ІРИНА МАГРИЦЬКА: «Люди, що мають історичну пам’ять, вже ніколи не будуть рабами».

• До річниці голодомору-геноциду українського народу

Світлина від Петра Магура.Минулої суботи  у міському історико-краєзнавчому музеї  відбулася  дуже цікава зустріч із  неординарною особистістю – Іриною Магрицькою, кандидатом філологічних наук, доцентом кафедри журналістики Національного університету імені Володимира Даля, автором кількох документальних книг про Голодомор українського народу 1932-1933 років  на Луганщині та документально-публіцистичного фільму  «Закляття безпам’ятства» про страхіття, які  творив  московсько-комуністичний режим на теренах української Слобожанщини. Світлина від Петра Магура.Як наголосив представляючи гостю ведучий зустрічі, депутат міської ради і керівник міського краєзнавчого музею Андрій Спас, – це людина, яка своєю громадянською позицією задекларувала українство на східних теренах нашої держави. Після виходу у 2007 році фільму про Голодомор – постійні цькування з боку керівництва Луганщини, де до влади прийшла українофобська Партія Регіонів. Але тогочасне керівництво Держави (президентом тоді був Віктор Ющенко) оцінило подвижницьку працю пані Ірини, її нагороджено орденом Княгині Ольги третього ступеня. Після приходу на Луганщину російських окупаційних банд у 2014 році, пані Ірина разом із чоловіком Володимиром Крамаренком була змушена покинути окуповану територію і розпочинати життя ніби заново. Зараз науковець працює у Івано-Франківському Національному університеті нафти і газу на кафедрі української філології і перекладу. Важко знайти роботу для чоловіка. Труднощів вистачає. Але основна її життєва місія здійснилася, адже хотіла жити в тій Україні, за яку все життя боролася, в українській Україні.
…На екрані – уривок із документального фільму «Закляття безпам’ятства» . Про страхіття голодомору, пережиті в дитячі роки, оповідає свідок тих страшних злочинів комуністичної влади, мешканка одного із сіл Луганщини. Ця людина вже відійшла у вічність, але завдяки подвижницькій праці нашої гості, її слова не канули в безвість і звучатимуть обвинуваченням диявольському московському режиму завжди, промовлятимуть до нас і до наступних поколінь через десятки, через сотні років. І ніколи не буде забуття злочинам комуністичної банди, страхіттям, що їх приніс на нашу благодатну землю російський окупаційний режим, прирікши на найстрахітливішу смерть від голоду майже десять мільйонів українців.
Поетичні рядки про цю найтрагічнішу сторінку в нашій історії декламували учениця сьомої школи Софія Пишкович ( Антоніна Листопад «Навмисний голод») та учениця ЗОШ №3 Тетяна Таран ( Тетяна Мандич «Голодомор»), прелюдію пам’яті жертв голодомору виконав на скрипці учень дитячої школи мистецтв Олег Тимків.
А потім до слова запрошено нашу гостю – громадського діяча, науковця і письменницю Ірину Магрицьку.
Дуже багато цікавого розповіла вона і про те, як збирала документальний матеріал – свідчення очевидців для своїх книг, як дуже нелегко тривала робота над створенням фільму «Закляття безпам’ятства». Сказала багато і про події 2014 року, коли російські банди з Ростовської та Білгородської областей, заслані Москвою для підтримки місцевих сепаратистів, очолюваних керівною владною верхівкою з Партії регіонів, захоплювали владу у Луганську. На жаль, газета має свої рамки і ми не можемо детально подати всю розповідь. Тож пропонуємо лише уривок з виступу пані Ірини Магрицької.

Ігор ЮРИНЕЦЬ

Більше читайте у нашій газеті “Нафтовик Борислава” № 92 від 22 листопада 2017 року.

Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі