На 73-му році життя після важкої хвороби відійшов у вічність наш колега, хороша, добра, порядна, доброзичлива, щира людина – колишній фотокореспондент редакції народного часопису «Нафтовик Борислава»

ВИСОЦЬКИЙ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ

Кажуть, життя добрих та щирих душею людей чимось схоже на недоспівану пісню – воно обривається несподівано, полишивши у душі глибокий жаль та смуток.Перестало битися добре, щире серце, у якому вистачало тепла і добра для всіх. Важко в це повірити, бо завжди бачили його життєрадісного, веселого, постійно зануреного в роботу.

До недавнього часу він хоч і вийшов на пенсію, але заходив у редакцію, писав фоторепортажі, ділився своїми планами. І гадалося, що так буде завжди. Але не так сталося, як гадалося. 12 червня перестало битися серце нашого колеги, щирого друга, коханого чоловіка, люблячого і турботливого батька та дідуся.

Народився Михайло Петрович 1 січня 1948 року в с. Острожанка Гомельської області (Білорусь).

В 1970 році закінчив Мозирський державний педагогічний інститут за спеціальністю «Педагогіка».

1970 – 1972 роки – служба в армії. А в 1972 році його скерували на роботу в одну з районних газет Білорусі. Цього ж року він одружився та переїхав до Борислава, який для нього став рідним.

З 1973 року працював позаштатним кореспондентом «Нафтовика Борислава», а з березня 1974 року був офіційно влаштований у нашому виданні, де пропрацював 33 роки.

Життя людське, мов тоненька нитка, обірвалося, зупинивши людину на життєвій дорозі. Але за цей життєвий шлях Михайло Петрович гідно і чесно прожив своє життя.Залишивши добрі спогади у серці тих людей, які його знали, з якими спілкувався. А ще залишив після себе багато яскравих фоторепортажів та цікавих, насичених матеріалів про життя людей нашого нафтового міста.

Ми низько схиляємо голови наші в скорботі. Сумуємо разом з родиною і висловлюємо їй своє щире співчуття. Нехай світлі спогади назавжди залишаться в пам’яті і в наших серцях.

Вічна йому пам’ять та царство Небесне!

****

ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ ЦВЕТКОВ В’ЯЧЕСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ

В’ячеслав Цвєтков – український журналіст, письменник, колишній педагог і перекладач, самобутній історик, дослідник української міфології та віри предків наших, допитливий краєзнавець, полум’яний публіцист, активний громадський і релігійний діяч, правозахисник, борець за права людини і нації.

В’ячеслав Анатолійович Цвєтков народився 30 червня 1958 року в далекому і холодному Сибірі – місті Ачинськ Красноярського краю, де його батьки відбували покарання в радянських концентраційних таборах.

Протягом 1965 – 1975 рр. навчався у Східницькій середній школі. У 1976 році став студентом Дрогобицького педагогічного інституту ім. Івана Франка за спеціальністю «французька і німецька мови», який закінчив у 1981 році.

Восени 1982 року був мобілізований до лав радянської армії. Після демобілізації в червні 1984 року влаштувався на посаду «воєнрука» в школі села Опака. Тут працював лише рік і наступного 1985 року подався на вчителювання в Латвію. В Прибалтиці затримався на два роки. Поряд із вчителюванням навчався на факультеті журналістики Латвійського державного університету ім. П. Стучки.

З 1987-1988 роки працював на посаді кореспондента часопису «Нафтовик Борислава», відтак – директором кооперативу «Українські страви» в центрі Східниці, а впродовж 1990 – 1992 років – самотужки видавав міжрегіональний вісник УРП «Соборність». Якийсь час очолював львівський обласний часопис «Незалежність», видав два примірники історико-політичного квартальника «Голос Галичини».

З 1993 року займався книговидавництвом і очолював багатотомне серійне книжкове видання «Літопис Голготи України». Мав свої друковані праці в різних часописах і журналах Галичини, українських і закордонних періодичних виданнях, а також є автором цілої низки книг.

Колектив редакції народного часопису «Нафтовик Борислава» глибоко сумує з приводу смерті колишнього працівника газети і висловлює співчуття рідним та близьким.

Вічна йому пам’ять!