Міжнародний жіночий день: святкувати чи ні?

008

Відзначення 8 Березня останнім часом викликає досить великий резонанс у суспільстві. Скоріш за все, це відбувається тому, що воно тісно переплітається зі спогадами про Радянський Союз, історія якого переповнена не зовсім приємними, а часом жахливими для сприйняття більшістю українців сторінками. Проте не можна заперечувати факт, що ще два з половиною десятиліття після здобуття Україною незалежності це свято залишалось популярним на його колишніх теренах, оскільки покоління, виховане в СРСР, не поспішало змінювати звичний ритм життя.
Та сьогодні, коли спогади про той час потрохи починають танути у повітрі. Міжнародний жіночий день є сьогодні найбільш суперечливим серед державних свят, які відзначаються в Україні. Більшість українців продовжують відзначати його за традицією, хоч розуміють, що воно, хоч із роками втратило свій ідеологічний зміст, продовжує залишатися атрибутом комуністичної епохи. Негативне ставлення церкви до 8 березня зрозуміле: святкування припадає на період Великого посту, а люди зазвичай відзначають його з розмахом. Але вихід з цієї ситуації доволі простий. Якщо б проблема стосувалася тільки дотримання посту, можна було б обмежитись подаруночком, увагою близьких людей та тихими посиденьками з подругами за чашкою запашного чаю.
Проте питання, чи варто святкувати Міжнародний жіночий день, продовжує залишатися для українців актуальним? Щоби відповісти на нього, варто вдатись трохи до історії.
Перш за все, варто зазначити, що Міжнародний жіночий день таки має зв’язок із комунізмом, а якщо бути точнішим, – із соціалізмом та фемінізмом, які набули значного поширення у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. Ідеї фемінізму дуже подобались комуністичній партії, адже зрівнювали жінок з чоловіками у всьому, в тому числі у військовій службі та важких роботах. Фемінізм у ті часи й справді мав соціалістичне спрямування. На цьому, власне, наголошувала Клара Цеткін. Перш за все жінки вимагали права на участь у виборах, можливості займати керівні посади, зменшення робочого дня, оплачувані відпустки під час вагітності та зарплатню на тому ж рівні, яку отримували чоловіки.
Подейкують, що на той час у жінок зазвичай був 16-годинний робочий день, який оплачувався набагато меншими сумами, ніж платили чоловікам. Саме тому перша жіноча профспілка виникла в 1857 році, після чого і була організована перша жіноча демонстрація. Саме тоді представниці американської текстильної індустрії вийшли на вулиці Манхеттена, вимагаючи підвищення зарплатні, покращення умов праці та рівноправ’я між чоловіками і жінками.
Звичайно, «марш порожніх каструль» полісмени розігнали, однак «хвиля піднялась»: про подію знали всі. Через 50 років ситуація повторилась. 1908 рік, кінець лютого, Нью-Йорк. Жінки знову вийшли на демонстрацію з тими ж вимогами. Цього разу поліція скористалась крижаною брудною водою. Однак, рух почався – в 1908 році «Жіночий день» розпочав традицію, що надалі супроводжувалася страйками і маршами представниць прекрасної статі. В 1910 році, коли масові жіночі демонстрації пройшли всією територією Сполучених Штатів Америки. Місцеві феміністки дісталися Копенгагену, де відбувалась Міжнародна конференція жінок-соціалістів. Саме тут ініціативу взяла на себе вже славнозвісна Клара Цеткін.
Після спілкування з американськими феміністками, Клара надала цій темі більшого розголосу. На конференції (в якій взяли участь більше 100 представниць 17 країн світу) було вирішено обрати конкретний день, аби привернути суспільну увагу до даної проблеми. Але дату так і не обрали.
До 1914 року різні країни Європи обирали власну дату для відзначення Міжнародного жіночого дня. Все залежало від їхніх культурних та політичних особливостей. Не рідко такі демонстрації закінчувалися сутичками поліції та феміністок. А щодо дати 8 березня, вважається, що її запропонувала німкеня Єлена Ґрюнберг, і відбулось це саме напередодні Першої світової. Є інші історичні інтерпретації відзначення Міжнародного жіночого дня, проте ми про них не будемо говорити.
В Росії, яка на той час жила за Юліанським календарем, святкування Жіночого дня припадало на 23 лютого. А ще, що саме Міжнародний жіночий день переріс у Лютневу революцію 1905 року, а згодом – і в Жовтневий переворот, надає йому особливого змісту. Саме 23 лютого 1917 року радянські жінки у свій офіційний день вийшли на протест проти війни. Мітинги переросли в страйки та демонстрації, а згодом в сутички з поліцією. 26 лютого в Петроград увійшли війська для припинення загального страйку, який за кілька днів набрав чималих обертів. 27 лютого 1917 року відбулось озброєне повстання та перехід військ на бік протестуючих. Було сформовано новий уряд, а Микола ІІ був змушений відмовитись від престолу.
Цікаво, що у СРСР 8 Березня стало офіційним святом лише в 1965 році, до того це був звичайнісінький робочий день. Правда, існувала тут і своєрідна традиція: щорічно політики звітували перед людьми про те, які зміни відбулись в державній політиці щодо жінок. Однак з часом політичне забарвлення свята почало зникати.
У 1977 році СРСР запропонував ООН запровадити День боротьби за жіночі права у всіх країнах, пропозицію підтримали. Генеральна Асамблея закликала всі країни проголосити будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру. Кожна держава могла обрати дату згідно з культурними чи історичними особливостями.
Сьогодні офіційно 8 Березня святкують лише в країнах СНД і в деяких інших, таких як: Китай, Північна Корея, Ангола, Камбоджа, Лаос, Македонія, Непал. У них 8 березня є вихідним днем. В деяких державах в цей день вихідний мають виключно жінки.
Якщо вже реально дивитись на факти, 8 березня – свято не зовсім комуністичне. Більшовики всього лиш зробили його державним. А якщо подумати логічно: боротьба жінок за власні права присутня в багатьох державах з абсолютно різною внутрішньою політикою та ідеологією, це ми прекрасно можемо бачити на прикладі сучасного суспільства.
На теренах колишнього СРСР з часом суть «свята сильних жінок» дещо «деформувалось». Сьогодні 8-го Березня представниці прекрасної статі дозволяють чоловікам цілком і повністю догоджати їм, отримують подарунки, сніданки в ліжко і силу-силенну компліментів, чого навряд чи прагнули феміністки початку ХХ століття, які впроваджували традиції святкування Міжнародного дня боротьби жінок за рівноправ’я.
Так ось і в першому, і в другому варіанті є проблиски чогось хорошого, чогось вартого уваги, чогось, що в перспективі могло би справді стати теплим весняним святом. Однак негативне ставлення до історії 8 Березня, очевидно, перевершує усі позитивні аспекти. Тому не дивно, що українське суспільство прагне відмовитися від свят, в основі яких лежить войовнича ідеологія комуністичної епохи.
Законопроект про зміни в державному календарі підготував Український інститут національної пам’яті. Йдеться про скасування вихідних днів 8 березня, 1, 2 та 9 травня. Натомість українцям пропонують святкувати на державному рівні 9 березня Шевченків день та у вересні – День сім’ї.
Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович пропонує впорядкувати державний календар, оскільки він є доволі хаотичним: українські державні свята і релігійні відзначаються разом з радянськими. В рамках цього впорядкування деякі святкові дні втратять статус вихідного, але залишатимуться святами. В той же самий час з’являться нові свята, які матимуть статус вихідного дня. Наприклад, 8 березня, яке залишиться Міжнародним жіночим днем, не буде вихідним. Натомість Інститут національної пам’яті пропонує в якості вихідного запровадити 9 березня – Шевченків день.
Проте факт перенесення вихідного дня з 8 на 9 березня нікого не змушує не робити приємні сюрпризи коханій дівчині чи мамі тільки один раз в рік у Міжнародний жіночий день. Це можна зробити і в будь-який інший день. Головне пам’ятати про мінімальні знаки уваги, на які заслуговують і очікують від українських чоловіків їхні, матері, дружитни, сестри – і тоді жодне свято не потрібне.
А загалом, святкувати ви можете все, що забажаєте. причому дослухатися до думки інших при цьому не обов’язково. У вас є власна голова на плечах. І якщо саме 8 Березня має для вас особливе значення чи викликає приємні спогади, нехай так воно і буде. Демократія, власне, і полягає у тому, що кожен має право чинити і відзначати ті свята, які вважає важливими для себе чи своєї коханої. Українські жінки варті того, щоб їх шанували. І не лише один день в році. Шануйте, вийвляйте турботу і любіть жінок просто щодня, бо вони того варті!

Петро МАГУР

Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі