Степан Ковалів – справді знакова постать в історії нашого міста. Письменник і педагог, освітянський діяч, автор шкільних підручників, публіцист; який займає чільне місце серед українських письменників останньої чверті XIX століття.

Народився Степан Ковалів 25 грудня 1848 року в селі Брониця. Початкову освіту здобував у рідному селі, а потім навчався у Дрогобичі в тій самій школі де пізніше через чотири роки навчався Іван Франко.

У 1875 році Степан Ковалів закінчив Львівську учительську семінарію. Свою педагогічну кар’єру розпочав у селах Сарнах, Таргановичах, Городище Самбірського повіту, а пізніше вчителював у своєму рідному селі.

В 1879 році його було призначено директором великої народної школи в Бориславі, в якій пропрацював 40 років. Ковалів постійно шукав нових ефективних засобів навчання, щоби наблизити школу до життя, і дати молоді найбільш потрібні їм знання. Багато уваги приділяє унаочненню, створює в школі куток живої природи, налагоджує роботу невеликої майстерні, де учні самі виготовляли прилади і устаткування для хімічних і фізичних дослідів. Руками вчителя і його учнів були створені і добре обладнані фізична і хімічна лабораторії. У шкільній практиці широко запроваджував екскурсії з дітьми в гори, ліс, до річки, на промислові підприємства. Цим пробуджував інтерес до оточуючого і їх спостережливість. Особливим успіхом в учнів користувалися його уроки з природознавства і арифметики. Великого значення надавав вивченню дітьми художніх текстів, зокрема віршів Шевченка, Глібова.

Свою літературну творчість Степан Ковалів розпочав у 1881 році. Твори друкував у різних журналах і газетах, підписуючи псевдонімами: Дроздишин, Дрозд, Плескачка, Степан Пятка.

У 80-ті роки Степан Ковалів публікує переважно педагогічні статті, метод розробки з арифметики і природознавства та декілька оповідань для дітей.

Великий вплив на Коваліва письменника мала дружба з І.Франком. Між письменниками, які часто зустрічалися, завязується і творче співробітництво. Великий Каменяр часто бував у домі Ковалівих. Разом ходили на нафтопромисли, Франко слухав його нові оповідання і багато говорили про життя бориславських робітників.

За три десятки років літературної діяльності С.Ковалів написав 112 оповідань і нарисів, 40 педагогічних статей і методрозробок. Свої твори надсилав до галицьких і буковинських газет і журналів «Буковина», «Діло», «Батьківщина», «Дзвінок».

Помер пан Степан 26 червня 1920 року. Похований на кладовищі в мікрорайоні Потік.

Степан Ковалів перший з українських письменників описує їх життя та працю на бориславських нафтопромислах. Нині ми зачитуємося його творами, що ніби оживляють перед нами давнє минуле Борислава часів нафтової лихоманки, коли для одних Борислав став джерелом незлічимих багатств, а для інших, для робочого люду, для наших краян символом каторжної праці. Справжній майстер художнього слова він став, без перебільшення, літописцем Борислава.

Ольга МЕЛЬКО