//«Тернистий шлях до волі». До 90-річчя від дня народження Івана Федоровича Гнатюка.

«Тернистий шлях до волі». До 90-річчя від дня народження Івана Федоровича Гнатюка.

Той шлях мені відміряний ще зроду.
Тернистий? Що ж, такий уже, як є.
Такий важкий, як в цілого народу,
Що перейшов чистилище своє…
Іван Гнатюк.

Ім’я Бориславського поета Івана Гнатюка відоме не тільки в Україні, а й за її межами. З особливою силою зазвучало його поетичне слово в час національного відродження в новій незалежній Україні. Його муза тривожно б’є у дзвони, аби ми не проспали України, як це не раз бувало в історії нашого народу.


Іван Гнатюк – людина багатогранного таланту: поет-борець, поет-бунтівник, народився 27 липня 1929 року в селі Дзвиняча Кременецького повіту Волинського воєводства (нині Збаразького району Тернопільської області) у бідній селянській сім’ї.

Після закінчення сільської п’ятирічної школи Іван Гнатюк вступив до Кременецького педагогічного училища. І тут був перший арешт.

Коли його арештували, йому було лише шістнадцять. З того часу й бере початок хресна дорога поета Івана Гнатюка. Тільки вірші давали силу жити і без надії сподіватися, бо живила серце безмежна любов до рідного народу і його безсмертного слова. Жив і писав, всупереч нестерпним умовам, свавіллю концтабірного начальства, боровся зі страшними сухотами, що пожирали легені.

Йому як непокірному в’язневі довелося побувати в багатьох концтаборах: в Аркагалі, Аляскітово, Дебені, Холодному, Дніпропетровському, ім. Бєлова та ім. Матросова – аж до лютого 1956 року.

Після смерті Сталіна, 6 лютого 1956 року, був звільнений «как страдающий тяжелым недугом» – сухотами. І з цього часу життя Івана Федоровича було пов’язане із нашим містом.

«Борислав – місто незвичайної долі: оспіваний Каменярем, він постійно плекає таланти письменницької ниви. Так вже розпорядилася доля, що географічно знаходячись на 101 кілометрі від обласного центру, Борислав приютив багатьох талантів України в роки тоталітарного режиму. У величному сузір’ї літераторів Борислава чільне місце займає постать Івана Гнатюка». Такими словами розпочала літературний вечір-спомин «Тернистий шлях до волі», присвячений 90-річчю від дня народження Івана Гнатюка, координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ» Галина Почіковська.

Ведучі заходу Христина Кирда та Софія Булик більш детально зупинилися на творчості Івана Гнатюка. Учасники Молодіжного центру: Ростислав Почіковський, Вероніка Медвідь, Ольга Гуменюк, Богдан Пишкович, Софія Булик, Христина Кирда та учень 8 класу ЗОШ № 8 Михайло Дубинчук чуйно продекламували поезію Івана Гнатюка: «Вінок сонетів», «Спадок», «Дружина», «Дочка», «Десь на краєчку світу – Україна», «Сповідь», «На 80-ліття Іванові Гнатюку».

У виконанні вчителя Бориславської державної гімназії Давида Кузьмича та учениці гімназії Софії Кудрич пролунали пісні: «Хмарка» та «Ностальгія» на слова Івана Гнатюка.

«Поет живе доти, доки його шанують і читають»… Такими словами розпочала свій виступ дочка Івана Гнатюка, директор Бориславської державної гімназії Любов Савка. А також поділилася спогадами про свого батька та закликала присутніх читати твори Івана Гнатюка.

З «характеристикою самого себе» виступила завідувачка бібліотеки-філії № 6 для юнацтва Ольга Смерека.

Зі спогадами Анізії Онищак про поета-борця Івана Федоровича перед присутніми виступили голова ГО «Союз Українок» Анна Глод та учасниця Леся Шоха.

Учасниця ГО «Союз Українок», бібліотечна подруга, меценат Людмила Булик поділилася своїми спогадами про цікаві та пам’ятні зустрічі з поетом, які закарбувалися їй в пам’яті.

Бібліотекар ЗОШ № 8 Катерина Ясеницька прочитала вірш Івана Гнатюка «Любіть її – не вірте суєсловам».

На завершення літературного вечора-спомину всі присутні переглянули фільм про Івана Гнатюка «Червона калина». Також ознайомилися з книжковою експозицією «Карпатський ліс прийняв мене, як сина», на якій представлені твори поета та вишита «Книга пам’яті…», яку вишили учасниці ГО «Союз Українок» спільно з бібліотекарями міста, в якій один із розділів, присвячений Івану Гнатюку.

Іван Гнатюк написав і видав 18 поетичних збірок і три книги публіцистики. За книгу спогадів «Стежки-дороги» удостоєний звання лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка (2000 р.).

Окремі вірші Івана Гнатюка перекладені латвійською, естонською, білоруською, португальською та російською мовами, а також опубліковані в Австралії, Канаді, Польщі та США. Усе життя Івана Федоровича було присвячене Україні і рідному народові.

Своєю добротою, щирістю, простотою і відкритістю Іван Гнатюк притягував до себе людей.

Уже в останні роки свого життя, ведучи щоденну боротьбу зі смертю, переживаючи важкі тілесні та духовні муки, Іван Гнатюк залишався вірним ідеї боротьби, його ні на хвилину не залишали думки про майбутнє рідного народу.

У безладі обставин, подій та ідеологій, якими хворіє сьогоднішня Україна, слово Івана Гнатюка, писане не лише чорнилом, але й кров’ю, є необхідне. Необхідне для майбутньої стабілізації української спільноти і збереження духовних цінностей народу, зміцнення духу тим, хто вірить в силу правди. справедливості і добра.
Відвідуйте бібліотеки нашого міста: думайте, читайте, пізнавайте, а книга завжди допоможе вам розібратись у реаліях сьогодення.

Бо поки живе творчість поета, пам’ять про нього не помре, а буде вічно полонити душі, які прагнуть щирого та вічного. Читаймо твори Гнатюка і це буде йому нерукотворний пам’ятник. Любімо Україну, як він її любив.

Не в дріб’язках – життя людського суть:
у пам’яті, що люди бережуть.

Галина ПОЧІКОВСЬКА, координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ»