//“Остання надія” одного з останніх мрійників

“Остання надія” одного з останніх мрійників

Ні, ця стаття не про бориславця, а про одну дуже талановиту Людину, що зовсім недавно зняла свою першу якісну та професійну відеороботу. Ця Людина — мій давній Друг та хороший знайомий, Михайло Невідомський, а для своїх просто Міха…

Згадана мною відеоробота — кліп “Остання надія” на пісню cамого Міхи.

Прем’єра кліпу відбулася 24 липня в молодіжному центрі “YouthСфера”, що у Луцьку і її було висвітлено в ефірі телеканалу суспільного телебачення “UA:Волинь”.

Процес зйомок цього відео зайняв кілька місяців, самі зйомки відбувались у Львові, Луцьку та в Рівненській області.

Це не перший відеокліп Міхи, але перший професійний, зроблений на високому рівні. Авторкою ідеї та продюсеркою кліпу є Юлія Яковлюк, режисер Олександр Слобода, а музику написали люди, які свого часу творили для групи “D12”, у якій був Eminem. Під час прем’єри кліпу лучани мали нагоду поспілкуватися з автором, а також почути його вірші та пісні у авторському виконанні.

Творча зустріч була наповнена бекстейджами зі знімання, цікавими історіями, фотографіями та теплими розмовами.

Міха Невідомський пише не просто реп, його роботи глибоко соціальні й піднімають важливі питання. Поет та музикант доволі неформатний митець. Він є одним з засновників гурту “Апокриф”. Незмінною учасницею гурту є також Юлія Шатило. Разом вони є авторами таких проектів: “Реп до ЗНО” — проект створений для полегшення майбутніми вступниками вивчення віршів, що є частиною загального незалежного оцінювання з української мови та літератури і це допомогло у вступі не одному теперішньому студенту та “поРЕПані вірші”, в якому вони надають сучасного звучання творінням Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стуса, Богдана Ступки, Кузьми Скрябіна, Ліни Костенко, Лесі Українки та багатьох інших відомих українських авторів.

До речі, якщо Ви думаєте, що творчість того ж Тараса Шевченка втратила свою актуальність, Міха та Юля з легкістю можуть Вас переконати в протилежному. Як доказ моїх слів, пропоную Вам переглянути цю відеороботу на вірш “Якби зустрілися ми знову”:

Цей дует – справді унікальне явище. Прямота, відвертість, чесність Міхи та ніжність, безпосередність, краса Юлі на перший погляд можуть здатися чимось непоєднуваним. Та саме через це цей колектив є таким органічним та нерозривним єдиним цілим. Признаюсь чесно: прослуховування їхніх робіт завжди викликає в мене безконтрольний шквал емоцій, хоч мене на них насправді важко пробити.

Не зважаючи на це, я, серйозний лисий та бородатий чоловік, не раз слухав їхні треки зі сльозами на очах. Це про щось, та все ж говорить. А ще їхня творчість реально надихає. Так, прослуховування у їхньому виконанні одного з віршів Тараса Шевченка надихнуло мене на написання свого вірша:

“Ну що б, здавалося, слова?
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує…” — Тарас Шевченко.

Слова ті серце залікують,
А може й остаточно світ зруйнують.
Від слів серця зтихають і бунтують,
Та часто їх глухі не чують.

Слова, слова… Велика сила…
У них колиска та могила…
У них душа дістала крила
Й не раз від них об твердь розбилась.

У них є й та, що полюбилась.
Від них вона й заховалась і закрилась.
Не хтів, щоб так усе зробилось…
Так було треба. Надія лиш зміцнилась.

Слова й без голосу говорять.
До коханої в віршах шепочуть,
Про неї в них все мріють та клопочуть.
В віршах від неї не відводжу очі.

Від слів вже музика лунає,
Від них й у них душа співає.
Лиш німі губи не співають.
Заспівають. Німота минає.

Слова, слова… Що вас тримає?
Невже неспокій таку ще силу має?
Від чого він? Чому все не пускає?
Старі страхи минуле підіймає?

Страхи безслідно вже зникають.
Вони мене за волосінь тримають.
У полум’ї живім вони згоряють
І лиш попіл по собі залишають.

 

//Мар’ян Крисько (Mkriiis), 02.06.2018 р., 21:50//

 

На жаль, не можу знайти цю їхню роботу, та в мене вже назріває вірш як доповнення до того, який написав вже сам Міха. Так, ми з ним колеги по творчому цеху і знайомі вже біля десяти років. Та наша зустріч відбулася лишень минулого року… Ця зустріч була просто переповнена позитивними емоціями й на згадку про неї в мене залишилась збірка віршів Міхи…

Зараз Міха перейшов на новий формат – відеовірші, адже у сучасному світі так цікавіше сприймається інформація. Я особисто вважаю це надзвичайно мудрим рішенням, бо з молоддю потрібно говорити її власною мовою. Це дійсно дає результат і ось цьому доказ:

Ця пісня була написана Міхою на музику Української бандуристки з Італії EKA Project (Eka Caterina), а у зйомках відеокліпу на неї взяли представники української діаспори 12 міст Італії: Флоренція, Прато, Ліворно, Рим, Неаполь, Равенна, Феррара, Падуя, Бергамо, Піза, В’яреджо, Лукка. Цю роботу та багато інших можна переглянути на офіційному каналі гурту в YouTube за посиланням: https://www.youtube.com/channel/UCARz3WFUVxlVo29tdHDlPdA

До речі, їздить Міха й у школи на зустрічі з молоддю. Це він вважає своїм покликанням та обов’язком перед майбутніми поколіннями, що вже зовсім скоро будуть творити майбутнє нашої країни.

“Бувати у школах і проводити уроки… Це мене завжди надихало…” — Михайло Невідомський

Взагалі про Міху, його гурт “Апокриф” та про багато схожих українських і закордонних виконавців вкупі з гуртами я можу написати ще багато й сподіваюсь ще не раз повернутись до цієї теми. А на завершення цього матеріалу, я пропоную Вам ознайомитись з ще однією відеороботою за участю Міхи, яка свого часу також надихнула мене на написання одного з моїх віршів:

Наразі це все. Дякую за Вашу увагу й бажаю дивовижного продовження дня!

Мар’ян КРИСЬКО за матеріалами сайту “Волинь Онлайн”, телеканалу “UA:Волинь”, сторінки Михайла Невідомського у соціальній мережі Facebook, офіційного каналу його гурту в YouTube та спілкування з цією надзвичайною Людиною