Борислав – місто особливе, бо чи не єдине в світі, розташоване безпосередньо на місці промислового видобутку нафти і озокериту. З 1870 року тут безперервно видобувають нафту. В 30-х роках минулого століття, як з гордістю стверджують місцеві нафтовики, родовище давало до 5% світового нафтовидобутку. Чорне золото добувають тут і нині, але воно вже давно не приносить мешканцям такого добробуту, як на початку ХХ століття. Через значну глибину залягання покладів, видобуток став нерентабельним. Окрім цього, особливості геологічної будови Бориславського родовища створюють умови, за яких пластові флюїди виходять на земну поверхню. Гірничі виробки, які будувалися на родовищі у давні часи – шурфи, колодязі, а також свердловини без цементажу – не ліквідовувалися належним чином і зараз вони є шляхами міграції вуглеводнів та спричиняють вихід пластових флюїдів на поверхню. За часів інтенсивного розвитку міста Борислава, будівництво велося із грубими порушеннями норм та правил. Будинки споруджувалися в місцях наближених до гірничих виробок, а іноді безпосередньо на них, що зараз і створює екологічні проблеми для міста.

Місцева влада в особі міського голови Ігоря Яворського неодноразово висловлювала занепокоєння та стурбованість екологічними бідами Борислава, журячи на керівництво ПАТ «Укрнафта» та вищих державних чинів. В той же час головний тягар по розв’язанню екологічних негараздів Борислава, зокрема – вирішення проблеми загазованості, фактично ліг на плечі самих нафтовиків. За відсутності державної підтримки сьогодні ПАТ «Укрнафта» несе основне навантаження по боротьбі із загазованістю міста нафтовиків і по-суті утримує систему дегазації родовища, яка включає в себе 2 вакуумно-компресорні газові станції, 110 км трубопроводів, 468 дегазаційних свердловин, 345 шурфів для збору нафти та води. Виробничими підрозділами компанії щоденно збирається близько 60 тис. м3 газу.

Держава мала би співфінансувати роботи із дегазації Борислава за окремою програмою, як це відбувалося раніше. Проте наразі лише «Укрнафта» самостійно виділяє кошти на ці заходи На боротьбу із загазованістю міста за останні 10 років компанія спрямувала близько 22 млн. доларів США. Жодної копійки на ці потреби із Державного чи місцевого бюджетів не виділено.

Отож, як ми бачимо, соціальна позиція ПАТ «Укрнафти» полягає в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем. У Бориславі сьогодні працюють наступні структурні підрозділи «Укрнафти»: НГВУ «Бориславнафтогаз», Бориславська виробнича база УНПС, Бориславський воєнізований загін УНПС, Бориславська група управління будівельних робіт «Будсервіс» НГВУ «Долинанафтогаз», Бориславський цех кріплення свердловин тампонажної бази (Захід) та Бориславський газопереробний цех Долинського ГПЗ.

На превеликий жаль, далеко не всі мешканці Борислава сьогодні усвідомлюють, що ПАТ «Укрнафта» веде соціально-відповідальний бізнес, який сприяє сталому розвиткові міста, у тому числі здоров’ю і добробуту його мешканців.

Через недостатню обізнаність бориславської громади та керівництва міста із тонкощами нафтовидобутку та особливостями ведення нафтового бізнесу загалом між мешканцями Борислава та нафтовиками інколи виникають різного роду непорозуміння.

Нещодавно ПАТ «Укрнафта» розпочала будівництво нового нафтопроводу в районі свердловини № 1286, яка знаходиться у місті Бориславі по вулиці Лісній. За словами начальника цеху ЦВНГ № 1 НГВУ «Бориславнафтогаз» Володимира Шахунова, будівництво нового нафтопроводу в цьому районі було зумовлене необхідністю уникнення аварійних ситуацій:

– Поруч з тим місцем, де зараз ведеться будівництво, розташований старий нафтопровід, який побудували ще у вісімдесятих роках минулого століття. З плином часу, користуючись неврегульованістю українського законодавства, на землях, де розташований цей нафтопровід, люди стали будувати будинки, не усвідомлюючи якими сумними наслідками це для них може закінчитись. Адже в будь-який момент під збудованими без дотримання екологічних вимог будинками може трапитись витік нафти чи виникнути загроза вибуху, адже разом з чорним золотом на поверхню виходить попутній газ. Відтак для того, щоб захистити життя і здоров’я людей та уникнути різного роду аварійних ситуацій, було прийнято рішення провести у цьому районі новий нафтопровід, в обхід житлової забудови.

Однак відразу із початком робіт нафтовики зіткнулися з новими труднощами. Неприємний «сюрприз» полягав у тому, що на ділянці, через яку мав проходити новий нафтопровід, виявились приватизовані земельні ділянки:

– Перед тим як розпочати будівництво, – продовжує розповідь начальник цеху, – ПАТ «Укрнафта» узгодило з Бориславською міською радою чіткі межі ділянки, на якій має розташовуватись новий нафтопровід. Проте коли ми приступили до початку робіт, з’ясувалося, що частина земельної ділянки майбутнього нафтопроводу перебуває у приватній власності. Для мене та працівників «Будсервісу»  – наголошує Володимир Шахунов – це виявилось повною несподіванкою. Подібні випадки у Бориславі є непоодинокими. Відтак хочеться, щоб чогось подібного більше не траплялося.

За висловом начальника цеху видобутку нафти і газу № 1, неабиякого клопоту нафтовикам завдають громадяни, які самостійно без будь-яких законних на це підстав у місцях гірничого відводу копають собі городи, штучні озера, тощо. Весь трагізм цієї ситуації полягає в тому, що люди просто не усвідомлюють якими трагічними наслідками може для них самих це все закінчитися. Логіка самозбереження диктує, що не варто загравати з тим, чого не знаєш. Проте принцип самозбереження в окремих випадках чомусь не спрацьовує.

Як так сталось, що земельні ділянки, що знаходяться  у зоні гірничого відводу, потрапляють у власність людей пояснити складно. Та, мабуть, найбільше дивує нерозважлива позиція самих власників таких ділянок, які прекрасно розуміють яким лихом для них це може обернутись, все ж шукають різних обхідних і не завжди законних шляхів, щоб отримати землю для будівництва будинку чи ведення господарської діяльності.

Мої спроби з’ясувати, чому подібні випадки трапляються у Бориславі безпосередньо у міських керманичів чимось нагадували загальновідому українську казку про ріпку, де баба тягне діда, дідо бабу і т. д…

Головний архітектор м. Борислава Тарас Баумкетнер зазначив, що у ситуації, яка склалася, винувата недбалість працівників Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру:

– Коли Держгеокадастр, колишній Держкомзем, – підкреслює пан Тарас, – розпочинав розробляти плани земельних ділянок, то великий відсоток земельних ділянок вони розташовували у неналежних місцях. Не виключаю, що це робилося спеціально. Адже кожен власник, який прагне, щоб йому «перемістили» земельну ділянку кудись в інше місце, повинен за це додатково заплатити. У ситуації, що склалася, я особливого трагізму не вбачаю. Якщо людина виявить бажання, щоб її земельна ділянка знаходилась за зоною гірничого відводу, то вона з легкістю зможе це зробити, заплативши за це певну суму коштів.

Голова постійної комісії Бориславської міської ради з питань регулювання земельних відносин, будівництва та архітектури Василь Піх взагалі відмовився щось коментувати,  оскільки, за його ж таки висловом, не володіє жодною інформацією, та порадив мені звернутися до «працівників Бориславської міської ради». Чому Василь Піх уникає спілкування з пресою з приводу такого суспільно-важливого та разом із тим «болючого» питання можна лише здогадуватись. Подібна поведінка, на мій погляд, притаманна особам, яким або нічого сказати, або які не усвідомлюють себе частиною тієї ж таки Бориславської міської ради. Влада покликана не висловлювати стурбованість з приводу екологічної безпеки людей, а реально дбати про неї, як це роблять сьогодні бориславські нафтовики, які, будуючи новий нафтопровід, створюють безпечні умови проживання мешканцям вул. Лісної, будинки яких через неврегульованість українського законодавства, а подекуди необачність та нерозважливість самих власників, знаходилися у технологічній зоні нафтопроводу.

Ольга МЕЛЬКО