Українська оборонна промисловість: що змінилося за три роки?

Картинки по запросу Центр громадського моніторингу та контролю оборонкаТри роки тому українська армія опинилася перед неочікуваним викликом – військовою загрозою з боку Росії. Анексія Криму і перші бої на Донбасі стали шоком для українських збройних сил і «оборонки» загалом. Не було ні сучасних гармат, ні дієздатних танків, ні елементарного захисту для бійців. Усі ми пам’ятаємо, як волонтери збирали гроші на обмундирування бійців, а громадяни купували державні облігації, щоб забезпечити армію зброєю.
На 2014 рік понад половина заводів оборонної промисловості були на межі банкрутства, а решта забезпечували своєю продукцію російський військово-промисловий комплекс. Російська агресія змусила Україну терміново припинити співпрацю з агресором і зосередити всі сили на те, щоб забезпечити успішний захист нашої держави.

Інновації замість російських деталей
Радянська система управління, застарілі технології та дефіцит кваліфікованих робітників були першими перешкодами, які довелося долати українському ВПК у 2014 році. Але вже у 2015 році Україна почала активно виробляти танки, бронемашини, бронетранспортери, навігаційні комплекси та різного виду гармати. За даними ДК «Укроборонпром», виробництво 30-мм автоматичних гармат зросло у 2,5 рази, а виробництво бойових літаків (Су-25/27, Л-39) було модернізовано до стандартів НАТО.
Наступним випробуванням української оборонки стала відмова від співпраці з російськими заводами.Українські виробники були змушені шукати нових партнерів та відкривати інші ринки збуту. Цей етап досі триває, але вже є перші відчутні результати. Наприклад, у2016 році ДП «Антонов» представив транспортний літак АН-132D, повністю виготовлений без російських деталей. У березні цього року літак пройшов успішне випробування у повітрі.
Загалом минулого року, відповідно до звіту «Укроборонпрому», було розроблено близько 40 інноваційних проектів, більшість із яких були створені у відповідь на прямі потреби наших бійців на фронті. Це – безпілотник «Спектейтор М», системи динамічного захисту танків «Ніж Л» і «Ракетка», а також системи активного захисту від протитанкових гранат «Заслін» і «Шершень». Також серед досягнень експерти називають безпілотний бронетранспортер «Фантом», бойові модулі «Тайпан», «Дуплет» і «Кастет», цифрову систему управління вогнем «Мисливець», міномети та багато іншого озброєння.

Із заводів на передову
Цього року в державному бюджеті закладено на військову сферу 134,5 млрд гривень, з яких частка оборонного державного замовлення становить трохи більше 9 млрд грн. Це значна сума для українського бюджету і найбільші витрати на оборону за всю історію незалежної України. Але ця цифра все одно в десятки разів менша, ніж в Росії та навіть у сусідньої Польщі, яка ні з ким зараз не воює.
Потреби військових значно більші за кількість зброї, що її виробляють українські заводи. Причина банальна – Україна виготовляє стільки військової техніки, скільки можуть дозволити можливості держбюджету. Потенціал оборонних заводів значно перевищує обсяги державного оборонного замовлення.
У 2016 році про кількість переданої армії техніки офіційно відзвітував тільки ДК «Укроборонпром», частка якого в державному оборонному замовлені складає близько 35 – 40%. За їхніми даними, ЗСУ було передано 6986 одиниць військової техніки та озброєння, з яких 2139 – це повністю нові або модернізовані зразки і 1389 – відремонтована військова техніка.

Більше експортуємо – більше виробляємо
«Наша стратегічна мета – увійти у першу п’ятірку експортерів зброї», – прокоментував каталог продукції «Укроборонпрому» на 2016-2017 роки Президент України Петро Порошенко. І така стратегія, на думку експертів, виграшна для Україні з кількох причин.
По-перше, що більше замовлень на танки і БТРи отримають наші заводи, то більший прибуток отримають. Відповідно до інформації «Укроборонпрому», оборонні підприємства 2016 року продали за кордон озброєння на суму 769,5 млн. доларів (на 25% більше ніж 2015 року). Як зазначає директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак, гроші від експорту заводи можуть реінвестувати у розвиток виробництва, зокрема у нові технології, а також створити кращі умови праці, підвищити зарплатню працівникам тощо. Більше того, у разі збільшення російської загрози, заводи вже матимуть запас і легко зможуть виготовити більше одиниць техніки.
По-друге, нарощуючи військовий експорт, Україна поступово витіснятиме з цього ринку росіян. В умовах гібридної війни з РФ це ще один фронт протидії агресору. До слова, Україна успішно продає танки «Оплот» Таїланду, вийшла на міжнародні ринки з БТР-4 та має пул контрактів на АН-178 та АН-132.
По-третє, закордонні замовлення дозволяють також запровадити більше інновацій для ЗСУ. Валентин Бадрак наголошує, що «ціла низка держав готова включати й оплачувати дослідно-конструкторські роботи в рамках експортних контрактів». Зокрема, у сфері авіабудування та авіаозброєння наша «оборонка» може використати можливості співпраці з Саудівською Аравією та Китаєм.
Незважаючи на те, що український ОПК все ще бореться з радянською спадщиною, браком кваліфікованих кадрів та ресурсів, експерти одностайні: сьогодні Україна технічно здатна не лише захистити свої кордони, а й конкурувати на світовому ринку.
За рейтингом Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI), у 2016 році Україна увійшла в десятку найбільших постачальників військових товарів у світі.
«Україна володіє інтелектуальним, науковим та інженерним потенціалами, чого цілком достатньо для того, аби стати провідним розробником зброї у світі», – вважає президент Фонду Потомак (США) доктор Філіп Карбер.

Центр громадського моніторингу та контролю

Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі