Наш Борислав, дякувати Богу, ще досі має значні економічні ресурси у вигляді природних багатств, землі та праці людей, які тут мешкають. Відсутній капітал. Але кошти могли б бути знайдені і залучені під успішні проекти за умови ефективного менеджменту. Але ні державні, ні приватні кошти у вигляді інвестицій самі в місто не прийдуть. Над цим необхідно наполегливо і фахово працювати.
Правда, щоденні біжучі проблеми, які є нагальними, – ремонт доріг, шкіл, лікарень тощо – забирають ресурси, які могли би бути спрямовані для розробки і втілення довгострокових планів. Зокрема, і передбачених уже розробленими програмами до 2020 і 2027 років, де сформульований основний напрямок економічного розвитку міста як рекреаційно-туристична діяльність.
Але, який би стратегічний напрямок розвитку не був обраний, ми, громадяни міста, як економічний ресурс у вигляді людської праці, і як мета цього розвитку водночас, можемо сподіватись на покращення свого життя при умові усвідомлення власної активної участі у збереженні довкілля, відновленні міської інфраструктури, раціонального використання наявних природних ресурсів, громадського майна. Маємо знати, чим реально на сьогодні володіє міська громада, щоб постійно і наполегливо працювати над примноженням ресурсів і постійно дбати, аби залишити дітям своє місто без екологічних проблем: чисте, зелене, доглянуте, квітуче. Не сміємо знищити гори, ліси, ріки, парк, історичні пам’ятки, занедбувати цвинтарі чи розпродати не знати кому землю наших батьків з-під ніг своїх дітей та онуків.
Мусимо чесно сказати собі: хто ми є, чого прагнемо, що робимо, аби здобути бажане. Часом здається, що ми досі не стали вільними людьми, досі не можемо відновити самоідентифікацію, втратили вміння обирати свою дорогу, а живемо чужим життям за чужими мірками. Бо не бачимо і не шукаємо привабливості у власному житті. Ми заздримо багатим і сильним, намагаємось їх копіювати, і метою нашою стає споживацтво – без мірки і необхідності. Нам важливіше виглядати перед кимось успішними, ніж бути самим собою, аніж бути відповідальним за все, що діється навколо.
Нам нелегко. Немає чистого довкілля, чистої води, здорової їжі, захисту майна і коштів. Не маємо можливості достатньо заробити на своє життя, виховання дітей, для культурних потреб і відпочинку. Ми живемо в умовах війни, злодійства, бідності та брехні, і від цього перебуваємо в стані стресу і страху перед проблемами завтрашнього дня. Від цього хворіємо і деградуємо. Проте мусимо вистояти і порятувати себе самі правдою, працею і вірою.
Зрозуміло, що ніхто не зможе самотужки вирішити навіть частини наших проблем, які мають системний характер. Щоб запустити в рух електричні двигуни, необхідний пусковий струм, що перевищує у 7 разів номінальну величину інерції спокою. Яка ж тоді сила енергії потрібна, щоб подолати застій і зрушити економічний розвиток. Хто той стратег, що об’єднає всі зусилля і координуватиме цей рух?!
Долають шлях, починаючи з перших кроків. Маємо почати кожен з себе самого. Ми маємо родину, друзів, співробітників, сусідів в будинку чи на вулиці, де проживаємо і спілкуємось, – оце і є наша невелика громада, де майже кожен має схожі проблеми. І чим ця громада може собі допомогти? Насамперед, кожен має скрізь і завжди бути зразком культурної, вихованої людини, яка прагне здобути звичку і досвід активної громадської позиції, щоб збиратись з однодумцями і вирішувати кожну зі своїх невеликих але важливих проблем: в будинку, навколо нього, на частині своєї вулиці (прибрати, відновити, посадити дерево чи квіти, облаштувати місце відпочинку, дитячий майданчик тощо); доглядати за своїм простором, жорстоко ставитись до порушників запровадженого порядку. Слід укладати чіткі договори між громадою (чи ОСББ) і комунальними організаціями, які б передбачали взаємну відповідальність за порушення умов; співпрацювати з обраним депутатом, відділами виконкому, правоохоронними органами. Звертатись у відповідні дорожні інстанції будь-якого рівня, переймати позитивний досвід уже діючих громад. Шукати правдиву об’єктивну інформацію, необхідну для роботи, а головне – уникати негативу, непотрібних конфліктів і зневіри.
Отак щодня малими кроками маємо йти до самих себе. Тоді, можливо, малі території, в яких невеликі громади виявляють ініціативу і змінюють своє життя на краще, охоплять ціле місто. У такий спосібі ми станемо справжніми його господарями. І тоді наш Борислав усміхнеться.

Любов ДАДАЦЬКА

Print PDF