Свято Успення Пресвятої Богородиці є прекрасним визнанням любові Сина до Матері, і в тому дусі прагнемо його пережити. Один з французьких письменників-містиків вкладає в уста Ісуса такі слова: «Моя найкраща ідея – це Моя Мама. Мені бракувало Матері, а тому Я створив Її. Я створив Марію моєю Матір’ю перед тим, як Вона мене почала… Моя Мати, Марія, померла, – говорить Ісус – Бог. Відколи я знову повернувся до неба, мені бракувало Її, а Я був потрібний Їй. А тому повернулася до мене з душею і тілом. Я не міг інакше зробити. Так було потрібно. Так було необхідно. Пальці, які торкалися Бога, не могли бути нерухомими. Очі, які споглядали Бога, не могли бути закритими… Це пречисте тіло, яке оповило Божество людським тілом, не могло зігнити, змішане із землею. Я не міг, це було неможливо. Хоча я є Богом, Я також є і Її Сином… А потім Я вчинив це для них, братів – людей, щоби мали в небі Матір. Від моменту смерті вона зі мною. Вона взята до неба, – як говорять люди. Матір віднайшла Сина, а Син Матір. З Тілом і Душею. Ми разом навіки». Цей прекрасний образ письменника–містика пояснює нам подію Внебовзяття Пречистої Діви Марії. Матір Божа воскресла силою і могутністю Свого Сина для того, щоби бути у вічності з Отцем.
Успення та Внебовзяття Пресвятої Богородиці прославляє Її входом до неба. У багатьох християнських традиціях це свято називають «Успінням Богородиці». Папа Пій ХІІ стверджує, що християнська традиція прославляє Марію, Яка з «душею і тілом була взята до небесної слави, де прославляється як Цариця по правиці Свого Сина, безсмертного Царя віків».
Що означають ці слова: «Сподобалося Богові мати біля себе жінку»? Можливо, це занадто людський пункт бачення, а може, навіть ці слова необачні? Сьогоднішнє свято є піднесенням до слави Божої людської природи, всю людину, її тілесність та дух. Марія є іконою жіночості, іконою людини. Як колись першим на землі виник Адам, а з його тіла жінка, так тепер в небі стає Марія – жінка, Яка принесла світові Спасителя. З Адама вийшла земна жінка. З Марії прийшов на світ Небесний Чоловік. Діва Марія стала Новим Кивотом, живим Кивотом Заповіту, бо з Неї говорить Господь, бо від Неї взяв Тіло Господь, бо від Неї прийшов у світ Спаситель.
Сьогодні, у свято Успення Пречистої Діви Марії ми, споглядаючи Її велич і славу, Її святість, непорочність і віру, задумуємося над тим, чи можливо не прийти до Марії, чи можливо відступити від Марії?
Коли Ісус помирає на хресті, то голосить до Марії: «Оце, жоно, твій син!» (Ів. 19, 26). Тоді і ми стали усиновлені Їй, а Вона стала нашою Матір’ю. Ми стали Її синами і доньками. Той, хто вірить, той, хто стає під хрест, той, хто приймає науку Христа, отримує за Матір Марію.
Чи можливо відкинути Марію, чи можливо не піти до Неї? Чи можливо забути Її? Вона Матір, Вона сьогодні іде в небесну оселю, Вона іде туди, бо Христос сказав: «Йду приготувати місце для вас» (Ів. 14, 2). «А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» (Ів. 14, 3). Першою туди входить Вона, Його Матір. А за Матір’ю підемо туди і ми, бо Матір кличе своїх дітей, до небесного щастя і насолоди у небі, щоби бути там з Нею, нашою Матір’ю і з нашим Братом і Спасителем нашим Ісусом Христом. Амінь.

Print PDF