В ніч з 6 на 7 липня слов’яни відзначають одне з найбільш древніх і містичних свят – Івана Купала. Свої витоки свято Івана Купала, або Іванів день бере ще з часів язичництва. Спочатку цей день був присвячений язичницькому богу Купалі. Але після християнізації Київської Русі назва цього дня доповнилася ім’ям Іоанна Хрестителя (Предтечі), день народження якого збігався з купальським святом.

День Івана Купала раніше припадав на день літнього сонцестояння і випадав на 24 червня. Після введення нового стилю літочислення дата пересунулася на 7 липня. Саме в цей день свято відзначають і в наш час.

Свято Івана Купала відзначають не тільки в Україні, але також у Польщі, Білорусії, Росії та країнах Прибалтики. Івана Купала вважається днем молоді та кохання. Згідно з легендою, в цю ніч грали весілля Купала та Марени, що символізувало поєднання двох стихій — води і вогню, чоловічого і жіночого початків.

З давніх-давен день Івана Купала був пов’язаний з різними ритуалами, обрядами, традиціями і повір’ями. Так, у ніч на Івана Купала молодь стрибає через багаття, дівчата плетуть вінки і ворожать на судженого, всі веселяться і шукають загадковий цвіт папороті. З ранку в день Івана Купала було прийнято купатися в річках і озерах, щоб очистити і душу, і тіло. Однак багато людей вважали, що робити цього не варто, оскільки в такий містичний день на дно може потягти водяний.

Одна з найзнаменитіших і таких, що дійшли до наших днів, традицій – стрибати через вогнище на Івана Купала. Такі багаття вважалися очисними: люди водили хороводи навколо вогню і стрибали через нього. Закохані пари намагалися перестрибнути багаття разом, взявшись за руки, вважалося, що після цього життя стане щасливішим, а любов – міцнішою. Іноді через купальські багаття проганяли домашню худобу, щоб уберегти тварин від мору. Також люди вірили, що якщо в ніч на Івана Купала в багатті спалити сорочку хворої дитини, вона одужає якнайшвидше. Молоді дівчата, які ще не зустріли свого судженого, на свято Івана Купала ворожили на любов. Вони плели вінки з польових квітів і трав, ставили на них запалені свічки, і пускали такий вінок у воду. Вважалося, що якщо вінок одразу ж йшов на дно, то, на жаль, коханий розлюбив дівчину. Якщо вінок пристав до берега і не рухається, в цьому році на весілля розраховувати не варто. А якщо вінок поплив далеко, а свічка не гасне, дівчину чекає зустріч з тим єдиним і щасливе довге життя.

Звичаї Івана Купала пов’язані не тільки з вогнем і водою, але також і з травами. Квіти і трави, зібрані на свято Івана Купала, сушили і берегли. Такі трави вважалися цілющими, ними обкурювали хворих і нещасних, проганяли всяку нечисть і використовували для інших обрядів. Головною купальською травою вважалась папороть, таємничий цвіт якої в ніч на Івана Купала йшли шукати найсміливіші юнаки. Вважалося, що опівночі цвіт папороті з’являється тільки на декілька секунд і одразу ж зникає. У того, хто знайде чаклунську рослину, збудуться всі бажання, він буде щасливим, здоровим і багатим.

Протягом свята Івана Купала всі веселилися, водили хороводи і співали, влаштовували застілля. Молодь могла без докорів сумління гуляти всю ніч і не соромитися докорів старшого покоління. Наші пращури раділи цьому дню і вірили, що купальські обряди допоможуть їм захистити свій дім і близьких, зміцнити здоров’я і попросити у долі щастя.

Незважаючи на те, що більшість сучасних людей сприймають Івана Купала як ще один привід вибратися на природу і відпочити, не варто забувати про справжній сенс свята і про глибокий зв’язок наших предків з природою.

Цьогоріч через пандемію коронавірусу купальських гулянь у місті нафтовиків не було. Про це повідомив виконуючий обов’язки начальника управління культури, молоді, фізичної культури та спорту Володимир Рахель. Також пан Володимир закликав мешканців міста не пади у відчай, адже підступний вірус колись неодмінно відступить і бориславці знову зможуть насолоджуватись магією купальської ночі.

Нагадаємо, що в попередні роки у ніч з 6 на 7 липня місто нафтовиків дзвеніло піснями, музикою, гарним настроєм. Адже Управління культури, молоді, фізичної культури та спорту Бориславської міської ради спільно з культурними та освітніми закладами міста завжди готували насичену культурну програму – інтерактивні ігри для молоді із призами та нагородами, спортивні змагання, водяні перегони на катамаранах для справжніх сміливців, які не бояться надприродної сили повелителя водяної стихії Нептуна. Все дійство відбувалось у Бориславському міському парку культури і відпочинку коло паркового озера. Це було справжнє феєричне свято, в якому сучасність перепліталась із давніми традиціями, що й дотепер збереглися у нашому Прикарпатті.

Кульмінація свята наступала ввечері. Зі скошеної вранці і висушеної за день трави, дівчата робили два опудала – Купала та Марени. Після заходу сонця їх спалювали на багатті, що символізувало весілля. Потім, пари – хлопці та дівчата, взявшись за руки стрибали через вогонь.

Купальські забави тривали майже до пізнього вечора, адже учасники дійства ніби й не помічали, як спливає час, мовби й справді були зачаровані магією Купальської ночі.

А минулого року для маленьких бориславців у бібліотеках нашого міста проходили майстер-класи з плетіння купальських віночків. Під час майстер класів дітям розповідали цікаві легенди про свято Івана Купала, а також вони дізнались про особливі властивості трав та квітів, адже купальський вінок – це не просто окраса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає та волосся береже.

Тож як ми бачимо на святкуванні Івана Купала у Бориславі скучати не доводилось. Сподіваюсь, наступного року підступний вірус здасть свої позиції і Борислав знову порине у магію купальської ночі.

Ольга МЕЛЬКО