У Бориславі триває активне обговорення дивної спроби Державної екологічної інспекції України та Державного комітету геології та надр через суд позбавити ПАТ «Укрнафта» спецдозволу на Бориславське родовище. На відміну від Києва, у місті нафтовиків будь-яка подія, пов’язана із діяльністю структурних підрозділів «Укрнафти», набуває особливої ваги. Як-не-як місто збудоване безпосередньо на нафтогазовому родовищі, відтак його життя та безпека напряму пов’язані із діяльністю нафтогазовидобувної галузі.
Борислав сьогодні по праву вважається колискою нафтогазовидобувної промисловості України. Видобуток нафти тут розпочався наприкінці ХVII – ХІХ ст. На території міста сьогодні знаходиться майже 20 тисяч шурфів-колодязів і 2260 нафтових, газових і пошуково-озокеритних свердловин. Щодо багатьох із них відсутня будь-яка документація та їх не можливо знайти на місцевості. Саме ці свердловини є додатковими шляхами міграції вуглеводнів, які створюють на території міста, зони із підвищеними вмістом вуглеводневих газів.
«Укрнафта» сьогодні несе основний тягар з подолання наслідків довготривалого нафтовидобутку на території Борислава. Після згортання державних програм, починаючи з 2006 року, компанія вклала понад 220 млн. грн. у заходи з ліквідації загазованості території міста.
Якщо спецдозвіл за рішенням суду буде анульовано, «Укрнафта» змушена буде зупинити видобуток вуглеводнів на Бориславському родовищі. А це спричинить зупинку роботи і вакуумно-компресорних станцій та усієї вакуумної мережі, яка сьогодні забезпечує дегазацію значної території міста. Про можливі наслідки невиважених дій Держгеонадр щодо позбавлення «Укрнафти» спецдозволу на Бориславське родовище ми повели мову із директором бізнес-підрозділу ПАТ «УкрнафтаЗахід» Олегом Мальчиком та Арсеном Пукішом – кандидатом технічних наук – начальником лабораторії моніторингу вод та грунтів НДПІ ПАТ «Укрнафта»:

– Пане Олеже, думаю, не здивую Вас, коли скажу, що намагання Державного комітету геології та надр позбавити «Укрнафту» спецдозволу на Бориславське родовище викликало занепокоєння серед бориславських нафтовиків, які достеменно знають, що видобуток нафти і газу в Бориславі тягне за собою виконання багатьох додаткових дороговартісних заходів боротьби із загазованістю. Чи не простіше було б для «Укрнафти» скористатися судовим позовом Держгеонадр і відмовитися від експлуатації виснаженого та малодебітного Бориславського родовища, адже загальновідомо, що у Бориславі компанія має більше проблем, аніж добуває нафти?

– Давайте, вернемося до початків. Усе розпочалося із невинного запиту київської екологічної служби до львівської про стан екології у м. Бориславі. Львівська екологія розписала стан довкілля дуже детально. Довідка складалася з 15 пунктів, із яких 7 стосувалося діяльності ПАТ «Укрнафти» у Бориславі, а 8 – озокеритової шахти та другого надрокористувача ТзОВ «Еконафтогаз». Це звична практика роботи підприємств в Україні. Кожна екологічна перевірка завершується приписом, який потім виконується. Щоб ви зрозуміли, ідеальних в екологічному плані виробництв немає. В усіх є якісь недопрацювання і, власне, для того, щоб їх виявляти, створена екологічна інспекція. У приписі є вимоги, які можна виконати відразу, а є такі – роботи з яких розтягнуті в часі. Ми їх виконуємо, стараємося робити наш бізнес з точки зору екології кращим і безпечнішим для довкілля. Про це ми повідомили екоінспекцію, проте наша відповідь її не задовольнила, і екологічна інспекція скерувала до служби геології та надр подання, що «Укрнафта» порушує угоду про експлуатацію надр і не дотримується екологічного законодавства. Держгеонадра направило нам такий же запит, на який ми давали відповідь екології. Ми, знову ж таки, відповіли Держгенадрам, що ті пункти припису, які стосуються діяльності «Укрнафти», ми виконуємо. Дещо виконано вже, а дещо потребує часу, проте усі вимоги екоінспекції виконуються. Держгеонадра також не задовільнилися нашою відповіддю і подали в Окружний адміністративний суд позов на анулювання ліцензії на Бориславське родовище. Виглядає якось абсурдно. «Укрнафта» пояснює, що зроблено і що робиться для виконання вимог припису, але нас не чують.

Тепер щодо того, чому б не відмовитися від робіт на Бориславському родовищі. Скажу чесно, не у моїй компетенції приймати таке рішення. Якщо глянути на питання Борислава зі сторони бізнесу, то Бориславське родовище не дає тих прибутків, які дають інші родовища. У Бориславі більше проблем, аніж нафти. Якщо ж дивитися на нашу діяльність як бюджетоформуючого підприємства м Борислава, то тільки ми зупинимо виробництво – припиняться надходження в бюджет міста. А це суттєві кошти. Тільки за п’ять місяців 2019 року НГВУ «Бориславнафтогаз» сплатило до бюджету міста 7494,7 тис. грн. земельного податку, 1238, 7 тис. грн. орендної плати за землю, на якій знаходяться виробничі об’єкти «Укрнафти», та 144, 7 тис. грн. податку на нерухоме майно. До бюджету Борислава надійшло також 1298,4 тис. грн. рентної плати за користування надрами та 16289,3 тис. грн. податку з доходів фізичних осіб. Це значні кошти. Місто може цей фінансовий ресурс втратити, якщо раптом «Укрнафті» не вдасться відстояти свою правову позицію на Бориславське родовище у суді. Треба також розуміти, що зупинка діяльності «Укрнафти» на Бориславському родовищі – це не просте виключення качалок. Це цілий комплекс робіт з консервації свердловин, це скорочення людей. Як тільки ми зупинимо видобуток нафти і газу на Бориславському родовищі, концентрація газу в повітрі збільшиться в рази. А через два місяці нафта струмками буде текти вулицями міста. Тому я був здивований діями Держгеонадр, які подали позов про позбавлення «Укрнафти» ліцензії на Бориславське родовище.

– Чим було викликане Ваше здивування?

– Гадаю, що приклад 2000-ої свердловини та «Еконафтогазу» мав би бути повчальним і показовим для того, щоб втриматися від необдуманих кроків, коли йдеться про екологію Борислава. Що відбулося? У 2016 році компанія без легального досвіду видобутку та переробки нафти, поза конкурсом отримує ліцензію на розробку Північно-Бориславської площі, яка межує з нашою ділянкою надр і у межах якої знаходиться також м. Борислав. Якимось дивним чином до них потрапляє і свердловина № 2000 разом з іншими свердловинами ПАТ «Укрнафта», які були під’єднані до системи вакуумного відбору попутного нафтового газу. З моменту, коли наші свердловини опинилися на території іншого ліцензіата, ми перестали їх експлуатувати, оскільки безліцензійний видобуток заборонений законом. Наскільки мені відомо, з 2016 року ця компанія не видобула з Північно-Бориславської площі ані тонни нафти, ані метра кубічного газу. Вона не заплатила жодної гривні податку. І про це в Бориславі ніхто не говорить. Я думаю, що на цьому політичні партії та керівництво міста могли б заробити серйозний політичний авторитет.
Ситуація насправді унікальна. Є нафтова компанія, яка три роки має ліцензію, та не заплатила до бюджету ані копійки, а усі екологічні питання, що виникають на цих площах, намагається перекласти на плечі «Укрнафти». Вони навіть подали позов у суд, бо, як і на об’єкти «Укрнафти», до них також прийшла екоінспекція і сказала: «У вас на території є забруднення – приберіть, будь-ласка. Вони спробували перекласти відповідальність на «Укрнафту» і пішли до суду. Судовий позов, зрозуміло, програли, бо суд також сказав: «У вас ліцензія, то ви цією площею і займайтеся». До речі, проблемна ділянка на вул. В. Чорновола, 12 також знаходиться в межах ліцензійної відповідальності «Еконафтогазу», але чомусь, коли там виникає якась біда, мер дзвонить не до «Еконафтогазу», а звертається до «Укрнафти»: приїдьте допоможіть. І ми їдемо і вирішуємо проблему, хоч там є окремий ліцензіат, який би мав це робити.

– Усім зрозуміло, що заходи з охорони довкілля сьогодні у Бориславі виконує тільки «Укрнафта». Даруйте за нав’язливість, але чого слід очікувати бориславцям, коли все ж таки Державний комітет геології та надр у судовому порядку позбавить компанію ліцензії на Бориславське родовище?

– Анулювання ліцензії – це дуже серйозно. Ми не порушили ні екологічного законодавства, ні трудового. Екологічна інспекція виявила порушення, які треба усунути. Це нормальний виробничий процес. Страшне відбудеться, коли за рішенням суду компанія буде вимушена зупинити видобуток нафти і газу. Така ймовірність цілком реальна. Адже у судовому позові не йдеться про боротьбу за екологічну чистоту Борислава чи інтереси мешканців міста. Він якраз навпаки перекреслює усю систему контролю над екологічною ситуацією на території міста.

Змушений наголосити, що «Укрнафта» не зацікавлена в тому, щоб створити у Бориславі соціальну напругу, проте, якщо компанію таки позбавлять спецдозволу, масового вивільнення працівників не уникнути. Окрім того, неминуче виникне питання інвестицій, що були вкладені у родовище: це і дегазаційні свердловини, це і компресори, це і система обслуговування цих дегазаційних свердловин, які були набурені «Укрнафтою» на території Бориславського родовища, і зрозуміло, проблема ліквідації шурфів, якою у Бориславі, окрім «Укрнафти», не займається ніхто. Це все великі кошти, які вклала «Укрнафта» в інфраструктуру Бориславського родовища.

Глянемо на проблему з іншої сторони. На цей момент із існуючих за історичними даними 20-ти тисяч шурфів і колодязів виявлено та ліквідовано близько 500. Всі силами ПАТ «Укрнафта». У рік ліквідовується близько 10 шурфів. Ліквідація одного шурфа – це робітники, підвіз матеріалів, цемент, встановлення вивідних свічей… Орієнтовно ліквідація одного шурфа обходиться для «Укрнафти» у 40-50 тис. грн. У рік це півмільйона гривень. Знайде місто у бюджеті чи інший надрокористувач, який хоче отримати через Держгеонадра ліцензію, такі кошти для виконання подібних робіт? Візьмемо, для прикладу, останній випадок, коли на вул. Т. Шевченка у людей на городі утворилася яма глибиною 17 м та шириною півтора на два. Хто буде цим займатися? Ніхто.

– Розумію, що Ви акцентуєте на соціальній та екологічній відповідальності товариства перед громадою міста. Проте хочу запитати про інше. Чи існує у світі досвід виведення нафтогазового родовища із експлуатації? (відповідає Арсен Пукіш – кандидат технічних наук – начальник лабораторії моніторингу вод та грунтів НДПІ ПАТ «Укрнафта»).

– Такого досвіду немає. Стовідсоткову гарантію сьогодні ніхто не дасть навіть на виведену із експлуатації свердловину, а ми ведемо мову про родовище. Україна першою стикається із проблемою експлуатації нафтогазового родовища у складних соціально-екологічних умовах, бо видобуток у Бориславі розпочався 200 років назад. Розпочався тому, що нафта і газ просто виходили на денну поверхню землі. Бориславське родовище за своєю структурною будовою – унікальне. Тут є тектонічні розломи, складна геологічна будова, де насичені вуглеводневі поклади залягають близько до поверхні. Якщо брати до уваги ту ж 2000-у свердловину, про яку вже згадували, то там насичені вуглеводневі поклади залягали на глибині 30 – 60 м. Тому в Бориславі виникають такі ситуації. Вчені сьогодні дійшли висновку, що нафта і газ – це відновлювальні ресурси. І друге дуже важливе поняття: як би ми не ліквідовували свердловини і щоб не робили для забезпечення їх герметичності, є поняття старіння матеріалів (обсадних колон, цементу, тощо), а також тектонічні рухи, які відбуваються у земних надрах та можуть спричиняти до порушень колон та цементного каменю. Тому найбільш ефективним способом запобігання виходу вуглеводнів на поверхню є видобуток нафти і газу. Усі інші способи, які ми використовуємо у практиці своєї роботи: буріння дегазаційних свердловин, ліквідація шурфів, будівництво вакуумно-компресорних станцій, безумовно, є ефективними та дозволяють тримати ситуацію у місті під контролем. Проте найбільш дієвим є експлуатація родовища. До такого висновку дійшли вчені у звіті оцінки впливу на довкілля. ПАТ «Укрнафта» свідомо вибрала для цього незалежну організацію – єдиний в Україні нафтогазовий вуз – Івано-Франківський університет нафти і газу, науковці якого також дійшли висновку, що експлуатація родовища – це найбільш ефективний засіб захисту довкілля в межах м. Борислав. Це на сьогодні є єдиним способом контролю за ситуацією. Іншого просто не існує.

– Усі події, – продовжує Олег Мальчик, – що сьогодні відбуваються навколо ліцензії, жодним чином не стосуються екології, безпеки довкілля та інтересів міста. Це різновид чисто бізнесової війни, який наштовхує на думку, що родовищем зацікавилися інші люди.

«Укрнафта», як бізнесова структура, діяльність якої спрямована на отримання прибутку, не в силах самотужки справитися із ліквідацією наслідків тривалого нафтовидобутку. Компанія на цей час робить те, що може. Прийшов час зрозуміти, що це проблема глобальніша, на рівні держави, а не одного міста Борислава, яку слід вирішувати за серйозної підтримки державних інституцій. Якщо раптом зупиниться видобуток на родовищі, то розв’язувати екологічні проблеми Борислава доведеться у нагальний спосіб, бо люди стануть заручниками ситуації

– Якщо єдиним способом контролювати екологічну ситуацію на Бориславському родовищі є продовження видобутку, то у чому полягає логіка дій Держгеонадр, які намагаються позбавити «Укрнафту» ліцензії?

– Мені то складно пояснити. Механізми впливу на видобувника давно напрацьовані і ефективно діють. Є екологічна інспекція, яка приходить до нафтовидобувника і каже: у вас є порушення тут, тут і тут. Ліквідуйте. Вона дає час, і якщо компанія це не ліквідовує, нас штрафують. Ми вимушені виконувати приписи екоінспекції, бо кожна наступна перевірка розпочинається із акту попередньої перевірки та стану виконання приписів. Це буденна робота будь-якої видобувної компанії. Вона базується на тісній співпраці з екологічною інспекцією. Екологи виявляють порушення, а видобувні компанії ці порушення ліквідовують, піднімаючи при цьому екологічну культуру нафтовидобутку. Переважна більшість перевірок завершується приписом про порушення законодавчих вимог та умов діяльності. То всіх треба позбавляти ліцензії? Чи це вияв подвійних стандартів?

– А Ви пробували подібне питання ставити Держгеонадрам? Чого слід очікувати, якщо суд займе позицію Держгеонадра і таки позбавить «Укрнафту» ліцензії?

– Спробуємо змоделювати ситуацію, коли настає день «х» і після розгляду справи в усіх судових інстанціях «Укрнафту» позбавлять ліцензії на Бориславське родовище. Як тільки рішення суду набере законної сили, ми будемо зобов’язані зупинити усю систему видобутку. Вимикається відразу система вакуумно-компресорних станцій. Зрозуміло, що для цього ми будемо вимушені провести якийсь комплекс консерваційних заходів, щоб зупинити витоки із нашого обладнання. Наступний крок – зупинка родовища, перегляд штатного складу НГВУ «Бориславнафтогаз», оскільки на зупиненому родовищі працівники, які обслуговували систему вакуумопроводів, дегазаційних свердловин, ліквідацію шурфів та забезпечували видобуток стануть непотрібні. На родовищі нам буде потрібно лише декілька десятків людей, які здійснюватимуть охорону законсервованого обладнання.
Держгеонадра, напевно, анульовану ліцензію «Укрнафти» повинні виставити на аукціон для придбання, з їхньої точки зору, більш ефективною компанією. Новий ліцензіат, який отримає право здійснювати видобуток на Бориславському родовищі, повинен буде пробурити свої свердловини, які забезпечуватимуть йому видобуток нафти і газу. Він також повинен буде збудувати власну систему збору та підготовки нафти. Кожен новий ліцензіат, який прийде працювати на родовище, вимушений буде будувати все своє. При цьому треба враховувати, що будь-який промисловий об’єкт нафтовидобутку має певні санітарні обмеження, які окреслюються санітарно-захисною зоною. Наприклад для бурової установки з електричним приводом розмір санзони становить 300 м. Знайти сьогодні в центральній частині міста майданчик із радіусом 300 метрів практично не можливо. Тай для того, щоб пробурити свердловину потрібен час, якого не буде. «Укрнафта» у Бориславі має практику короткотермінових зупинок ВКС для проведення технологічно необхідних регламентних та ремонтних робіт, після яких ситуація із вуглеводневими викидами погіршувалася в рази за 2-3 дні. А тут йдеться про повну зупинку родовища. Тому спрогнозувати, що буде, коли одномоментно зупиниться все, неможливо. У цій ситуації міська адміністрація просто зобов’язана висловити свою думку щодо можливості позбавлення ліцензії «Укрнафти», бо заручником непродуманих дій Держгеонадр стануть мешканці Борислава, які можуть опинитися на межі екологічної та техногенної катастрофи.

Розмову записав
Петро МАГУР