Іван ПІЛЯК: «Це ми самі у тісній співпраці із нашими польськими партнерами обрали перспективний напрямок, написали проект, зуміли оригінально його представити Європейській комісії – і отримали перемогу у вигляді європейського гранту, який стане черговим кроком у зростанні курорту»

Світлина від Петра Магура.Ми уже повідомляли, що за підсумками конкурсу проектів «Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020 роки», Східниця отримала можливість залучити до розвитку інфраструктури курорту кошти Європейського Союзу. Спільний українсько-польський проект «Охорона вод Солінського озера та лікувальних вод курорту Східниця – спільний виклик та шанс на збереження і використання потенціалу природної спадщини», розроблений гміною Соліна Підкарпатського воєводства Республіки Польща спільно із Східницькою селищною радою потрапив у перелік переможців. Загальна вартість проекту 1 700 120, 91 Євро. Із зазначеної суми українська Східниця зможе використати 774 076 Євро. Загалом на будівництво сучасної системи очистки стічних вод Східницькою селищною радою упродовж двох років буде використано 910 076 Євро, що в українському еквіваленті складає 28,5 млн. грн. Власне, із перемоги Східниці у конкурсному відборі «Програми транскордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна 2014-2020 роки» розпочалася наша розмова із Східницьким селищним головою Іваном Піляком:

– Пане Іване, думаю, не відкрию Вам таємниці, коли скажу, що черговий успіх Східниці у конкурсному відборі інфраструктурних проектів у рамках Програми транскордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна» став справжньою несподіванкою. Чи не могли б Ви сказати, чим для Вас особисто є перемога Східниці у конкурсі європейських грантів – нагородою за старанність чи сліпою удачею? Загальновідомо, що нещодавно у рамках транскордонного співробітництва селище успішно реалізувало проект будівництва амфітеатру. Чому цього разу Східниця вирішила реалізовувати екологічний проект будівництва каналізації?
– Напевне, почну із того, що Східниця у рамках програми транскордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна 2014-2020 роки» подавала не один проект, а декілька. Причому не тільки із гміною Соліна. Європейська комісія вирішила, що екологічний проект по захисті Солінського озера та лікувальних вод Східниці є актуальнішим, відтак вирішила фінансувати саме його. Східниця від того тільки виграє. Щоб зрозуміти наскільки проблема каналізування є для селища важливою, потрібно трошки заглибитися в історію. Усі знають, що значна частина Східниці не забезпечена каналізуванням. Ми ніколи не приховували, що це є болючим питанням курорту та селищного голови. Тому ще під час першої каденції у 2011 році було виготовлено два проекти локального каналізування. Перший по вул. І. Котляревського мав би забезпечувати централізоване відведення стоків та очистку стічних вод кварталів приватної забудови у районі вул. І. Котляревського, Незалежності та В. Чорновола. Другий колектор по вул. Є. Коновальця – очистку стічних вод по вул. Т. Шевченка, в мікрорайонах «Марілі», «Зеленого бору» та новобудов. Це дуже серйозні інфраструктурні проекти, реалізувати які в рамках бюджету Східниці надзвичайно складно. У 2013 – 2014 роках у зв’язку із обвалом гривні довелося переробляти кошторис. Уже на той час було зрозуміло, що зреалізувати ці грандіозні проекти за рахунок фінансового ресурсу Східницької селищної ради надзвичайно складно. Проте ми не опускали рук і шукали шляхів вирішення проблеми в різних інстанціях. Однак ніякого результату наші старання не давали. Відтак, коли 2016 році коли було оголошено про новий початок програми транскордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна 2014-2020 роки» ми вирішили в рамках цієї програми спробувати отримати європейський грант на будівництво очисних споруд. Не буду приховувати, що у підходах до проекту вдалися до маленької хитрості. Не відомо, як сприйняла би Європейська комісія проект чистого будівництво очисних споруд. Спільно із нашими партнерами із гміни Соліна ми обрали більш масштабний підхід – захист джерел у Східниці, а у них – відповідно Солінського озера, від впливів навколишнього середовища. Тому проект на отримання європейського гранту звучить як «Захист джерел так озера», хоч, насправді, йдеться про будівництво очисних споруд по вул. І. Котляревського та Є. Коновальця у Східниці та відповідних очисних споруд по другий бік україно-польського кордону у польському містечку Соліна. Признаюся, мені було дуже приємно що із 17 проголосованих Європейською комісією по відбору проектів у рамках програми співробітництва «Польща – Білорусь – Україна» на 15 місці була наша Східниця. А претендентів було надзвичайно багато. На конкурс було подано 834 заявки.
– Чи не пов’язуєте перемогу Східниці із зростанням популярності курорту за межами України?
– Пов’язуємо. Ми популяризуємо Східницю як унікальний український бальнеологічний курорт завжди і всюди. Мушу зауважити, що ми також подавали кілька спільних заявок із Перемишлем та Замостям, хоч до нас із цими відомими польськими містами підтримував партнерські стосунки і писав спільні проекти на отримання європейських грантів лише Львів. Ми відважилися – і виглядає на те, що не дарма. Окрім того, свою позитивну роль відіграли культурні контакти Східниці із країнами Європейського Союзу. Оті всі артисти, яких ми запрошуємо для виступів на сцені «Східницького літа», усі культурні дійства, які відбуваються на курорті упродовж року, а також наші безпосередні контакти із територіальними громадами із країн Європейського Союзу та поїздки у Польщу і Прибалтику також відіграли свою позитивну роль. Матеріали про це присутні в інформаційному просторі і, відповідно, підтверджують той факт, що Східниця є частиною загальноєвропейського цивілізаційного простору.
– Давайте повернемося до європейського гранту та каналізаційних проблем Східниці. Якось не віриться, що досі курорт працює без каналізації та очисних споруд?
– Існує стереотип, що у Східниці зовсім нема каналізації. Це неправда. Всі великі пансіонати і готелі мають очисні споруди, і вони в них успішно працюють. Це передбачено проектною документацією. Більше того, ми провели роботу із власниками нещодавно відкритих приватних садиб, які в себе на території поставили 24 споруди біологічної очистки стоків. Що стосується гранту, який ми виграли, будівництво нових очисних споруд стосується в основному приватних будинковолодінь, у яких проживає переважна частина населення Східниці. Мушу зазначити, що європейські грантові кошти повністю не вирішують проблему очистки стічних вод курорту. Згідно генплану для повного вирішення проблеми стоків у Східниці потрібно 12 очисних споруд. Одні уже успішно функціонують у районі церкви. Для будівництва іще двох ми виграли грант. Відтак, щоб забезпечити потреби Східниці в очисних спорудах, треба збудувати ще 9 чи 8 очисних споруд. Хоч по великому рахунку, потребу селища в очисних спорудах необхідно кардинально переглянути. Суть у тому, що під час будівництва готельно-відпочинкового комплексу «Три сини і донька» частині вулиць дозволили підключитись до очисних споруд новозбудованого комплексу. Не виключено, що інші відпочинкові заклади зробили щось подібне чи мають незадіяні потужності очисних. Тому зараз чітко сказати, скільки ще очисних потрібно для безпечного функціонування курорту складно. Треба сідати і по-новому вивчати та переглядати потреби селища в очисних спорудах, щоб вони реально забезпечували повністю каналізування та очистку стоків Східниці. Адже не секрет, що великі очисні передбачені під такими великими кварталами забудов, яким, для прикладу є Прикірне. Але там ще нема ніякого будівництва – квартал розроблений, люди земельні ділянки отримали, але будівництва ще нема. Відповідно, цей район із 172 будинками приватної забудови ще не потребує каналізації. За кошти європейського гранту ми вирішимо питання очистки побутових стоків станом на сьогоднішній день відсотків на 70. Адже мова йде про будівництво двох потужних каналізаційних колекторів у двох основних районах індивідуальної забудови селища, які сьогодні найбільше виробляють в Східниці побутових стоків і відповідно є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища. То буде великий прорив, значний екологічний прогрес у захисті найбільшого багатства Східниці – джерел мінеральної води.
– Ще не так давно навколо джерел мінеральної води у Східниці велися дуже гострі дискусії. Чи не могли б Ви розповісти, як вирішилося це питання і наскільки ефективно працює комунальне підприємство «Східницькі джерела»?
– Правда в тому, що ми любимо самі собі створити проблеми, а потім їх вирішувати. Хай воно називається, як ми хочемо – чи то була громадськість, чи хтось інший, але один з варіантів, який був нав’язаний громаді у 2012 році, зупинив розвиток і захист джерел до 2017 року. Більше того, він додав нам додаткового навантаження на бюджет. Я хочу, щоб люди врешті-решт зрозуміли, що все, що робиться коло джерела – ремонтуються свердловини, проводиться освітлення, облаштовуються підходи – це все виконується за гроші селищного бюджету. І коли люди приходять з запитаннями: «Чому ти не робиш нам вулицю?», – вони повинні усвідомлювати, що бюджет селища не бездонний. Виділивши кошти на облаштування якогось джерела, ми мусимо десь щось призупинити, і почекати, щоб у бюджеті з’явилися кошти, що дозволять зробити той же ремонт вулиці чи інші роботи із благоустрою селища. Той варіант вирішення проблеми джерел, який я пропонував у 2012 році, давав можливість швидко і оперативно вирішити проблему східницьких джерел мінеральних вод за рахунок коштів інвестора. Він здатен був нас підігнати на пару кроків вперед, а так зараз ми вимушені усе робити за свої гроші. Нещодавно ми відкрили нову питтєву галерею, і відразу постають запитання: хто буде її щоденно закривати і відкривати, хто повинен прибрати, помити підлогу, винести сміття. Зрозуміло, що Східницьке комунальне підприємство, яке працює виключно за бюджетні кошти селищної ради. Значить, знову маємо в якомусь місці не доробити, щоб утримувати людину чи двох для виконання цих робіт. Але робити це потрібно, і, відповідно, треба знаходити кошти, щоб платити людям за виконану роботу. Дехто із невдоволенням любить дорікати селищній раді, що та підіймає податки. Проте ніхто чомусь не враховує того, що за ті податки усе в селищі і робиться. Кожен може прийти до селищної ради і запитати, що зроблено за ті 700 грн. податку, що я заплатив за землю. Правда вартувало б також поцікавитися, чи всі справно ті податки платять.
– Перепрошую за нетактовність, але я більше хотів би почути не стільки про податки, скільки про джерела мінеральної води. Що вдалося зробити у цьому напрямку?
– Податки і джерела – речі взаємопов’язані. Щоб виконати якісь роботи на джерелах, необхідний фінансовий ресурс. Лише у цьому році ми змогли собі дозволити зайнятися чисткою свердловин та побудувати нову питтєву галерею. Чому лише цього року? Та тому, щоб щось зробити на джерелі у рамках букви закону, треба привезти спеціалістів, які могли б сказати: на даному джерелі ви можете робити це і це. Дослідити, намалювати і підказати. Саме у такий спосіб була розроблена документація на спорудження каптажної споруди чи, як ми говоримо, питтєвої галереї на 21 і 21А джерелах. Спеціалістами був розроблений проект, який погоджувався у відповідних інстанціях. У ході будівництва галереї було також замовлено спеціальну відеокамеру, за допомогою якої було проведено обстеження стану окремих джерел мінеральної води у Східниці. Після цих спостережень було поставлено діагнози джерелам: 18С – замулене на 8 метрів, 1С – на 17. Ці свердловини мають обсадні колони. У той же час відоме східницьке джерело популярної мінеральної води 2С при глибині 100 метрів має обсадну колону тільки на рівні 50 метрів. Після обстеження було замовлено спеціалізовану службу, яка провела чистку свердловин від замулення. Промивка збільшила добовий дебіт джерела 1С на 1050 літрів води. Після ліквідації замулення вказане джерело дає 1400 літрів мінеральної води на добу, а джерело № 18С – додало у дебіті 720 літрів води. Ефект промивки свердловин №№ 1С та 18С – очевидний, чого не можна сказати про свердловину 2С. Спеціалісти, що займалися промивкою джерел, зазначили, що свердловину 2С через загрозу обвалу промивати не можна. Відсутність обсадної колони не дозволяє застосувати для очистки вказаного джерела від замулення технологію промивки під високим тиском. Тому для очистки цієї свердловини було застосовано принцип прокачки, після якої добовий дебіт води збільшився. Проте тих декілька літрів приросту води жодним чином не вплинули на загальну чергу, яка постійно тут утворюється. Це ті три севердловини і два джерела, які цього року були обслужені Східницькою селищною радою чи, як ви зазначили у своєму запитанні, комунальним підприємством селищної ради «Східницькі джерела». Зрозуміло, що на наступний рік ми також будемо планувати на джерелах роботи і, знову ж таки, намагатимемося зробити якнайбільше. Але такого шансу, який Східниця мала у 2012 році, застосувати комплексний підхід та навести порядок із джерелами швидко та ефективно за рахунок інвестиційних коштів, більше не буде.
– Розповідаючи про джерела Ви згадали про відеокамеру. Я розумію, що це зовсім не та камера, яку я бачив на вулицях Східниці. Чи не могли б Ви пролити світло, що за знімальна група працює сьогодні у селищі, а також пояснити, що і для чого фіксується у Східниці на відеоплівку?
– Зараз у селищі працює творча група документалістів. Вона знімає документальний фільм про Східницю. Сталося так, що цілком випадково ми натрапили в архівах на документальні кадри про селище, які були відзняті у 70-80 роках, коли Східниця тільки почала розбудовуватися. Там є доволі цікаві моменти про те, як зароджувався курорт, кому судилося бути першими відпочивальниками, які лікарі працювали на той час, що думали про майбутнє рідного селища його мешканці. Ці документальні кадри десь підштовхнули нас до думки, що цю добру справу вартує продовжити і залишити згадку про сьогоднішню Східницю для майбутніх поколінь. Адже за ці роки у селищі дуже багато змінилося: виросло чимало відпочинкових комплексів та приватних садиб, змінилися також люди – ті, хто у 70-80 робили перші кроки, виросли, багато хто із знаних східничан відійшли у інший світ – і усе це вартує зафіксувати на плівку для нащадків. Таким чином на вулицях Східниці з’явилася відеокамера, яка знімає усе. Десь ми задаємо конкретну тематику, а буває, що камера просто фіксує, як східничани пораються на городі чи діти виступають у школі. Зрозуміло, що відзнятий матеріал потім буде опрацьовуватися: щось залишиться поза увагою, а щось потрапить у документальний фільм про життя Cхідниці. Цей фільм ми плануємо презентувати наступного року під час святкування Дня курорту у рамках народно-пісенного фестивалю «Східницьке літо».
– Сподіваєтеся, що документальний фільми про Східницю стане черговою родзинкою «Східницького літа 2018»?
– Найперше хочу зазначити, що наступного сезону ми плануємо дещо змінити у самому форматі фестивалю, який уже став справжньою візитівкою курорту. Наразі не хочу про це говорити – хай ці зміни разом із документальним фільмом стануть приємною несподіванкою як для самих східничан, так і гостей курорту. А ще мені хочеться, щоб люди розуміли, що все, що нині робиться у Східниці, робиться за кошти селища. Нам ніхто нічого не дав. Східниця створила себе сама. Так, ми виграємо європейські гранти. Але це ще раз підтверджує той факт, що ми робимо себе самі. Ніхто не прийшов до нас і не запропонував – візьміть. Це ми самі у тісній співпраці із нашими польськими партнерами обрали перспективний напрямок, написали проект, зуміли оригінального його представити Європейській комісії – і отримали перемогу у вигляді європейського гранту, який стане черговим кроком у зростанні курорту.
Розмову записав
Петро МАГУР

Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі