21 ВЕРЕСНЯ – РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦЇ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

Світлина від Петра Магура.Бог, багатий в милосерді, бажав спасіння людського роду. Він вибрав Йоакима і Анну – цих двох осіб із давнього царського роду, з давнього роду праведників і пророків. Він вибрав їх для того, щоби через них Син Божий увійшов у світ. Бог вибрав цих двох, ввійшов посеред них Своєю любов’ю, ласкою і милосердям.Ці двоє, які були святими у житті, породили дитятко, якому дали ім’я Марія. 
Йоаким і Анна самі не знали, що Бог довершив невидиме чудо з цією дитиною. Від самого початку Бог захоронив цю дитину від первородного гріха. Зло, гріх, несправедливість не торкнулися душі тієї дитини. Подібно, як на Півночі бувають білі ночі, коли сонце ніколи не перестає випромінювати своє світло, так і в житті Марії – Вона завжди приймала оте світло. Бог ніколи не опустив Її, Вона завжди приймала Його ласку, і ніколи не опускала свого зору від Бога. Ці троє святі – Йоаким, Анна і Марія – торували дорогу Богові до людини.
Бог хоче людської допомоги, Бог послуговується людьми. Він хоче, щоб ми були Його вухами, Його очима, Його язиком. Він хоче, щоб ми були Його образом, образом з Євангелії, щоб ми були досконалою людиною, через яку Він може увійти у світ, через яку Він може увійти в наше серце, і зможе увійти до другої людини. Бог послуговується людиною і хоче, щоби людина відкрила Йому шлях до других людей.
Отож, найперше наше завдання – це не закривати дорогу до Господа. Кожний важкий гріх – замикання дверей перед Богом. Кожний важкий гріх – це завали на дорозі, щоби Він не перейшов, щоб Він затримався, щоб Він не увійшов в наше життя.
Друге, що потребує від нас Бог, – це відкрити двері, відкрити двері серця… Ми часто закриваємо серце перед Богом, але Він бажає увійти до нашого серця. Бог не хоче, щоб наше серце було закрите на Його ласку, на Його присутність.
Як Божий Дух входить до нашого серця? До чого можемо це порівняти? До нав’юченого верблюда, який повинен пройти через міські брами, так надто малі для нього. Проте він мусить пройти, щоби принести у місто вантаж: поживу, дорогоцінності. Подібно є і з нашим серцем. Хоча брами нашого серця надто вузькі, але Бог повинен увійти до нашого серця, щоб внести туди велику ласку, великі добродійства і дари.

о. д-р Роман ВАСИЛІВ,
парох церкви Святої Анни, декан Бориславського деканату УГКЦ

Більше читайте у нашій газеті “Нафтовик Борислава” № 74 від 20 вересня 2017 року.

Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі