Свято працівників медичної сфери. На жаль, цього року воно додає дуже мало позитивних емоцій: пандемія COVID, загрози при лікуванні хворих з цією недугою, необхідність часто поступатися власними інтересами задля виконання професійного обов’язку. І попри все це, у День медичного працівника маємо можливість привітати і подякувати нашим медикам за їхню дуже нелегку, небезпечну і самовіддану роботу. Тож напередодні професійного свята ми зустрілися з в. о. директора КП «Центральна міська лікарня м. Борислава» паном Юрієм Трускавецьким і попросили його трохи детальніше розповісти про те, чим живе зараз колектив медпрацівників міста.

– Пане Юрію, Ви очолили медичні установи Борислава у дуже складний час. Що робити з пандемією, як уберегтися, – ніхто до сих пір не знає. Чи під силу колективу Центральної міської лікарні справитися з тими викликами, які постали зараз перед ними?

– Ми зобов’язані виконувати свій обов’язок, адже люди в цій складній ситуації всі надії покладають саме на нас. Хто ще порятує, якщо не лікар, але окрім власне професійних обов’язків, – медична допомога пацієнтам,( це в першу чергу) зараз маємо й інші складнощі. Маю на увазі реалізацію медичної реформи і дотичних моментів, що з нею пов’язані. Робота з комп’ютером, з програмним забезпеченням. Потрібно встигати все. Якщо раніше всі записи були в паперових носіях, то зараз – в електронному варіанті. Розумію, що це вимога часу, нам потрібно не відставати. Хоча труднощів вистачає. От, мені тільки сорок років, але теж освоєння цих речей дається нелегко. Адже лікар, в першу чергу, має лікувати недужих, а не витрачати час на освоєння комп’ютерних новацій. Хоча вважаю це позитивом і думаю, за якийсь час така проблема зникне сама собою. А щодо колективу медустанов міста, то він дуже згуртований, працюють в нас хороші професіонали, справжні фахівці. А отже, нам цілком під силу вирішувати всі завдання і забезпечити якісне медичне обслуговування мешканців міста. Звичайно, не можна зробити все в один момент. Для того, щоб іти в ногу з часом навіть дуже хорошому спеціалісту зараз потрібна сучасна апаратура, відповідне обладнання для діагностики, належні умови праці. Це не наша забаганка, а вимоги, які ставить до лікаря сучасна медицина. На жаль, все це забезпечити для наших медиків немає можливості.

– Тобто, йдеться про матеріальну базу наших медустанов?

– Так. Хоча й тут маємо багато змін на краще. Наприклад, минулого року ми придбали, завдяки додатковому фінансуванню з міського бюджету апарат УЗД, монітори для пацієнтів для реанімації, апарат штучної вентиляції легень, інше обладнання. Ми комунальне підприємство і дуже важливо, що є розуміння і реальна допомога з боку керівництва міста для поліпшення матеріально-технічного забезпечення наших медустанов,багато зроблено, щоб ми не перетворилися у звичну амбулаторію, а були на рівні сучасних вимог.

– Кажуть, що багато в чому осучасненню наших медичних установ посприяла медична реформа, що розпочалася в Україні. Як Ви оцінюєте результати цього реформування? Як би Ви оцінили перший етап цієї реформи?

– Вважаю, що в першу чергу її мають оцінювати пацієнти. А коли об’єктивно, то це і нове устаткування в кабінетах лікарів первинної ланки, чого раніше не було, комп’ютеризація, і закупівля нового обладнання: тонометри, апарати для знімання кардіограм, нові аналізатори крові. Для прикладу, якщо раніше для загального аналізу сечі потрібно було півгодини часу, то зараз все це робиться за п’ять хвилин. Зросла і зарплата лікарів первинної ланки в залежності від кількості пацієнтів. На мій погляд, реформа первинної ланки дала багато позитивного, реальні зміни на краще. Що ж до лікарів вторинної ланки, то тут певна несправедливість. Адже лікар стаціонару працює 24 години сім днів у тиждень. А все ж на цьому етапі зарплата лікарів вторинної ланки залишилась, як і раніше. Вважаю, так бути не повинно. І сподіваємося, що реалізація другого етапу медичної реформи цю несправедливість виправить.

– Пане Юрію, зараз все-таки найгостріша проблема – пандемія COVID-19. Хоча базова лікарня у Стебнику, але наші лікарі теж стикаються із цією бідою Чи достатньо вони забезпечені всім необхідним, щоб мінімілізувати загрози захворювання?

– Так, на сьогодні наші медики мають весь необхідний захист. Маски, рукавиці, халати… Ми, звичайно, не опорна лікарня для боротьби з цією пандемією, опорна лікарня в Стебнику, але небезпека існує. В нас були сформовані мобільні бригади для контрою за станом здоров’я тих людей, що повернулися в місто з інших країн і перебували на самоізоляції, згідно списків наданих міграційною службою. Навіть, коли людини не було в цих списках, то люди зверталися до сімейних лікарів і за їхньою рекомендацією наші мобільні бригади обстежували цих пацієнтів. Дотримуються всі вимоги і щодо роботи медустанов, нашої поліклініки і лікарні. Були у нас і скарги, що не допускали відвідувачів у відділення. Але ж це – карантин. Тому відвідування були заборонені. Ми ставили за мету в першу чергу захистити персонал. Адже розуміємо, що коли ця недуга, не дай Бог, «скосить» працівників медзакладів, то просто нікому буде лікувати хворих на теренах міста.

– Пане Юрію, а які найбільш гострі проблеми у медичній сфері міста?

– Їх вистачає. Проблема, коли не можна оперативно закупити необхідних медикаментів, адже тендерні процедури вимагають багато часу. Там багато складнощів. І для мене як лікаря це взагалі малознайома сфера, потрібно було вникати у всі деталі. Сподіваємося, що всі тендери по закупівлі необхідного пройдуть вдало. Завдяки розумінню міським керівництвом проблеми були виділені кошти на придбання медикаментів для лікування хворих на COVID-19. Враховуючи, що таких хворих у нас не було, ми могли ці медикаменти спрямувати на лікування хворих із звичайною пневмонією. Великою проблемою є розкиданість наших лікувальних установ по місту. Звичайно, це призводить до певних складнощів. А мало б бути, що пацієнт поступає в одне приміщення, багатопрофільне, де є всі спеціалісти. І дуже швидко, протягом доби, має можливість пройти обстеження і проконсультуватися. Правда, це проблема не тільки для нашого міста, подібна ситуація і у багатьох інших містах, де є лікарні старого типу, як от у Бориславі. Тож є ідея зорганізувати одне централізоване приймальне відділення, в якому пацієнт буде обстежений і діагностований. А вже після цього можна скерувати хворого у інший корпус, в профільне відділення. Зрештою, маємо й інші проблеми, але вирішувати його вже новому директору КП «Бориславська центральна міська лікарня» пану Василю Кочержату, якого буквально минулого вівторка конкурсна комісія обрала новим керівником.

– На завершення, пане Юрію, кілька слів з нагоди професійного свята – Дня медичного працівника…

– Найперше, хотів би з нагоди свята подякувати за дуже нелегку і відповідальну роботу всім працівникам нашого колективу. Це, повірте, праця складна і фізично, і морально. А ще побажати здоров’я, терпіння і оптимізму. Віри в те, що все в нас буде добре, що наступного року відзначатимемо День медика більш радісно, без оцих проблем, що неочікувано навалилися на нашу медицину цьогоріч. Тож, зі святом вас, шановні колеги!

Підготував Ігор ЮРИНЕЦЬ