Розбурхана подихом свободи, вона і відроджується, і занепадає. Наша люба Україна, за свободу якої пролито ріки крові синів і дочок рідної землі, знову в небезпеці. А небезпека полягає в найсуттєвішому для нашого життя – в загрозі втратити незалежність. За неї наші батьки страждали у неосяжному Гулазі, у фашистській неволі. Не можна не згадати і про репресії проти України в СРСР у період та після Другої світової війни.
…Був похмурий холодний ранок 1948 року – і раптом під’їхало дві машини озброєних енкаведистів. Вони по дзвінку зупинилися у Губичах коло будинку № 214, де саме наші славні хлопці з УПА сіли до вечері у господаря В. Фірмана. Але зрадник встиг доповісти у КДБ. Саме у той час з роботи приїхав син Фірмана. Він якраз зійшов з поїзда. Зайшов у хату, та, ще добре не привітавшись, вийшов у коридор, щоб роздягнутися. І тут один з енкаведистів вистрілив із автомата, а другий взяв ще тепле тіло застріленого і кинув на машину. Отаке робили «визволителі». На другий день підпалили хату Фірманів. За що, питається? За те, що наші хлопці-бандерівці воювали із совєтською бандою. Батька і маму Фірманів засудили на 25 років і вивезли до Сибіру, у Красноярський край. Так комуністично-сталінська ідеологія визволяла наших українців. Зараз я звертаюся до нашого народу: діймо організовано і спільно в ім’я нашої свободи, утвердження нашої держави, в ім’я розвитку України. Всі, які були в рядах ОУН, знали: «або здобудем Україну, або загинем у боротьбі за неї». І що ми бачимо тепер! Путін і його друг Янукович, який утік з України, далі посилають своїх солдатів на нас. А скільки вже наших загинуло? Але ми віримо, що Господь вислухає наші молитви і наша Україна буде вільною.
Станіслава ЛЕНЧУК,
мешканка мікрорайону Губичі

Print PDF