює приблизно у 3,5 млрд. доларів. Реальний обсяг втрат держави від закриття цих промислових об’єктів Президент доручив підрахувати міністерству фінансів. Попередня цифра – 1-1,5% ВВП.
«Міністерство фінансів попередньо оцінює втрати від транспортної блокади неконтрольованої території на рівні 1-1,5% ВВП. Це середній сценарій», – заявив міністр фінансів Олександр Данилюк 16 березня.
За гіршого сценарію, збитки можуть сягнути 2% ВВП. При цьому експерти прогнозують падіння гривні на рівні 30 грн./дол.
Також блокада позначилася на тому, що МВФ відтермінував розгляд чергового кредитного траншу для України в обсязі 1 млрд. дол. У Міністерстві фінансів пояснили, що МВФ має провести нові розрахунки макроекономічних показників нашої держави через економічні наслідки блокади, зокрема і захоплення українських підприємств на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, а також через визнання російською стороною так званих «паспортів» самопроголошених республік.
«Уряд має порахувати втрати, а МВФ, очевидно, повинен бути впевнений, який буде макроекономічний сценарій, чи не потрібно буде його знову корегувати, вживати додаткових заходів, корегувати реформи і так далі», – зауважив із цього приводу колишній виконувач обов’язків міністра економічного розвитку і торгівлі України Анатолій Максюта.
Власне, втрачати гроші держава почала ще від початку блокади залізничних шляхів. Через простій поїздів збитки «Укрзалізниці» сягнули 8,4 млн. грн. Промислові підприємства Маріуполя та Запоріжжя змушені були скоротити виробництво через припинення поставок вугілля. «Алчевський металургійний комбінат» взагалі зупинив роботу.
Чи зазнали шкоди при цьому окупанти? Активісти заблокували лише ту ділянку шляхів, по якій рухалися вугілля і метал між українськими промисловими підприємствами. Ніхто не став перекривати справжні канали контрабанди через лінію розмежування. Так само бойовики далі вільно вивозять наше вугілля до Росії, тимчасом як Україна гостро відчуває нестачу донбаського антрациту.
«Організатори блокади обманювали суспільство, оскільки це була не блокада ОРДО/ОРЛО – яка блокада, коли там дірка в кордоні, в тому числі і з Російською Федерацією сотні кілометрів? Насправді це виявилося спецоперацією, спрямованою на те, щоб виштовхнути окуповані райони з українського Донбасу в Російську Федерацію», – заявив Президент України Петро Порошенко під час Ради регіонального розвитку у понеділок, 20 березня.
Крім того, припинення поставок вугілля із шахт Донбасу ускладнило роботу українських ТЕС. У розпал зими уряду довелося терміново шукати шляхи уникнення енергетичної кризи, щоб мільйони українців не опинилися без світла і тепла. Міненерговугілля запровадило аварійні відключення електроенергії, більше навантаження з виробництва електроенергії отримали атомні і гідроелектростанції.
Щоб забезпечити безперебійну роботу ТЕС, державі доведеться закуповувати вугілля за кордоном. Ціна такого імпорту коштує близько 3000 грн./тонна. Для промисловості це означає підвищення тарифів на електроенергію, а для населення також зростання вартості продуктів та послуг.

Як реагувати?
Український уряд і Президент неодноразово закликали активістів зняти «енергетичну блокаду». Країни G7 також долучилися до закликів розблокувати залізничні й автомобільні шляхи для законної торгівлі. Однак учасники блокади не відповіли на ці вимоги. Ватажки бойовиків використали факт блокади, щоб звинуватити українську сторону у зриві Мінських домовленостей й ініціювати визнання так званих паспортів самопроголошених республік у Росії. Зрештою, блокада дозволила терористам захопити українські державні підприємства.
Після цього українська влада ввела офіційну заборону на торгівлю з окупованими територіями. Більшість з експертів погоджуються, що такий крок став логічною відповіддю на дії агресора.
Якщо абстрагуватись від політики та поглянути на ситуацію з економічної точки зору, відібрані в України підприємства були єдиними структурами, не підконтрольними окупаційній владі. Податки від цих виробництв надходили не до бюджетів самопроголошених республік, а до казни України. Їхні працівники отримували зарплату в гривнях на рахунки українських банків, тож для них – це була територія України. Саме вони могли стати відправними точками у процесі повернення тимчасово окупованих Донецької і Луганської областей під юрисдикцію Києва. Принаймні, такі надії покладали на них і політичні аналітики, і керівництво держави.
Утім, як зауважують політичні експерти, ініціаторів блокади цікавили не стільки аспекти її законності та економічної доцільності, скільки політичний тиск.
«Вони готові працювати над тим, щоб підривати національну безпеку і делегітимізувати владу у погоні за достроковими парламентськими виборами», стверджує політтехнолог Тарас Березовець, коментуючи дії учасників блокади.
За його словами, своїм рішенням про припинення руху вантажів через лінію розмежування Президент перехопив «популістичну ініціативу у радикальних сил, які намагалися зіграти в тему дострокових виборів, використовуючи аргумент блокади для тиску на владу, для звинувачень її в корупції».
Логічно, що після фактичної втрати українських «острівців» на окупованому Донбасі розблокування торгових шляхів втратило будь-який сенс. Фінансувати ворога – це самогубство для держави.
Наразі важко прогнозувати, як події розвиватимуться далі. Ситуація може змінитися, якщо промислові підприємства на неконтрольованих урядом територіях Донбасу повернуться під українську юрисдикцію. Про це 20 березня заявив сам Президент.
«Обмежений обмін товарами може відновитися, щойно Росія та її маріонетки повернуть українським власникам та українській державі вкрадені заводи», – зазначив Петро Порошенко.
Скоріш за все, процес повернення заводів буде нелегким. Починаючи шахову партію проти влади, ініціатори блокади навряд чи всерйоз думали про те, що мимоволі грають на руку Кремлю і що фігури на шахівниці змішає зовнішній ворог. Але тепер Україна змушена розпочинати зовсім нову шахову партію – з Росією. Проте через відібрані заводи одразу з більш непевних позицій. Сподіваємося, що врешті-решт ми зможемо поставити противнику мат.

Оксана КОВАЛЬ,
Центр громадського моніторингу та контролю

Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі