«Фронтовий Великдень»

«Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх – те Мені ви вчинили» (Ісус Христос, Євангелія від Св. Матвія 25:40)
Християнське вітання «Христос Воскрес!» «Воістину Воскрес!», що сповіщає про Воскресіння Спасителя, цьогоріч знову лунало «на передовій». І знову завдяки бориславським волонтерам, братам Олегу і Миколі Когутам, які, вже традиційно, взяли на себе обов’язок доставити нашим захисникам незмінні Великодні атрибути, без яких важко уявити Пасху.
Представлення ці хлопці не потребують, адже своєю волонтерською діяльністю давно відомі і у Бориславі, і далеко за його межами. Про їх громадську роботу озвучено, написано і опубліковано чимало матеріалів, їх багаточисельні поїздки у зону бойових дій з матеріальною допомогою українським військовим завжди приносили втіху, розраду і святковий настрій нашим бійцям, що справедливо зробило їх відомими серед широких верств населення. Зокрема і у військових колах. В холодну, зимову пору, перед Різдвом Христовим чи навесні, напередодні Великодня, їх авто мчить по вже досконало вивченому маршруту у зону проведення антитерористичної операції, щоб українські захисники відчули дух свята і отримали привітання з дому. Так було і цього разу. Вісімнадцята по рахунку поїздка братів привезла для хлопців звістку про наближення Христового Воскресіння. Серед доставленого провіанту були м’ясні вироби, випічка, солодощі, чай, кава, медикаменти, тютюнові вироби, одяг, засоби особистої гігієни, тощо. Все, що і у минулі поїздки. Все, що так важливе і необхідне у вкрай важких фронтових умовах. Все, що люди з Борислава і околиць, зазвичай, збирали для воїнів під час цієї довгої, трирічної війни. Тільки цього разу (як і в попередні дві пасхальні поїздки) основними делікатесами були паски та копчені м’ясні вироби, котрі перед самим виїздом освятив отець Ярослав (який із церковної скарбнички прихожан, додав ще кошти на дорогу у сумі 2000,00 грн.), парох церкви Преображення Господнього (що у Тустановичах). Тому що, тільки після освячення, паска, з простого кулінарного виробу, стає одним із найдавніших символів Воскресіння Христового, отримує сакральне значення. Традицію освячення паски започаткували ще апостоли, коли під час Великодньої Літургії освячували артос (що з грецької мови означає «хліб»). Після Вознесіння Спасителя на небо, вони продовжували збиратись на спільну Трапезу і на чільне місце, призначене для Христа, ставили шмат хліба, що ознаменовувало обіцянку Ісуса завжди перебувати серед своїх учнів. «…Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене !…» (Ісус Христос, Євангелія від Св. Луки 22:19). І ця паска, що символізує Тіло Господнє, є особливо важливою для наших захисників. В час страшної війни, щохвилинно ризикуючи життям, вони особливо потребують Божої Ласки і Опіки. А також людської уваги і допомоги, бо відчувають себе не забутими. Тому Олег і Микола, як й інші люди, що готували їх у цю небезпечну поїздку, поставили собі за мету будь-якою ціною надати військовим можливість «побути вдома». І це їм вдалось сповна. Хлопці раділи приїзду, тішились увагою, ділились переживаннями, смакували гостинці, передавали вітання рідним та друзям. І обіцяли стояти до кінця. До перемоги. І вони вистоять, бо мають любов до своєї землі, мужність її обороняти і надійну підтримку небайдужих земляків. Роками, по крихтах збираючи ресурси зі всієї околиці, бориславці всіма силами стараються підготувати до відправлення чергову «волонтерську експедицію». Бо там їх син, брат, сусід, друг чи просто юнак з їхнього міста. Бо там їх хлопці… Так було і з вже відомим вантажним автомобілем марки «ГАЗ», який бориславці, ціною власних зусиль та фінансових можливостей, перетворили на «броньованого красеня» і відправили на схід, та якого Олег і Микола, цієї передвеликодньої поїздки, зустріли «на передку». Так і цього разу збирали волонтерів у дорогу п. Слава (Волянка), Андрій Фецяк (1000,00 грн.), Оксана Копач (1000,00 грн.); Тетяна і Мирон Баумкетнери (100,00 грн.); Ванда та Омелян Солецькі (200,00 грн.);
п. Т. Максимів (1000,00 грн.); п. М. Щур (1000,00 грн.); брати Микола і Роман Ковалики (2000,00 грн.);
п. М. Солтис (м’ясні вироби 20 кг.); Ольга Рентюк (160,00 грн.); Анна Кузів, Наталія та Олександр Лінікови (400,00 грн.); Т. Москаленко (100,00 грн.); Володимир Качмарчик (печиво, 14 уп.); Юлія Сабат та представники групи ОСА (Осередок Службовців АТО) (медикаменти); Галина Василівна Проць, (одяг); ПП Головей з магазину «Магнолія» (засоби особистої гігієни, тютюнові вироби, кава); п. Колечків (200,00 грн.); сім`я Кушнір (кава, м’ясні вироби, солодощі та грошова сума 100,00 євро); Євген Павлюх (1000,00 грн.); п. Роман Мазурик (питна вода); п. Ольга (6850,00 грн., с.Ластівки); Іванна Глушко (медикаменти, Бельгія); Віра Максимівна Кушнір; Ігор Попель (500,00 грн.); працівники магазинів «2008» (засоби особистої гігієни), «Фортуна» (засоби особистої гігієни); працівники гуртівні Миколи Ковалика (400,00 грн.); ПП «Бориславвторресурси» (300,00 грн.); підприємець бориславського ринку п. Василь, що торгує м’ясними виробами (200,00 грн.); працівники бориславського НГВУ «Бориславнафтогаз», на чолі із Світланою Барабаш (передали 70 кг. копчених м’ясних виробів і 1600,00 грн.); ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 (1100,00 грн.); ЗОШ № 4 І-ІІІ ст. (продукти харчування та 145,00 грн.); п. Василь із с. Ясениця (цигарки, м’ясо, засоби особистої гігєни, солодощі, різноманітні продукти харчування та пальне, за що йому окреме спасибі); мешканці вулиць Лугової, І. Богуна, Б. Хмельницького (1400,00 грн.); сім’ї Мрозек та Дзудзило (два ящики яєць,). п. Люба Сало (продукти харчування); п. Надія Смакула (м. Рим, Італія) (50,00 євро); ПП І. Михаць (55 пасок та два мішки хліба); Андрій та Марія Пронів зі Східниці (солодощі); Галина та Володимир Британ (два мішки окопних свічок, до виготовлення яких також долучились вихованці гуртка козацько-лицарського виховання «Джура», що діє при ЗОШ № 7); Юрій Ляйс (передав прилад нічного бачення із США). Вже по приїзді до Львова, волонтери з організації «Hand-Made-по-львівськи», при сприянні п. Ірини Сало, передали велику кількість напівфабрикатів (сухі борщі, «ліниві голубці», «зупки по-львівськи»), футболки та маскувальний костюм (так звана «кікімора»). А волонтери з м. Рава-Руська «докомплектували» провізією та пальним, так необхідними у зоні бойових дій. А також дякуємо тим, про кого можливо ми забули згадати.
Роздавши пасхальні подарунки українським воякам, брати Когути, з почуттям виконаного обов’язку, благополучно повернулись додому, подолавши у загальній кількості понад чотири тисячі кілометрів, знаючи вже напевно, що Свято Воскресіння з гідністю зустрінуть наші бійці і на «гарячому» сході України. Знаючи Олега і Миколу давно і тісно спілкуючись з ними, я не один раз зауважував, що вони завжди ставлять в пріоритетну чергу вирішення проблем і клопотів воїнів української армії, які знаходяться у зоні проведення АТО. Часто навіть всупереч власним потребам та інтересам, адже левову частку своїх сил та особистого часу приділяють волонтерству. Така позиція викликає відчуття поваги та, зізнаюсь, подекуди вражає, тому що сурові реалії меркантильного і егоїстичного сьогодення демонструють зовсім протилежне. Саме така позиція дозволила нашим захисникам відчути смак справжнього свята, навіть під прицілом ворога. Бо є ще на світі люди, які пам’ятають слова Спасителя : «….бо Я голодував був – і ви нагодували мене, прагнув – і ви напоїли Мене, мандрівником був Я – і Мене прийняли ви……» (Ісус Христос, Євангелія від Св. Матвія 25:35).

Назарій КУЗЬМИН,
побратим по волонтерському руху

Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі