Ще за радянських часів джерела мінеральних вод Борислава були непогано досліджені. Вперше серйозна стаття про мінеральні води нашого міста з’явилася у 1962 році в часописі «Прикарпатська зірка». Автор допису, тодішній завідувач міським відділом охорони здоров’я М. Набок, аналізуючи стан справ з використанням мінеральних вод типу «Нафтуся», джерела якої виявлені у нашому місті та його околицях, писав: «…Дуже цінною мінеральною водою є сірководневі води озокеритових шахт, які у великій кількості відкачуються насосами з шахт на поверхню. Проведені аналізи показали, що вода з озокеритної шахти – це сульфідна вода середньої мінералізації хлоридно-натрієво-кальцієвого типу з підвищеним вмістом гідрокарбонатів та кремнієвої кислоти…». Тоді ж міський відділ охорони здоров’я детально вивчив фізико-хімічні властивості шахтної мінеральної води. Було незаперечно доведено, що це лікувальна вода і навіть запропоновано керівництву озокеритової шахти підвести воду до своїх душових та встановити декілька ванн. Але, на жаль, ця ідея не була втілена в життя. Тим же відділом охорони здоров’я були проведені аналізи води типу «Нафтуся» з джерел околиць міста, що теж підтвердили їх лікувальні властивості.

А перші повідомлення про лікувальні води нашого міста у часописі «Нафтовик Борислава» опублікував Володимир Михалевич, якого по праву можна назвати дослідником, відкривачем і популяризатором бориславських мінеральних вод. Стаття була надрукована в номері газети за 11 грудня 1973 року. Автор, спираючись на наукові дослідження, стверджував, що бориславські джерела лікувальної води «Нафтуся» майже ідентичні з трускавецькими мінеральними водами. Результати лабораторних досліджень, що їх здійснили В. Михалевич спільно з науковцями А. Романюком та І. Кривицьким, були опубліковані в республіканському журналі «Геология и геохимия горючих ископаемых» у 1975 році. У статті розповідалося про формування джерел типу «Нафтуся», з’ясовувалася природа лікувальних факторів мінеральних вод Трускавця, Борислава та селища Шкло, і підсумовувалося, що бориславські мінеральні води нічим не поступаються славнозвісним водам цих курортів. А перші геологічні дослідження цих джерел провів старший геолог Бориславського управління бурових робіт О. Бондарюк.

На кінець 1974 року повністю досліджено п’ять мінеральних джерел нашого міста: по вул.. Джерельній, вул.. Зеленій, вул. Степана Бандери (район Мражницького озера) та в районі лісового масиву Тустанович.

В різні роки проведено геологічні роботи, розвідки, пробурені пошукові свердловини. Однак поряд був загальновизнаний бальнеологічний курорт Трускавець, де статус лікувально-відпочинкової зони вже усталився. А Борислав на той час розглядали як великий промисловий і нафтовидобувний центр, адже тут працювало понад тридцять великих промислових підприємств, вівся інтенсивний нафтовидобуток, а отже, і перспективи Борислава теж визначали з прицілом на подальший розвиток як промислового бюджетоутворюючого для області міста. Тому якихось реальних кроків щодо задіяння джерел мінеральних вод і можливостей для розвитку нашого міста як курортно-лікувального центру не відбувалося. Хоча ґрунтовні дослідження у цьому напрямку тривали і далі. Про це згадує зокрема у одній зі своїх публікацій – «Животворні скарби Борислава» – науковець Любомир Михалевич. Думаю, ця інформація буде цікавою для всіх читачів часопису.
Отже, як зазначає у статті дослідник, в 1978-1982 роках Моршинська геологічна партія виявила в Бориславі і його околицях, шляхом розвідувального буріння, 20 джерел мінеральної води типу «Нафтуся» з дебітом 346 кубометрів на добу, а Трускавецькі джерела мінеральної води тоді давали сумарно 41,7 кубометрів.

Найбільш стабільною в часі з точки зору зберігання гідрохімічних властивостей незалежно від гідрометеорологічних умов і інших природних катаклізмів має мінеральна вода джерела №3 – на початку вул. Хвильового. У цього джерела область живлення значна і вода виходить на поверхню з дебітом (припливом) близько 25 кубометрів на добу. Тому старший геолог Бориславського УБР О.С. Бондарюк та начальник науково-дослідної лабораторії розробки нафтових родовищ НГВУ «Бориславнафтогаз» В.Й. Михалевич рекомендували використовувати цю воду і джерело, як найбільш сприятливе у всіх відношеннях. Були спроби провести воду від цього джерела до міського парку (організатори М.Бойко, В.Кіцун), але через невідповідність якості труб, що транспортували самопливом мінералізовану воду, з цього заходу нічого не вийшло (використали неякісні труби, появилася іржа, і вода була непридатна для споживання).

Зате найкращими умовами відбору води джерела №3 і її перевезення в автоцистерні скористався Бориславський завод продтоварів, який організував випуск цієї води в пластмасовій тарі під назвою «Бориславська».

Тоді ж виконком Бориславської міської ради звернувся із запитом до міської санітарно-епідемологічної станції з приводу погодження підключення джерела мінеральної питної води до бювету у міському парку культури та відпочинку. Зробивши відповідні аналізи води цього джерела, міська санітарно-епідемологічна станція в листі за підписом головного санітарного лікаря міста Е. Ломоносової від 1 листопада 1974 р. №802 на ім’я тодішнього заступника голови виконкому Д. Гарасиміва повідомляла: «…вважаємо за можливе дозволити підключення води із джерела мінеральної води на вул. Осипенка ( тепер – Хвильового ) до міського парку культури та відпочинку трудящих…».

Тож рішенням Бориславської міської ради від 9 січня 1975 року у плані соціально-культурного розвитку м. Борислав та смт.Східниця на 1975 рік у II кварталі заплановано проведення джерельної води в міський парк культури з вул. Осипенка. Роботи виконувались коштами підприємств та організацій міста: НГВУ, УБР, РМЗ, рудоуправління, НДІХП, водоканалізаційного управління, електромережевої дільниці, ВЕК тресту «Львівгаз», комбінату комунальних підприємств, авторемзаводу, ЦРММ, фабрики нетканих матеріалів, ПТУ-7, медучилища, філіалу меблевої фабрики «Дрогобич», швейно-галантерейного виробничого об’єднання.

Таким чином, у 1975 році була прокладена спеціальна лінія подачі води до парку, облаштовано бювет. Але через порушення технології укладання спеціальних труб (вони згодом вийшли з ладу), спроби постійно подавати мінералізовану питну воду від уже згадуваного джерела до міського парку закінчилась невдачею, хоча певний період вона безперебійно подавалась до бювету .

При сьогоднішній ситуації, коли знищено багато промислових підприємств Борислава, власне цей напрям розвитку міста і його перспектив щодо задіяння великих покладів мінеральних вод, якими багаті бориславські надра, набуває дуже важливого економічного значення. Адже у нас є великий потенціал і свердловини, що можуть давати 120-150 кубометрів цілющої мінеральної води. Та ж свердловина по вул. Джерельній. Це справді промисловий формат. На жаль, на сьогодні ці можливості не використовуються.

В планах є бажання провести мінералопроводи від цих мінеральних джерел і облаштувати своєрідні бювети. Звичайно, це не так просто, потрібно дотримати певної процедури, все це належно оформити згідно законодавчих вимог. Чому дотепер цього не зроблено? – запитання риторичне.

На сьогодні підготовлено, нарешті, гідрогеологічний висновок про наявність мінеральних вод у Бориславі , зокрема, визначено ряд перспективних джерел мінеральної води, хоча насправді їх значно більше. Цей висновок ґрунтується на дослідженнях минулих років і вже сучасних реаліях. Зараз ми знову обходили ці всі джерела, спільно з науковцями, брали забори, проби води, досліджували і підсумовували, що маємо насправді. Це ніби перші кроки, що мали би втілитися у конкретних справах на найближчу перспективу. Тобто, своєрідна інвентаризація, щоб можна було і далі рухатися в цьому напрямку.

Знаємо, що свого часу дослідження проводив Одеський інститут курортології. Ми у своїй роботі брали до уваги і висновки цих досліджень, хоча багато в чому там проглядається упередженість, адже таке враження, що цей заклад не був зацікавлений у розвитку курортної інфраструктури Борислава, який міг би стати конкурентом для того ж Трускавця, де мінеральні джерела вже були освоєні. Бо ж для сталого розвитку та захисту таких цінних природних ресурсів потрібно було забезпечити містобудівною документацією території джерел цієї лікувальної питної води. А це створювало багато проблем для реалізації генерального напрямку розвитку міста як промислового центру, подальших перспектив нафтовидобувної галузі тощо.

І хоча багато було зроблено щодо дослідження цих джерел, але завжди все зупинялося напівдорозі. Для прикладу, взяти б джерело по вул. Хвильового. Вивчали, аналізували, зробили повний хімічний аналіз складу тієї води, було й попереднє заключення Інституту курортології. І на тому все зупинилося. Чому? Мабуть, це просто було на той час не в пріоритеті. Подібних прикладів можна навести більше. Тож зараз завдання – оту роботу, що вже зроблена нашими попередниками, небайдужими людьми, науковцями як от Володимир Михалевич, довести до логічного завершення. На це потрібен час, фінансовий ресурс і розуміння влади, громади, що маємо справді «золоті» запаси для подальшого розвитку міста. Потрібно просто продовжувати, задокументувати все, що вже зроблено. Мають бути охоронні зони довкола цих джерел, каптажні та надкаптажні споруди, маємо вивести з того джерела водовід лікувальної води і спорудити бювет. В цьому теж уже є певний досвід. Адже як бачимо, свого часу мінеральна вода таки була проведена у споруджений бювет міського парку культури. І він реально працював. Але ж занедбали. Десь, мабуть, перекопували і перебили той водопровід. І останні два десятки років ніхто тим не переймався. На сьогодні ми навіть не можемо знайти документації по тому водоводу. Користуючись нагодою, можна запитати й бориславців, тих, хто, можливо, його будував і зможе підказати: як він ішов, хто і звідки його прокладав. Може, є люди, що мають іще якусь нову інформацію про невідомі наразі мінеральні джерела. Це все дуже важливо. Адже рекреаційно-курортний напрям розвитку – реальна перспектива для громади, для нашого «Великого Борислава», формат якого і мав би бути реалізований у плані об’єднання територіальних громад. Щодо рекреаційних можливостей, то є реальні напрацювання у цьому напрямку – ті ж оздоровчі зимові комплекси Буковиця і Крутогір, які з кожним роком приваблюють все більше шанувальників зимових видів спорту зі всієї України та й зарубіжжя.

Все можна зробити. Та для цього потрібно не тільки бажання, але й значний фінансовий ресурс. Адже для проведення такого водоводу мають бути прокладені спеціальні труби, щоб мінеральна вода не вступала в реакцію з побічними матеріалами. Зараз плануємо навіть здійснити невеличку експедицію, щоб обстежити всі можливі витоки мінеральної води і провести повну інвентаризацію всього, що маємо. Отут сподіваємося, що наші мешканці, старожили міста зможуть багато чого підказати.

Ініціативна група за участю депутатів, науковців, керівників відповідних служб міської ради, власне, і займається вирішенням усіх цих питань. А для технологічного облаштування джерел вже навіть у бюджеті цього року закладено дев’яносто тисяч гривень.
Так, потрібні інвестиції не тільки приватні, але й державна підтримка. Та для того, щоб зацікавився інвестор, ми повинні мати реальну основу: все задокументувати, облаштувати джерела, підготувати інвестиційні пропозиції, як справжні господарі на своїй території. Коли інвестор, а це приватний капітал, буде бачити, що все задокументовано, що є всі необхідні наукові висновки щодо лікувальних властивостей наших джерел, що місто створило передумови для розвитку у цьому напрямку, тоді він захоче вкласти реальні кошти у реалізацію конкретних проектів.

А наразі дуже сумно, коли не бачимо і не цінимо тих дарів, що дала нам природа, і бездумно топчемося по них. Тим часом, це величезний ресурс, що може спрацювати на справді потужну довготривалу перспективу нашого міста. І обнадіює, що є велика група ентузіастів, які перейнялися цією проблемою і вже зараз реально працюють, не нас словах, а для того, щоб конкретними справами поставити на службу людям цілющі скарби, що ними дуже багаті наші надра. Серед учасників нашої ініціативної групи особливо хотів би подякувати начальнику відділу економіки та торгівлі міської ради Леву Попелю, міському голові Ігорю Яворському, всім депутатам міської ради, які нас підтримують, зокрема, – Руслану Зелінському та Богдану Городиському, науковцям, в першу чергу, – Анатолію Яковенку.

Так, це робота не одного дня і не одного року. Але її результати, переконаний, побачимо вже у найближчій перспективі.

До речі, хочу сказати, що вже маємо гідрогеологічний висновок на наявність мінеральних джерел в нашому місті, складений на замовлення Бориславської міської ради. Метою цього документа є геолого-гідрогеологічна характеристика району Борислава для визначення можливості облаштування найбільш перспективних водопунктів прісних та мінеральних підземних вод. Гідрогеологічний висновок, складений за результатами вивчення, узагальнення та аналізу фондових матеріалів про геолого-гідрогеологічні умови, водозбагачення порід та якість підземних вод, – стверджує, що лікувальні властивості води такого типу широко використовуються курортами Шкло та Східниці.

Також, треба зазначити, що при проведенні геологічних пошукових робіт у різні роки,були пробурені гідрогеологічні пошукові свердловини, які виявили різноманітні за складом мінеральні води в районі м. Борислава. Так на південно-східній околиці міста із свердловини №16 у 1964році з глибини 89 метрів були отримані розсоли ,,Моршинського” типу з мінералізацією 380 г/л та дебітом 5 кубометрів на годину. Такі ж самі розсоли були виявлені при бурінні свердловини163 (1964р.) у північно-східній околиці міста. Мінералізація становила З3 г/л. В районі Тустанович свердловина.№168 (1978 рік ) виявлена вода типу „Нафтуся” з мінералізацією 0,35 г/л та дебітом 0,7м3/год. Вище джерела № 5 , що по вул. Джерельній , в 1981 пробурена свердловина.№ 179, яка також отримала «Нафтусю» з дебітом один кубометр на годину. Також в районі мікрорайону Тустановичі в 1980 році на свердловині № 178 були виявлені мінеральні води «Миргородського” типу – гідрокарбонатно- хлоридно-кальцієво-натрієві з мінералізацією 2,1 г/л. Свердловина була пробурена глибиною 105 метрів та дала дебіт 0,2 літра на секунду.

На жаль, майже всі джерела перебувають у занедбаному стані, не складено гідрогеологічні карти цих джерел, не ведуться профілактичні роботи з підтримки їх водоносності. Не визначено й охоронні зони кожного джерела, в районі яких категорично забороняється будь-яке будівництво, що може призвести до порушення водяного мінералізованого пласту та до зникнення джерела. Для вирішення цих проблем вкрай необхідно було б розробити Національну програму «Бориславські мінеральні води».

Загалом, підсумовуючи архівні матеріали та обстежуючи вищезазначені джерела, можна констатувати їх унікальність. Але станом на сьогоднішній день майже всі джерела потребують облаштування як самих каптажів, так і прилеглих зон санітарної охорони, хоча би суворого режиму (радіусом до 15м. ) та належного слідкування за їх якістю органами СЕС .

Тож, як бачимо, запаси мінеральних вод у нашому місті справді дуже потужні. Природа обдарувала нас «золотими» надрами, справді унікальним багатством, про яке можна тільки мріяти. Є всі можливості для новітнього становлення міста, що свого часу було колискою нафтопромисловості Європи, – як центру великої об’єднаної територіальної громади, чи, як ми кажемо, – «Великого Борислава». І одним із важливих напрямків розбудови і процвітання цього територіального утворення з центром у Бориславі є якраз реалізація лікувально-рекреаційного потенціалу на основі багатющих ресурсів мінеральних вод.

Чи зуміємо скористатися цими можливостями? Мали б зуміти. Але це вже залежить тільки від нас самих.

Ярослав СТРУС,
голова постійної депутатської комісії з екології та охорони навколишнього середовища.