СВЯТОГО І СЛАВНОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ МИРОТОЧЦЯ

Світлина від Петра Магура.У свято великомученика Димитрія Солунського мироточивого чудотворця ми бачимо життя і побут первісних християн, які берегли своє сумління, своє серце і свій розум від впливів світу та підпорядкували себе Божій волі.
Батьки святого великомученика Димитрія були тайними християнами. Батько був воєводою міста Солунь. Відсутність дітей була великим тягарем його батьків, які просили у Господа цього дару. Будучи милостивими до жебраків, родичі Димитрія творили великі добродійства потребуючим. Задля їхньої щедрості до бідних та потребуючих Господь вислухав їхні молитви і дав їм цього святого сина Димитрія.
Після осягнення певного віку батьки привели Димитрія в спеціальну кімнату, яка була молитовною каплицею і в якій зберігалися ікони Христа і Богоматері. Так розпочалося його виховання у християнській вірі. Батьки охрестили Димитрія і Божа благодать була на ньому.
Досягнувши зрілого віку, Димитрій став спадкоємцем великих маєтків, після смерті своїх батьків. Імператор Максиміан, переконавшись у хоробрості та мудрості Димитрія, настановив його в Солунь воєводою, замість його померлого батька. Наказом імператора були наступні настанови: «Доглянь батьківщину твою і очисти її від нечестивих християн, убиваючи всіх, хто прикликає ім’я Розіп’ятого».
Святий Димитрій, прийнявши становище воєводи, виявив себе вірним учнем Христа. Для солунян він був мов би другий апостол Павло, який викорінював безбожне ідолослужіння. Ця діяльність Димитрія стала відомою імператорові і він, повертаючись із походу на сарматів, робить інспекцію м. Солунь, бажаючи перевірити правдивість інформації про Димитрія. Димитрій, ще перед прибуттям імператора, все майно своє передає слузі Луппові, а золото, срібло, дорогоцінні каміння та одежі роздає бідним і потребуючим. Димитрій готовився до смерті. Як можна готуватися до смерті? На зразок Димитрія, роздавши майно бідним і убогим. Димитрій знав що його чекає, тому цілком свідомо вибрав собі дорогу ісповідництва, мучеництва і смерті.
Імператор Максиміан, прибувши в Солунь, ув’язнив Димитрія і розпочав екзекуцію над християнами. Він забавлявся боротьбою свого велетня германця Лія, який на високому помості боровся з християнами. Внизу, навколо помосту, знаходилися вбиті в землю списи. Коли велетень перемагав християн, то кидав їх вниз на оголені списи. Це видовище дуже забавляло імператора та його свиту. Видовище крові збурювало їхню уяву і їхні почуття. Вони впадали в екстаз, бажаючи крові і смерті. Молодий християнин Нестор, який не міг більше зносити цієї наруги над християнами, просить у Димитрія у в’язниці молитви і благословення на боротьбу, на двобій із велетнем. Димитрій благословив його, але прорік:
– Лія переможеш і за Христа мучений будеш!
Нестор переміг Лія, кинувши його на списи. Імператор, дізнавшись, що це Димитрій благословив Нестора на боротьбу із Лієм, розлютився і наказав колоти Димитрія списами. Його повільно вдаряли списами спочатку в руки, ноги і врешті-решт пробили його серце, щоби наповнити його болем і терпінням. Так загинув мученичою смертю святий Димитрій Солунський.
Чи зберігаємо ми цю дорогу до неба в своїй пам’яті так, як зберігав її великомученик Димитрій? Чи зберігаємо ми свій розум від нечистоти гріха? Чи йдемо ми шляхом до Господа, знаючи, що смерть – це перехід від життя дочасного до життя вічного. Сьогодні перед нашим духовним зором Свята Церква дає нам приклад людини, яка бачила перед собою дорогу до неба і дорогу до вічності.
о. д-р Роман ВАСИЛІВ,
парох церкви Святої Анни, декан Бориславського деканату УГКЦ

Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі