Іван ПІЛЯК: «В основі нинішнього благополуччя Східниці лежать справедливо сплачені податки»

Світлина від Петра Магура.Новий рік та Різдво Христове завжди несуть на своїх крилах надію, що новий рік буде кращим і успішнішим за попередній. Не випадково у минулому ми намагаємося залишати всі негаразди, складнощі й поразки, а народження Господнього Сина вселяє у наші душі почуття оптимізму та віри в краще. Тому не дивно, що під час відзначення різдвяно-новорічних свят ми бажаємо всім у новому році всіляких гараздів, будучи твердо переконані, що неодмінно воно так і буде!
Початок нового року та Різдво, як правило, стають для більшості українців своєрідним рубежем, коли хочеться підвести підсумки, проаналізувати зроблене, щоб у майбутньому не робити помилок. Власне, із підсумків прожитого року розпочалася наша розмова із селищним головою Східниці Іваном Піляком: – Пане Іване, даруйте за відсутність оригінальності, але хочу розпочати нашу розмову із до банальності простих запитань: яким минулий рік видався для Східниці та що вдалося зробити із запланованого?
– Сказати, що ми зробили усе, що було потрібно, не можна. Кожен розуміє, що курорт – це велика господарка, де селищна рада разом із громадою зобов’язана постійно щось робити, щоб забезпечити його розвиток. По-великому рахунку, на прожитий 2017 рік нарікати немає підстав, бо для Східниці він виявився вдалим. Ми виграли європейський грант на будівництво очисних споруд. Це суттєва інвестиція у розвиток курорту. Завдяки нашій перемозі у конкурсі, що проводився Євросоюзом у рамках транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна, нам вдалося залучити додатково для розвитку інфраструктури селища більше 25 мільйонів гривень. Це значні кошти. Окрім того, упродовж року ми виконали дуже багато робіт. Загалом сума коштів, які було витрачено у 2017 році селищним бюджетом на упорядкування та розвиток інфраструктури селища складає більше 18,8 млн. грн. Тільки по КП «Господарник» витрати на виконання робіт склали понад 5 млн. грн. У мене під руками є дві довідки, кожна із яких містить перелік робіт із кільканадцяти пунктів конкретно виконаних робіт із благоустрою селища у минулому році. Проте я хочу сказати про інше. Минулий рік підтвердив, що Східниця сьогодні випереджує тенденції розвитку, характерні для розвитку більшості населених пунктів Львівщини. Упродовж останніх років розвиток курорту відбувався шляхом реалізації невеликих проектів із обсягом фінансування в межах 200 тис. грн., які сьогодні пропонує область Цей етап курорт подолав упродовж останніх 5 – 7 років, використовуючи фінансовий ресурс власного бюджету. Сьогодні Східницю цікавлять більш масштабні завдання, реалізація яких потребує значних ресурсів. Для прикладу, селище виготовило проектно-кошторисну документацію на будівництво двох мостів. Собівартість будівництва першого по вул. Івана Франка буде складати 2,5 млн. грн. Вартість другого – 25 млн. грн. Це міст по вул. Кропивницькій, через який проходить автомобільна дорога, що з’єднує більшість гірських сіл Дрогобицького і Турківського районів із Східницею та містами Борислав, Дрогобич, Трускавець і навіть Львовом. Зараз це міст, який був збудований нафтовиками у середині минулого століття із труб, потрохи руйнується. Його треба негайно перебудовувати. Проте коли пробуєш вести мову про його будівництво, чуєш у відповідь: «Чого ви порушуєте питання, яке не на часі». Виглядає на те, що мову про цей міст треба вести тоді, коли він впаде від тягару часу чи транспортних потоків, які постійно зростають. Реконструкція моста по вул. Кропивницькій є архиважливою не лише для Східниці, але й для усього регіону, відтак його необхідно робити уже сьогодні, а не чекати коли він впаде. За рахунок коштів власного бюджету Східницька селищна рада реалізувати подібний проект у найближчі декілька років не в силах. Тому невеликі гранти, які сьогодні розігрує область, не можуть задовольнити потреб розвитку курорту. Зрозуміло, що селище приймає активну участь у конкурсах мікропроектів місцевого розвитку та розглядає їх, як реальну можливість залучити додаткові ресурси для свого розвитку. Проте реалізація малих грантів для Східниці сьогодні не настільки актуальна, як, скажімо, втілення значимих інфраструктурних проектів, які потребують значних матеріальних і фінансових ресурсів та матимуть безпосередній вплив на подальший розвиток курорту на багато років вперед.
– Думаю не помилюся, коли зауважу, що, окрім значимих інфраструктурних проектів, у селищі завжди є чимало повсякденної роботи, якої не видно і яку потрібно робити щодня. Що скажете з цього приводу?
– Таке наше життя, що буденна робота є завжди. Кожен день вулиці селища треба прибрати, вивезти сміття. Десь треба замінити лампу чи поставити додатковий світильник або доасфальтувати вулицю. Цілком зрозуміло, що до новозбудованих очисних необхідно підвести колектори, після будівництва яких також треба буде виконати роботи із благоустрою вулиць. Це ті речі, від яких нікуди не дінешся. Окрім того, потрібно також зважати на те, що мешканці Східниці дедалі частіше починають виявляти ініціативу і цікавляться, чому в тому чи іншому мікрорайоні, де вони проживають, нічого не робиться. Мова, у першу чергу, йде про ті мікрорайни, де років 5 чи 7 років тому було прокладено асфальт, облаштовано тротуари та вуличне освітлення. Люди з часом забувають, в яких умовах жили раніше і цілком справедливо починають вимагати змін. Візьмемо, для прикладу, вул. І. Франка, яка була заасфальтована однією з перших у Східниці. У 2011 році там інтенсивно розпочалося індивідуальне будівництво і, відповідно, міст не витримав навантажень. Будівництво моста, як я вже говорив вище, оцінюється в межах 2,5 млн. грн. і ці кошти необхідно десь віднайти. Проте люди цього розуміти не хочуть. Вони вже забули, що донедавна ця вулиця була не асфальтована, і вимагають, щоб селищна рада продовжила облаштовувати мікрорайон. І це добре, що впорядкована інфраструктура селища почала сприйматися людьми як норма. Але зробити все і відразу не можливо. Ми пам’ятаємо, що у селищі є цілий ряд вулиць та провулків, які з тих чи інших причин взагалі не бачили асфальту. Це при тому, що за останні п’ять-шість років у Східниці зроблено дуже багато тротуарів та пішохідних доріжок. І цю роботу треба продовжувати. Проте я хочу наголосити на іншому. У Східниці можна простежити, наскільки швидко людина звикає до нормального життя і починає вважати це нормою. Воно так і повинно бути. Людини сплачують податки, за які, власне, і виконуються всі роботи по благоустрою селища. Зрозуміло, селищна рада не всесильна, щоб за рік-два зробити виконати обсяги робіт на суму 250 чи 300 мільйонів, коли, для прикладу, у рік Східниця заробляє 14 мільйонів. Люди мають розуміти, щоб вийти на 140 мільйонів, потрібно 10 років. Це при тому, що 2010 році бюджет селища складав 600 тис. грн. Ніхто не заперечує, що вартість грошей на той час була дещо іншою, але 18,5 мільйонів гривень дохідної частини бюджету у 2017 році говорять самі за себе.
– Ви дуже багато говорите про бюджет. Проте мене, як і більшість читачів, цікавить інше – на чому базується сьогоднішнє благополуччя Східниці? Що забезпечує сталий розвиток курорту упродовж останніх років?
– В основі нинішнього благополуччя Східниці лежать справедливо сплачені податки. Основним критерієм оцінки роботи Східницької селищної ради є бюджетні надходження. Не буду приховувати, але виховання сумлінного платника податків є наріжним каменем діяльності селищної ради. Ніхто в Україні не встановлює надмірних податків. На посаду селищного голови Східниці я прийшов із бізнесу, відтак знаю, які та скільки податків сплачується окремим підприємцем, як і те, скільки він повинен відбути різноманітних перевірок, коли веде легальну діяльність. Тому у своїй роботі багато уваги приділяю питанням виховання сумлінного платника податків. Бізнес повинен розуміти, чесно сплачені податки є основою розвитку селища, адже, тільки за наявності коштів у бюджеті, можна виконувати значні обсяги робіт, спрямовані на розвиток інфраструктури курорту.
– У свій час депутатський корпус селищної ради виступив із ініціативою від’єднання від Борислава та створення окремої об’єднаної територіальної громади із центром у Східниці? Наскільки актуальним є сьогодні питання утворення Східницької ОТГ?
– Мушу відразу внести ясність: не депутати Східницької селищної ради виступили із ініціативою відокремлення від Борислава. Ситуація виглядає дещо по-іншому. Завдяки ухваленню у лютому 2015 року Верховною Радою України закону «Про добровільне об’єднання громад» у державі склалися такі реалії, які дали можливість східницькій громаді запропонувати своє бачення подальшого розвитку рекреаційної зони Карпат у рамках нового адміністративно-територіального устрою держави. Повірте, Східниці при умові збереження нинішнього «статус-кво», не потрібно взагалі висувати якісь пропозиції чи брати на себе відповідальність за найближче майбутнє інших громад регіону. Селище має у своєму розпорядження достатньо ресурсів для забезпечення сталого власного розвитку на декілька десятиліть поспіль. Проте в умовах адміністративно-територіальної реформи ми вважаємо, що Східниця може стати тим локомотивом, який здатен потягнути за собою стрімкий розвиток сільських населених пунктів рекреаційної зони Карпат Дрогобицького та Турківського районів. Правильність поглядів депутатів Східницької селищної ради на майбутній адміністративно-територіальний устрій рекреаційної зони Карпат Дрогобицького та Турківського районів згодом була підтверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1158-р «Про затвердження Перспективного плану формування територій громад Львівської області». У вказаному переліку об’єднаних територіальних громад Дрогобицького району є 7 ОТГ із центрами в містах Дрогобичі, Трускавці, Бориславі та Стебнику, а також селищах міського типу Меденичах, Підбужі та Східниці. Не буду приховувати, цю думку сьогодні поділяють дуже багато людей як в області, так і Києві і десь дивуються, чому громадськості нав’язується адміністративно-територіальне об’єднання із центром у Бориславі. Адже мова йде не стільки про адміністративне підпорядкування гірських сіл, скільки про напрямок розвитку всього регіону. Об’єднана громада навколо Східниці та Борислава – це дві не співставимі речі. Формат Великого Борислава передбачає зовсім інший напрямок розвитку об’єднаної громади, який буде визначатися самою структурою об’єднання навколо промислового міста. Скажіть, як пов’язати cпільним інтересом розвиток сільських населених пунктів Дрогобицького району Довгого Гірського чи Майдану із Бориславом. Чи візьмемо, для прикладу, Бистрицю Гірську та Старий Кропивник. Чим громади вказаних сіл повинні зацікавити Борислав, щоб об’єднана територіальна громада могла знайти спільний вектор розвитку, який би враховував інтереси мешканців невеликого гірського села та потужного промислового міста. Цілком погоджуюся із думкою міського голови Борислава Ігоря Яворського щодо доцільності приєднання до Борислава Попелів, Модрич і навіть Дережич. Так історично склалося, що ці села межують із Бориславом і в більшій чи меншій мірі інтегровані у структуру міста. Утворення об’єднаної Бориславської ОТГ у подібному форматі логічне, чого не можна сказати про Східницю, яка навіть спільної межі із Бориславом не має. Про інше якось говорити не випадає.
– А на мій погляд, говорити потрібно про все. Думаю, Вам відомо, що підґрунтям ідеї об’єднання громад навколо Борислава є фінансово-економічна спроможність новоутвореної ОТГ. Адже щоб не говорили прихильники утворення Східницької ОТГ, формат Великого Борислава має значно більші перспективи для розвитку, аніж окремі Бориславська, Східницька та Підбузька ОТГ. Що скажете про таке судження?
– Візьмемо, для прикладу, Борислав із 35-ти тисячним населенням. Доплюсуємо сюди дві з половиною тисячі мешканців Попелів – і отримаємо майже 38-тисячну об’єднану територіальну громаду із площею близько 90 квадратних кілометрів, де є більше 100 кілометрів доріг, зношена система водопостачання та цілий клубок невирішених місцевих проблем. Якщо до цього об’єднання додати ще Ясеницю Сільну, то територія ОТГ збільшиться ще на 42 квадраних кілометри і складатиме 132 кв. км. До цього громадного об’єднання, що переповнене своїми внутрішніми проблемами місто хоче приєднати територію, що майже у шість разів перевищує територію самого Борислава. З розбитими дорогами, знищеною економікою та практично нерозвиненою інфраструктурою. Що з того об’єднання буде? Знову замість того, щоб розвивати територію, будемо чекати, коли щось зміниться в нашій державі чи нам дадуть гроші. Я не маю жодних сумнівів щодо важливості ролі та місця, яке займає Борислав у регіоні. Просто, виходячи із реалій сьогодення, пропоную бориславській громаді відмовитися від безперспективної ідеї, та змінювати сам Борислав, як нам це вдається робити із Східницею. Візьміть Попелі, заставте заплатити всіх податок, «затягніть» інвестора на шахту, запропонуйте приватному капіталу вдихнути нове життя у підприємства, які ще залишились у Бориславі. Розвивайте місто. Не кажіть: ми не відпустимо Східницю, а робіть у своєму місті так, щоб ви стали цікавими не лише для Східниці та навколишніх сіл, але й регіону та України.
– У свій час подібні труднощі, які нині переживає Борислав, переживало польське місто-побратим Борислава Валбжих. Сьогодні польський Валбжих засвідчує, що після кризи приходить період інтенсивного розвитку. До речі, досвід економічного розвитку польського побратима Борислава засвідчує, що в рамках сучасного мегаполісу можуть успішно розвиватися не лише промисловість, але й відпочинкова галузь. Що Ви скажете з приводу того, що в рамках Валбжиха успішно функціонує курорт Шавно-Здруй?
– Найперше, на чому хочу наголосити, що Шавно-Здруй не підпорядковане мерії Валбжиха, а є самоврядною територією і має статус міської гміни. На відміну від Східниці, територія польського курорту практично примикає до межі міста і сприймається як його частина. Та й саме місто Валбжих займає територію близьку 90 квадратних кілометрів і не має таких територіальних амбіцій, які виявляє Великий Борислав. Окрім того, не можна забувати, що польське міське самоврядування базується на Магдебурському праві, а демократичні самоврядні принципи в управлінні територіями в Польщі мають глибокі традиції, чого, на жаль, не можна сказати про Україну. Я розумію, що українцям притаманне бажання взяти під контроль якомога більше земельки. Проте слід також враховувати, що не завжди кількість здатна трансформуватися в якість. Особливо, коли це стосується підходів до вирішення такого важливого питання, як творення самодостатніх ОТГ. Тут треба виходити з реалій життя, а не керуватися владними амбіціями. Філософія адміністративно-територіальної реформи полягає у тому, що реформа повинна активізувати внутрішні ресурси територій і дати поштовх до їхнього стрімкого розвитку. На мій погляд, перспективні плани майбутнього адміністративно-територіальний устрою держави мали би пропонуватися і затверджуватися на підставі серйозного аналізу з економічними прогнозами розвитку територій на найближчі п’ять – десять районними радами, а не формуватися в обласних центрах чи Києві. Як на мене, усе що зараз відбувається із перспективними планами майбутнього адміністративно-територіального устрою регіонів виглядає якось нелогічно. Говоримо про децентралізацію та демократію, а продовжуємо на практиці керуватися принципами епохи соціалізму: хочу дозволю, а можу і не дозволити.
– Що очікує Східниця та східничани у новому 2018 році?
– Насамперед закінчення війни, бо вона не дає нікому спокою. Коли в Україні запанує мир та спокій, то відповідно можна рухатися вперед більш стрімкіше, впроваджувати реформи, змінювати наше життя на краще. Друге, з чим пов’язує надії подальшого розвитку в новому році Східниця – це реалізація європейського гранту в рамках програми транскордонного «Польща – Білорусь – Україна 2014 – 2020 роки». І нарешті третє, мабуть, найважливіше – східничани все ще продовжують вірити, що Господь у новому році дасть можливість нашим найближчим сусідам проаналізувати реальний стан справ у власних громадах, а також ті переваги, які відкриває для розвитку населених пунктів гірської зони утворення окремої спроможної територіальної громади із центром у Східниці. Ми твердо переконані, що люди врешті-решт повинні зрозуміти, що мова йде не про інтереси Східниці чи регіону, а про майбутнє їхніх дітей та внуків. Адміністративно-територіальна реформа вперше дає можливість мешканцям Нового Кропивника, Рибника, Довгого чи Майдану вирішити свою долю самим і цим правом гріх не скористатися. На жаль, часу, щоб зробити це, залишилося зовсім мало.
Розмову записав
Петро МАГУР

Ви можете Залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментарі