//ГОСПОДАРІ ПІДЗЕМНИХ ГОРИЗОНТІВ

ГОСПОДАРІ ПІДЗЕМНИХ ГОРИЗОНТІВ

Верхньомасловецьке родовище займає особливе місце у структурі Бориславського нафтопромислового району, адже воно перше і поки що єдине на Прикарпатті, відкрите у 21 столітті.Тоді, у 2001 році пошукова свердловина з глибини 1250 метрів дала промисловий приплив нафти.До речі, вона була пробурена з виробничого майданчика іншої пошукової свердловини -«Новосхідницька – 25», пробуреної ще у вісімдесятих роках на глибину понад 4 тисячі метрів. Але покладів вуглеводнів на тих глибинах не виявили. Вони залягали дещо вище. І тільки після отримання позитивного результату по свердловині «Верхньомасловецька -1» цю ліквідовану свердловину відновили і отримали промисловий приплив нафти.

На самому ж Верхньомасловецькому родовищі діє 10 свердловин з добовим дебітом від 8 до 40 тонн нафти на добу. Справжньою рекордсменкою є свердловина «ВМ-100», що дає до 40 тонн на добу. А позаминулого року введено в дію свердловину «ВМ -101», що вивело Верхньомасловецьке родовище на перше місце за видобутком у Бориславському нафтопромисловому районі. І врешті, 19 листопада – ще одна знакова подія: нову свердловину – «Верхньомасловецька -102» передано в експлуатацію Бориславському НГВУ. Звичайно, таку новину ми не могли залишити поза увагою і вирушили на Верхньомасловецьке.

…На виїзді з Борислава в сторону Східниці наш позашляховик звертає на лісову дорогу. Все довкола в тумані, видимість метрів десять. Тож поволі долаємо, поворот за поворотом, гірський серпантин добре гравійованої дороги, що веде вгору, до родовища, розташованого на висоті понад 800 метрів над рівнем моря і найвищого в цьому нафтопромисловому районі.

Тим часом, дорогою старший геолог НГВУ «Бориславнафтогаз» Андрій Кіндерись докладно і цікаво розповідає про історію цього нафтопромислового об’єкту, про виробничі підрозділи, що там працюють, сподівання та перспективи, які пов’язують нафтовики з цими покладами.

– Розвідувальна свердловина – “Верхньомасловецька -102” дала можливість додатково підтвердити геологічну модель, спрогнозовану нашим Івано-Франківським НДПІ. Завдяки цьому ми додатково дорозвідали нижні горизонти. Тому що основними там є два яруси продуктивності – стрийські і менілітові відклади, що в свою чергу також розділяються на продуктивні горизонти. Свердловину ж пробурили на Бистрицькі відклади, які теж є перспективними на наявність нафтогазовміщуючих покладів, але, на жаль, дана гіпотеза не підтвердилась,  виявилося, що горизонт там обводнений. Метою, або, власне, геологічним завданням свердловини “ВМ-102” якраз і стала розвідка отих Бистрицьких відкладів. Але було відомо, що меніліти – продуктивні, основний продуктивний горизонт – це бориславський пісковик, який і дав зараз промисловий дебіт нафти. Отже, геологічне завдання, що було поставлено, ми виконали.

І 19 листопада свердловину «Верхньомасловецька-102″ передано нам, на баланс НГВУ, структурним підрозділом “Укрнафта Буріння”, основний офіс якого знаходиться у Прилуках. А коли говорити про перспективи, продовжує розповідь пан Андрій, – то вони доволі широкі. На сьогодні вже неподалік від сто другої свердловини підготовлено майданчик для буріння ще чотирьох свердловин: «ВМ-103,104,105,106».Там повністю спланована ділянка, навіть завезено вже частину обладнання. За попередніми даними, десь у травні наступного року заплановано розпочати буріння першої з них – «ВМ- 103». Ці свердловини теж будуть розвідувальними, спрямованими в інший блок для уточнення геологічної будови, а за попередніми даними є надія, що й вони будуть продуктивними. Прогнозований дебіт десь до десяти тонн нафти на добу. Наразі роботи, звичайно, багато. Але найголовніше, що є хороші перспективи і, переконаний, зможемо їх реалізувати вже наступного року.

…Тим часом наш позашляховик продирається крізь густу завісу туману і поволі все довкола освітлює сонячне проміння. А ще за якийсь час минаємо останній поворот і перед очима відкривається широке рівне плато. Тут все у русі: багато техніки, багато людей, кожен з яких зайнятий своєю справою, вахтові будиночки, нафтозбірники і, звичайно ж, нафтові «качалки», що безупин витягують з гірської глибини вуглеводні.

В одному з вахтових вагончиків і знайомимося із майстром третьої бригади  цеху видобутку нафти і газу №3 Олегом Солоненком. Зараз, за відсутності начальника третього цеху Тараса Смоли, що перебуває на одному з інших родовищ, які обслуговує третій цех, саме пан Олег господарює на Верхньомасловецькому.

Він корінний східничанин. Закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу, а 2008 року прийшов на роботу в НГВУ “Бориславнафтогаз”. Розпочинав оператором, потім працював помічником майстра, геологом, і врешті, призначений майстром бригади.

 На запитання, чи за ці роки не розчарувався у обраній професії, адже праця нафтовика все-таки дуже нелегка і відповідальна, тільки посміхається:

– Та ні, робота справді подобається. У нас дуже багато цікавих людей, з якими можна спілкуватися, дізнатися щось нове, обговорити свої проблеми. Якщо казати про колектив бригади, то всі ми наче одна велика родина. Кожен завжди може розраховувати на підтримку, на розуміння, на допомогу від тих, з ким працює. Та й постійно багато змін, нововведень у технологічних процесах, технічному забезпеченні. Працювати цікаво. Зараз і не уявляю, що міг би обрати іншу дорогу в житті…

Та й справді, і про свою професію, і про колектив, який очолює, про людей, що з ними спілкується кожного дня, розповідав з непідробним захопленням.

На сьогодні у бригаді 24 чоловік, які обслуговують три родовища: Верхньомасловецьке, Східницьке і Новосхідницьке. Верхньомасловецьке – найбільш перспективне в Бориславському НГВУ, тут проводиться буріння вже експлуатаційних свердловин. На сьогодні дебіт цього родовища складає приблизно половину нафтовидобутку НГВУ “Бориславнафтогаз”.

На Верхньомасловецькому освоюються нові технології – експлуатація свердловин електровідцентровими насосами із наземними станціями управління, де є безпосередня можливість регулювати подачу рідини зі свердловини насосом зі станції управління. Це свого роду експериментальний метод, правда, тут його застосовують з 2014 року, відколи пробурили “Верхньомасловецьку-100”. Тому вже призвичаїлися. А щодо складнощів у роботі, – то, як підкреслив Олег Солоненко, керівництво НГВУ завжди допоможе у вирішенні і складних, і надскладних питань.

У штаті бригади – дуже хороші спеціалісти, є люди, що мають навіть по дві вищі освіти. Тобто, на їхні знання, досвід завжди можна покластися. Вони розуміють, чого приходять на роботу, і справді відповідально ставляться до своїх обов’язків. Випадкових людей тут не може бути.

Як наголосив пан Олег, людей, які тут працюють, не можна назвати звичайними операторами з нафтовидобутку. Адже вони обслуговують перспективне родовище, на якому ведеться буріння, і кожен день бачать тут для себе щось нове. Мова йде і за розробку свердловини, і за її освоєння. Зараз, зокрема, на Верхньомасловецькому, проводиться реконструкція, встановлюється нове обладнання – це справді цікаво. На сьогодні тут постійно оновлюється як матеріальна база, так і робота самих свердловин. Нудьгувати ніколи. Тобто людей мотивує і цікава професія, і престиж роботи в ПАТ “Укрнафта”, та й відносно висока зарплата теж має вагоме значення.

Тридцять відсотків працівників цього колективу закінчили навчальні заклади нафтовидобувних спеціальностей, ще двадцять – інші вищі навчальні заклади, але мають вже відповідний досвід роботи саме в нафтовидобувній галузі. Зараз у бригаду приходять і молоді перспективні спеціалісти після закінчення вишів та технікумів, тобто ті, хто має відповідну освітню базу і велике бажання реалізувати свої професійні знання. Кадрового голоду немає.

Відбулася структурна реорганізація НГВУ, яка торкнулася всіх підрозділів. Якщо у бригаді раніше працювало тридцять спеціалістів, то зараз – двадцять п’ять. Але на якості роботи це не позначилося, всі завдання, які ставлять перед колективом, виконуються належно і якісно. До речі, також і за рахунок оптимізації процесу – впровадження електровідцентрових установок.

Якщо на старих родовищах помпують нафту оті верстати-качалки, до яких всі вже звикли, які передбачають безпосередню участь людини кожних шість чи дванадцять годин, то ЕВН керуються дистанційно, моніторяться також дистанційно. Керування установкою здійснюється безпосередньо з місця розташування свердловини, де розміщена станція управління, а також є можливість дистанційного моніторингу з віддаленим керуванням. Тобто в разі, якщо якась надзвичайна ситуація, то мають можливість втрутитися в роботу установки «ітеерівці» НГВУ безпосередньо з Борислава і внести відповідні зміни в роботу свердловини.

Важливо й те,зокрема, для екології, що ці свердловини не мають сальникових ущільнень, а це унеможливлює викиди безпосередньо з гирлової обв’язки. Свердловина повністю герметизована. На старих качалках, для того, щоб не було нафтопроявів через верх,сальникове ущільнення потрібно замінювати кожних два-три дні, свердловина зупиняється для цієї заміни приблизно на годину.Установка ж ЕВН дає можливість працювати без таких зупинок вподовж всього міжремонтного періоду. Додатково на сьогодні тут використовують і систему підігрівання колони НКТ для того, щоби високопарафінисту нафту, що видобувають на свердловинах Верхньомасловецького родовища, мати можливість транспортувати на систему збору. Це гріючий кабель, який спущений на всю глибину колони, його температура досягає сорока градусів, що дає можливість значно зменшити затрати на гарячу обробку свердловини.

Як відзначали нафтовики, з якими тут довелося спілкуватися, значна увага Укрнафтою приділяється і безпечним умовам праці. Добротний сучасний спецодяг, каски, захисні окуляри, – все, що необхідно для нормальної роботи. Створено і належні побутові умови: теплі вахтові вагончики,біотуалет, їдальня, де завжди можна смачно пообідати. Що там казати, про своїх працівників в Укрнафті справді дбають, а відповідно, і люди працюють тут на совість, з повною віддачею.

Так, робота нафтовиків у нас здавна огорнута романтичним ореолом. Що й закономірно, адже з кінця позаминулого століття Борислав нерозривно пов’язаний із видобутком підземних скарбів – «чорного золота», як звикли називати нафту. Але насправді, це дуже важка і не завжди вдячна робота. Вдень і вночі, в літню спеку чи пекучі зимові морози люди цієї професії роблять свою нелегку справу, видобувають нафту, що є однією з надважливих складових економічного розвитку країни. І досягти успіху тут неможливо без, нехай це й високі слова, відданості і любові до обраного фаху, високого професіоналізму та відповідального ставлення до роботи. В чому ми й переконалися під час зустрічей з нафтовиками Верхньомасловецького родовища.

А завершити цю розповідь хотілося б словами операційного менеджера НГВУ «Бориславнафтогаз» Андрія Барабаша, з яким ми зустрічалися напередодні поїздки.

– Перед цією свердловиною «ВР-102» було завдання отримати інформацію про пласти, які там залягають, уточнити запаси покладів. З цим завданням вона впоралася. Ця свердловина дала можливість краще побачити перспективи і оцінити це родовище. Зараз ми закладаємо ще чотири свердловини на цьому родовищі і ведемо розмову про подальше буріння в майбутньому ще чотирьох наступних, над чим наші науковці вже працюють. Тобто, перспективи у родовища є, відповідно, є перспективи і в нашого НГВУ для збільшення видобутку. Щодо буріння, то в нас великі надії на Верхньомасловецьке , але маємо й інші родовища, з якими працюємо, шукаємо методи для збільшення нафтовилучення. Прогнози на наступний рік у нас хороші, плани вже визначені і вони більші, ніж цьогорічні. Тож є всі підстави для оптимізму.

Підготував Ігор ЮРИНЕЦЬ