Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” , очолюване  Юлією Тимошенко, одне з найбільш потужних і впливових політичних сил України.

Нагадаємо: партію вперше представлено у Верховній раді 2002 року, з 2008-го вона є членом наглядової ради Європейської народної партії. Керівник “Батьківщини” Юлія Тимошенко в жовтні 2011 року стала політв’язнем злочинного режиму Януковича, була засуджена до семи років ув’язнення за звинуваченням у перевищення влади і службових повноважень, хоча насправді ці звинувачення були надумані та сфальсифіковані. І тільки після Революції Гідності вона реабілітована Верховним Судом і Європейським судом з прав людини «за відсутністю події злочину».

Партія від часу заснування і до сьогодні декларує поєднання національних, демократичних, християнських цінностей, реформаторства, патріотизму, державної солідарності, прав і свобод громадян, побудову конкурентоспроможної держави європейського типу.

До речі, ВО “Батьківщина” є однією з найбільш структурованих політичних сил, осередки якої діють  в усіх регіонах України, в тому числі і в нашому місті. Багато років керівником міської організації був депутат міської ради Василь Чабан, а кілька місяців тому очолив міську “Батьківщину”  Олег Віткович, з яким і була наша розмова про нинішній день, про те, які завдання ставить перед своїми активістами і вирішує  наша міська організація.

Кілька слів про новообраного керівника. Пан Олег – корінний бориславець, як кажуть, –  з діда прадіда. Тут народився і зростав. Після  закінчення навчання у ЗОШ №1 поступив у Львівське училище спортивного профілю, а потім, у 1994 році, до Львівського Національного університету фізичної культури та спорту. Закінчив навчання, отримав диплом, одружився. Та знаємо, яка була ситуація наприкінці, дев’яностих. Попри те, що дуже хотів займатися обраною справою, життя вносило свої корективи. Щоб вижити, щоб прогодувати сім’ю, довелося  скуштувати заробітчанської долі. Сім років пропрацював на будівництві в Бельгії і добре знає, як нелегко даються оті, зароблені важкою працею далеко від рідної домівки, гроші. І мабуть, коли  дав згоду очолити міську організацію “Батьківщини”, то великий вплив мало  бажання долучитися до політичної сили, яка  декларує необхідність змін у країні, щоб наша молодь не  була змушена дороблятися і рятуватися від  фінансової безвиході  по закордонах.

Хоча, коли згадує про “бельгійські роки”, то  немало і позитивних спогадів.

– Знаєте, працювали ми там нелегалами, бо важко, навіть неможливо, було оформити документи на працю і проживання. Але й там ми завжди були поряд з Україною, ми жили Україною. У нас була українська діаспора, українська суботня школа. Ми навіть створили свою футбольну команду, яка два роки поспіль ставала переможцем Робітничої Ліги

Антверпену. Правда, ще не було української церкви, тільки російського патріархату. Тому українці ходили до католицького храму. А середнього сина повезли в Брюссель,у храм УГКЦ, щоб охрестити. Там правив, як тепер пам’ятаю, отець Тео. Він був бельгійцем, але достатньо добре знав українську мову.  Під час “Помаранчевої” революції, попри небезпеку отримати депортацію за нелегальне проживання,  дуже багато українських, сказати б, емігрантів, моїх знайомих, своїми автомобілями добиралися до з Антверпена до Брюсселя, до посольства України, щоб взяти участь у виборах. Ми вивішували  державні прапори з автомобілів, і відчували підтримку навіть місцевого населення. Те піднесення  важко передати словами. Всі вірили, що нарешті Україна виборсається із  московських лабет… Але, але… В Антверпені, проживало кілька десятків українських сімей, з якими можна було спілкуватися українською. І всі ми були ніби одна велика родина з багатьох куточків України. Хоча знаходили спільну мову і з білорусами, і з грузинами…

– Пане Олеже, а звідки все ж береться патріотизм? Що змусило навіть там, в Бельгії, де повний життєвий комфорт, ризикувати цим комфортом  і навіть під  небезпекою депортації добиратися до Брюсселя, щоб долучитися до всеукраїнських виборів. Батьки так виховували?

– Та не можна навчитися патріотизму. Ти любиш свою країну, або ти байдужий. І в нашій родині все було ніби само собою, нікого не треба було переконувати. Це ж зрозуміло, є твоя країна – Україна і ти повинен бодай щось для неї зробити, для своєї країни, для свого народу.

– Пане Олеже, а чому у політичному аспекті Ви обрали саме Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”?

– Саме, тому, як я вже сказав вище, що це патріотична політична сила, яка прагне змінити на краще життя країни, нашого народу, керівник якої не побоявся януковицьких репресій. Так, не у всьому згоден з Юлією Тимошенко, але це проукраїнська патріотична партія, яка вже багато зробила, щоб витягнути Україну з московського зашморгу і, переконаний, їй це під силу. Ми маємо лідера, з яким рахувалася і рахується світова спільнота і який, переконаний, зможе реалізувати задекларовані програмні напрямки  ВО “Батьківщина”. Завжди,у найскладніших ситуаціях, “Батьківщина” чітко займала проукраїнську позицію. Ви згадайте, скільки активістів “Батьківщини” брали участь у всіх подіях “Помаранчевої Революції”, Революції Гідності на Київському Майдані та й  у нас тут, в Бориславі, в усіх акціях на підтримку подій у столиці країни завжди активними були і члени нашої міської організації.. Це партія, яка зажди була з народом.  Окрім цього, це потужна команда, якій під силу вирішувати найскладніші проблеми. Власне тому, коли мені запропонували очолити міську організацію, я все продумав, зважив і вирішив, що власне  програмні напрямки цієї політичної сили співзвучні із моїми світоглядними позиціями, а отже, дав згоду очолити міську організацію. От зараз знаємо, наскільки складана ситуація для людей у зв’язку з пандемією COVID-19 та карантинними заходами. І з перших днів цієї біди ми спрямували зусилля на допомогу людям, які найбільш незахищені перед цією небезпекою: пенсіонери, самотні,малозабезпечені, всі, кому нізвідки чекати допомоги. Ми не на словах, а реально допомагаємо, підтримуємо. Дуже важливо, що є у нас і молодіжна структура  – “Батьківщина” молода”( Христина Кобзей), і жіноче крило, що об’єднує наших волонтерок, його очолює  Наталя Штереб. Саме вони активно займаються допомогою потребуючим. Надаємо самотнім людям допомогу продуктами харчування, необхідними засобами для убезпечення від цієї пандемії. Звичайно, все це потребує немалих коштів. Але є люди, яким не байдужа чужа біда. Їх багато серед наших активістів. Зокрема, багато допомагає наш однопартієць підприємць Володимир Голобутовський. Завдяки  всім цим небайдужим людям маємо можливість порятувати у біді десятки і десятки наших співгромадян. Переконаний, добро, зроблене ближньому, завжди віддасться сторицею…

– А яка чисельність міської організації ВО “Батьківщина”?

–  За старими списками – понад три сотні Зараз ці списки поновлюються. Офіційно маємо близько 150 нових членів  нашої партії. Тобто загальна кількість – 450. Також оживили роботу із первинними організаціями – Східниця, Попелі, Ясениця- Сільна, Уріж. Зовсім скоро вибори керівних структур територіальних громад і ми до них теж посилено готуємося. Звичайно ж, запрошуємо до себе усіх, хто поділяє програмні напрямки “Батьківщини”: патріотизм, вирішення нагальних проблем людей, демократичні і християнські цінності, спрямування до Європейського Союзу. Все це ніби сконденсовано навіть у назві партії. Україна має всі можливості стати успішною європейською державою і задля такого майбутнього варто діяти і працювати.

– Що ж, дякую, пане Олеже, за цікаву розмову і нехай збуваються всі задуми задля гідного майбутнього нашої держави.

Підготував Ігор ЮРИНЕЦЬ

На знімках: допомога тим, кому найважче.