Директор колективного підприємства «Транс Екіпаж» Йосип Дяків на Дрогобиччині особа знана. Успішний підприємець-перевізник, удостоєний звання Почесний автотранспортник України. Керівник одного із найбільших автотранспортних підприємств регіону, що не побоялося кинути виклик іногороднім перевізникам-монополістам, які намагалися витіснити дрогобицьких транспортників із найбільш привабливих маршрутів регіону. Відомий підприємець-меценат. Активний громадський діяч, екс-депутат Дрогобицької районної ради. Дрогобичанин. Одружений. Батько двох дітей. Власник будівельної фірми та колишній директор Дрогобицького солевиварювального заводу. Завдяки зусиллям Йосипа Дяківа це найстаріше підприємство краю зуміло уникнути повного занепаду. Голова Асоціації перевізників Дрогобиччини. Кандидат у депутати Верховної Ради України по 121 Дрогобицькому виборчому окрузі. Ми вирішили з’ясувати, що спонукало пана Йосипа балотуватися до Верховної Ради України та поговорити про основні положення його виборчої програми, яку він має намір реалізовувати у випадку обрання депутатом Верховної Ради України від Дрогобиччини:

– Пане Йосипе, думаю не здивую Вас, коли запитаю, ким вважаєте себе насправді? За освітою Ви педагог та економіст, а за специфікою виробничої діяльності – автомобіліст і будівельник. На останніх місцевих виборах Ви кандидували до Дрогобицької районної та Львівської обласної рад під прапорами політичної партії «Наш край»? Ще раніше Ви очолювали районний осередок Партії Регіонів. Що спонукало Вас висунути свою кандидатуру в депутати Верховної Ради України від Дрогобиччини?

– Найперше вважаю себе патріотом рідного краю та громадянином України, якому небайдужа доля рідної землі й мого народу. Розумію, що висувати звинувачення та навішувати ярлики значно простіше, аніж робити конкретні справи. Якщо бути до кінця чесним, то не я обирав партійні лави, а швидше у них виникало зацікавлення до моєї особи. Виборче законодавство України виписане таким чином, що активні, небайдужі до долі рідного краю люди можуть інтегруватися у владу не інакше, як через зв’язок із структурами політичних партій. Відтак будучи безпартійним, я пристав на пропозицію спочатку «регіоналів», а згодом «Нашого краю» балотуватися на Дрогобиччині за партійними списками, у які на той час увійшли багато діяльних та відомих людей Львівщини. Хочу відзначити, що жоден із кандидатів, хто опинився у списках «регіоналів» чи пізніше «Нашого краю» не торгував совістю і не кривив душею. Ми йшли у владу із щирим бажанням змінити життя наших людей на краще, а коли з’ясувалося, що політична верхівка керується принципом подвійної моралі, ми склали партійні мандати і приєдналися до руху опору. Під час Помаранчевої революції я виділив автобуси, які зробили 58 рейсів на Київ. Безкоштовно. На революцію Гідності також виділяв транспорт, хоча була загроза розпрощатися з бізнесом і стати фігурантом кримінальної справи. У той не простий час до Києва було зроблено 17 рейсів!!! Це та гірка правда, яку багато хто із сьогоднішніх моїх опонентів не хоче визнавати, хоч у ті часи ми робили дуже багато корисних речей. Візьмемо, для прикладу, Дрогобицький солеварний завод, який тоді мені було запропоновано очолити. На той час це найстаріше в Україні виробництво знаходилося на межі краху, і по суті мені, як новопризначеному директору, доводилося вживати антикризових заходів, які б врятували підприємство від повного краху. Рятуючи унікальне виробництво від повного занепаду, ми не зважали на партійну приналежність, а робили все, щоб Дрогобицький солеварний завод втримався на плаву. І це вдалося, хоч ситуація на той час була дійсно критичною. Можливо, комусь у це буде складно повірити, але відновлювати солеваріння у Дрогобичі доводилося із отримання ліцензії на право видобувати ропу із свердловини, що знаходиться на території заводу. Причому реалізовувати першочергові антикризові заходи з відновлення солеваріння у Дрогобичі мені допомагали представники інших політичних сил, в тому числі ВО «Свобода», які мали на той час більшість у Львівській обласній раді та депутатську фракцію у Верховній Раді України.

– На що Ви натякаєте?

– Я просто розповідаю, як воно буває у житті. У Святому Письмі сказано: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків?». Важливим для мене є те, що сьогодні солеварний завод у Дрогобичі працює. Так, є питання, пов’язані із його подальшою долею. Але їх значно простіше вирішувати, коли виробництво працює. Для мене важливо, щоб виборці зрозуміли, що у моєму життя немає нічого такого, за щоб було соромно перед людьми. Народився в селі Літиня у звичайній українській родині. Закінчив ДДПУ ім. Івана Франка, а згодом Тернопільський національний економічний університет. Одружений. Разом із дружиною Іриною виховуємо двоє дітей – доньку Наталію та сина Романа. У житті я не мав можливості скористатися протекцією впливових батьків, а всього довелося досягати самому, власною працею. Починав підприємницьку діяльність із невеликого мікроавтобуса. Щодо успіху, якого вдалося досягнути за тридцять років праці, то про його корені вичерпно сказав наш великий земляк Іван Франко. Значні досягнення у будь-якій справі ховаються у щоденній ненастанній праці. Ви можете не повірити, але автомобілісти, як правило, встають раніше за інших, і лягають пізніше за всіх. У випадку обрання депутатом Верховної Ради України гарантую, що своєю законотворчою діяльністю дбатиму про розвиток та зміцнення української держави, збереження її територіальної цілісності та незалежності, свобод і прав співвітчизників і ніколи не зраджу інтересів своєї нації. Як патріот своєї країни, продовжу допомагати нашій армії у її важкій борні за свободу й незалежність нашої держави, за відновлення територіальної цілісності України та повний розгром російських окупантів. Допомагатиму не тільки матеріально й дієво, як це робив з початку війни, а й на законодавчому рівні, щоб гарантувати українському Воїну гідний соціальний захист, матеріальне забезпечення та належну повагу. Честь живим і Слава полеглим Героям! Захищатиму мову й українські традиції, дбатиму про преференції для розвитку рідної мови й культури.

– Це добре, що Ви відверто декларуєте свою проукраїнську налаштованість і маєте намір відстоювати її у стінах Верховної Ради. Проте мушу зауважити, що президентські вибори показали, що, окрім армії та мови, значній частині українців потрібен хліб насущний. Чи виписано у Вашій програмі шляхи подальшого економічного розвитку держави та подолання бідності в Україні?

– Як людина справи, яка працює у сфері підприємництва понад тридцять років, докладу всіх зусиль для розробки тих законодавчих норм та актів, які забезпечать вільний розвиток приватної ініціативи, сприятимуть створенню нових підприємств та робочих місць. Маючи досвід депутата Дрогобицької районної ради, добре знаю проблеми та запити регіону і готовий, у випадку обрання до Верховної Ради виявити законодавчу ініціативу для прийняття низки законодавчих актів, які б пожвавили економічне життя регіону та держави, вдихнувши у нього новий струмінь розвитку приватної ініціативи. Як дрогобичанин – обізнаний з потребами міста і його сподіваннями. Дбатиму про розвиток Дрогобиччини, як потужної соціально-економічної структури, у якій для мене нема великих і малих громад, а є люди з їхніми потребами і сподіваннями. Як християнин, дбатиму про законодавче утвердження цінностей сім’ї, як базу для розвитку нації. Першочерговими завданнями для мене стануть наведення порядку до податкового законодавства. Знизивши податкове навантаження на роботодавців, можна забезпечити зростання реальних доходів громадян, а прибравши надмірні регуляторні перепони для бізнесу, привабити інвесторів. Ці кроки не вимагають додаткових фінансових ресурсів, проте їх впровадження дозволить створити сприятливі умови для розвитку нових підприємств та галузей економіки, росту кількості робочих місць країни та краю.

– Сьогодні в Україні, загалом, і на Дрогобиччині, зокрема, дуже багато говориться про необхідність завершення процедури утворення об’єднаних територіальних громад та завершення адміністративно-територіальної реформи. Яке Ваше бачення цієї проблеми? Скільки, на Ваш погляд, ОТГ повинно утворитися внаслідок реалізації реформи на території Дрогобицького району – чотири, шість, вісім чи таки дванадцять?

– У моїй виборчій програмі зазначено, що я беру на себе зобов’язання з урахуванням специфіки окремих територій та громад нашого регіону, повного та всебічного задоволення потреб та інтересів його мешканців внести зміни до Закону про «Об’єднані територіальні громади» та забезпечити його функціонування для мешканців ОТГ Дрогобиччини. Я беру на себе зобов’язання допомогти громадам створити ОТГ, які повністю відповідатимуть потребам громад. Тому я б десь не хотів, щоб наша розмова зводилася до проблеми потрібна Стебницька об’єднана громада Дрогобиччині чи ні, як це мало місце під час недавної розмови із журналістами у Дрогобичі. Питання тут не у кількості громад. Впровадження адміністративно-територіальної реформи на Дрогобичині повинно активізувати внутрішні резерви територій для їх інтенсивного розвитку. Тому перед тим, як вирішувати питання необхідності створення Стебницької, Підбузької чи Східницької ОТГ, необхідно провести детальний соціально-економічний аналіз щодо ефективності утворення подібних громад, а вже тоді вести мову щодо необхідності їх утворення. Наразі, подібних кроків офіційною владою не зроблено. Широкої роз’яснювальної роботи із населенням також ніхто не проводив, відтак у результаті маємо те, що маємо. Прагнення Стебницької та Східницької громад стати центрами ОТГ перекреслюються нормами діючих нормативно-правових актів соціалістичної епохи, хоч методичні вимоги до творення ОТГ, затверджені Кабінетом міністрів України, таку можливість передбачають.

– Чи окреслені у Вашій програмі шляхи вирішення найболючішої проблеми сьогодення – утилізації твердих побутових відходів?

– Проблема поводження із побутовими відходами для України стала настільки актуальною, що її оминути не можливо. Вирішити проблему утилізації твердих побутових відходів як великих міст, так і малих сіл я пропоную шляхом розробки законодавчих гарантій для підприємств переробки сміття. Внесення змін до природоохоронного законодавства, які врахують життєві потреби мешканців Дрогобиччини, дозволить розв’язати проблему ліквідації та рекультивації існуючих сміттєзвалищ, відновити екологічний баланс навколишнього середовища не лише на території Дрогобицького району, але й усієї України, для мешканців якої побутове сміття набуло ознак національної проблеми, яку без врегулювання на законодавчому рівні вирішити не реально.

– А що скажете з приводу необхідності врегулювання питань надання пільг та адресної соціальної допомоги незахищеним верствам населення?

– Із необхідністю внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють сферу соціальної допомоги, стикаюся щодень у практиці своєї роботи. Українське законодавство виписано таким чином, що соціальні гарантії надаються державою, а матеріальне відшкодування за надання більшості пільг покладене на органи місцевого самоврядування, які не мають у своїх бюджетах реального фінансового ресурсу, щоб профінансувати пільги, які гарантовані державою. На практиці роботи перевізників це виглядає таким чином, що правом на пільговий безкоштовний проїзд у автомобільному транспорті загального користування користується 86 категорій, а насправді реально мають право їздити лише 4. І це завдяки меморандуму, який вдалося підписати Асоціації перевізників Львівщини із обласною державною адміністрацією завдяки виважених підходів тепер уже її колишнього очільника Олега Синютки. Питання надання пільг має особливе значення, адже за кожною соціальною допомогою стоять не лише конкретні соціально незахищені люди, але у першу чергу авторитет держави Україна. Як звичайний громадянин, десь розумію, що політики, ухвалюючи закони, які не мають під собою реального економічного забезпечення, хочуть сподобатися електорату, демонструючи у такий спосіб турботу про людей. Проте ухвалюючи подібні закони, вони б мали розуміти, що на зворотному боці їхнього загравання із населенням чи, як вони люблять говорити, електоратом, стоїть авторитет держави, який зазнає серйозних втрат від кожної задекларованої, але не виконаної обіцянки.

– Тоді дозвольте поцікавитися Вашим баченням підходів до надання різноманітних пільг та преференцій в соціально-економічній політиці держави. Чи маєте намір підтримувати політику пільгового режиму оподаткування окремих галузей економіки у випадку Вашого обрання Народним депутатом України від 121 Дрогобицького виборчого округу?

– Пільги та різноманітні преференції завжди вважалися особливим інструментом податкової політики, яку використовує держава з метою забезпечення регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. У практиці господарювання нерідко трапляються випадки, коли для підтримки окремих виробництв державі доцільніше знизити розмір сплачуваних податків, ніж покривати збитки та здійснювати виплати з бюджету на соціальні цілі. У випадку обрання депутатом Верховної Ради України я активно відстоюватиму надання законодавчих преференцій для використання української мови у всіх сферах життя суспільства, а також податкових пільг для українського книгодрукування, театру, кіно. З метою здешевлення вартості пального домагатимуся внесення змін до відповідного законодавства, що матиме позитивний вплив на розвиток економіки держави. Як перевізник, ініціюватиму також внесення змін до митного та податкового кодексів, з метою зниження митних платежів та врегулювання митних правил для справжнього захисту вітчизняного виробника та вигоди споживачів. Маю намір домогтися зниження ввізного мита на автомобільний транспорт різного призначення віком до 10 років до 10% його вартості, а також скасувати мито на медичне обладнання та протезувальні матеріали; повністю забрати митні платежі для товарів військового та подвійного призначення, автомобільного і спецтранспорту для потреб Збройних сил України та інших силових структур, які захищають територіальну цілісність та не залежність України. Буду також ініціювати на державному рівні ухвалення закону із чітко визначеним переліком пільг та гарантованих державою обов’язків щодо медичного та матеріального забезпечення ветеранів АТО/ООС та розробленою системою спрощеного позачергового загальнодержавного порядку отримання ними земельних ділянок. А ще домагатимуся на законодавчому рівні створення та розвитку підрозділів територіальної оборони України у складі Збройних сил України із залученням широких верств населення, постійним регулярним навчанням резервістів та законодавчо закріпленим дозволом бійцям територіальної оборони володіти зброєю.

– Що б Ви сказали мешканцям Дрогобиччини на завершення нашої розмови? На чому, на Ваш погляд, повинні зробити акцент виборці, обираючи свого представника до Верховної Ради України?

– Мені, як учаснику виборчих перегонів, якось не личить давати виборцям поради. Єдине, що хочу попросити – це обов’язково прийти на виборчі дільниці і зробити свій усвідомлений вибір. Як кандидат у депутати Верховної Ради України хочу запевнити своїх прихильників, що у випадку обрання буду робити все від мене залежне, щоб забезпечити сталий розвиток рідного краю, суттєво підняти рівень життя людей, які сьогодні залишились в селі і тут живуть та працюють. Зрозуміло, що допомагатиму органам місцевого самоврядування регіону вирішувати всі важливі питання краю – забезпечення транспортом, медичними закладами, школами, ремонтом доріг. Розв’язати їх можна лише у тісній співпраці громади на місцях та органів влади усіх рівнів. А ще, на мій погляд, вкрай важливо, щоб люди, які сьогодні балотуються до Верховної Ради України, були пов’язані з регіоном, знали і розуміли проблеми людей, і головне – чітко усвідомлювали, що треба сьогодні змінювати у житті мешканців Дрогобиччини, щоб люди відчули ці зміни у короткому часі. Прийшов час зрозуміти, що кожен кандидат у депутати повинен нести відповідальність за свої обіцянки і виконати усе, що пообіцяв людям.

Розмову записав
Петро МАГУР