З наукової точки зору, розуміння того, як вода досягла нашого найближчого сусіда, пояснило б, як Земля отримала свою власну воду, хоча тектоніка плит зруйнувала геологічні дані тієї епохи. Крім наукових даних, астрономи «полюють» за паливом або навіть питною водою, яку вони можуть отримати з запасів льоду на супутнику Землі.

Але першим кроком є з’ясування того, де саме знаходиться вода — і це саме те, для чого призначений VIPER, не тільки на південному полюсі супутника, де він приземлиться, але і на всій поверхні Місяця.

«Ідея полягає в тому, що ця місія є дуже важливою частиною пошуку летючих речовин, пошуку потенційних ресурсів на місячній поверхні. Це дуже важлива місія в стадії розробки», — сказала Дебра Нідхем, вчений-планетолог з Центру космічних польотів NASA.

Вчені підтвердили існування значних шматків замерзлої води на Місяці тільки в останнє десятиліття. Але в нинішньому вигляді останньою місією NASA на Місяць з м’якою посадкою був Apollon 17 в 1972 році, коли люди в останній раз ступали на Місяць. Агентство також управляло місячними роверами, призначеними для роботи з людьми, під час останніх трьох місій Apollon. Ці ровери несли деякі інструменти, але в основному служили транспортними засобами для космонавтів.

Зараз NASA хоче зробити щось більше: агентство хоче, щоб VIPER та інші місії продовжували збирати дані протягом ночі, не відключаючи в цілях безпеки. «Одна з найважливіших технологій, яку необхідно розробити, — це здатність виживати і діяти протягом місячної ночі», — сказала Нідхем.

Робота протягом ночі подвоїть кількість спостережень, які може зробити ровер за ту ж тривалість місії. Але постійні спостереження також нададуть важливі наукові дані про явища, що не спостерігаються в місячний день. Зокрема, сказала Нідхем, вчені вважають, що на світанку і в сутінках пил може левитувати, і на поверхні Місяця можуть утворюватися електричні струми.

Раніше НВ повідомляло, що недавно NASA представило нові скафандри для місячної місії, які астронавти надінуть на Місяць в рамках місії Artemis. На перший погляд, скафандр схожий на ті, які використовувалися в місіях Apollon в минулому столітті, але рух в них набагато природніший.

Скафандри офіційно називаються Exploration Extravehicular Mobility Units, або xEMUs. Відзначається, що в xEMU набагато легше пересуватися. Костюми Apollon не були розраховані на великі кроки, тому є багато відеороликів, де астронавти стрибають і падають в умовах значно більш низької гравітації Місяця.

Із матеріалів сайту nv.ua