Місцеві вибори, що відбудуться у неділю, подія дуже важлива для всієї країни та й для нашого міста зокрема. До органів влади обиратимемо тих людей, які вподовж наступних років зобов’язані відстоювати наші з вами інтереси згідно повноважень, якими ми  їх наділили, на місцевому та й на обласному рівні. І певно, всі згодяться, що дуже важливо  для міста, щоб депутатом обласної ради від нашого територіального округу стала людина, яка добре орієнтується у проблемах Борислава і  має бажання не на словах, а конкретною роботою і підтримкою допомагати міській громаді, а отже, всім нам,  відродити славу нашого міста, утвердити перспективи розвитку новоствореної ОТГ.  Адже від депутата облради справді залежить дуже багато. Одним з кандидатів у депутати Львівської облради  є корінний бориславчанин відомий підприємець,заступник директора газопромислового управлінн”Львівгазвидобування” та керівник ще низки компаній, що займаються видобутком нафти і газу, Віталій Супрун. Для нього Борислав – це не абстрактна назва, це отча земля, де з дитинства знайома кожна стежина. Тут народився, тут минули шкільні роки і юність. Навчався у сьомій середній школі. А щодо вибору професії, то сумнівів не було, звичайно ж, – нафтова справа. Перше, що з роботою людей цієї престижної хоч і нелегкої праці був знайомий з дитинства. Адже батько – Анатолій Гнатович все життя пропрацював в Управлінні технологічного транспорту на важкій техніці, що обслуговувала потреби  нафтовидобувних підприємств міста. Пізніше в цьому ж Управлінні займав посаду інженера з безпеки руху, очолював  профспілковий комітет. Ще в дитинстві інколи з батьком бував і на бурових, де своїми очима бачив, який нелегкий той шлях до підземних скарбів. А друге –  постійно перед очима були нафтові качалки, що стали вже ніби символом міста, безупин витягуючи з глибин  оте “чорне золото”.

Тож після закінчення школи поступив у Дрогобицький нафтовий технікум, щоб  опанувати  професію розвідника підземних надр. Швидко минуло роки навчання  і після отримання диплому скерували, як тоді велося, – на роботу у далекий Сибір, в місто Нижнєвартовськ на одне з найбільших нафтових родовищ – Самотлорське. Нелегкими були перші кроки, про ту роботу можна розповідати багато. Працював помічником бурильника –”верховим”, як кажуть, – тягав труби. В дощ, в люті морози, у вітровій… Переповісти важко, це може зрозуміти тільки той, хто спробував того нелегкого хліба. Там пройшов справжній життєвий гарт. І попри всі труднощі  перших кроків –  у професії нафтовика не розчарувався. Після армійської служби, де теж було нелегко, адже служив у повітряно-десантних військах, повернувся вже до Борислава, в Управління бурових робіт. Працював на Полтавщині, бурильником шостого розряду. Як розповідає, теж було складно, робота надзвичайно відповідальна, вимагала високих професійних знань, адже бурили надглибокі свердловини, до шести тисяч метрів.

А при тому продовжував навчатися на заочному відділенні Івано-Франківського  національного технічного  університету нафти і газу.

Пізніше  пан Віталій працював на різних керівних посадах на підприємствах нафтогазової промисловості. П’ять років був директором Буковинського  нафтогазового комплексу, адміністративний центр якого знаходився у Чернівцях, а сам об’єкт на Лопушнянському нафтовому родовищі. Чернівці сподобалися, але тягнуло в рідні краї, до Борислава. Тож у 2006 році під час чергових виборів вирішив спробувати свої сили і взяв участь у виборах як кандидат на посаду міського голови нашого міста. І  бориславці його підтримали, мало що забракло до перемоги. Розрив між ним і переможцем, яким тоді став Олег Іваницький, становив всього двісті голосів.

Про події тих років згадує із деяким жалем. Адже мав чітку програму, яку прагнув реалізувати. Тоді у своїй програмі обіцяв, що зареєструє в місті  підприємство, яке розпочне виробничу діяльність і поповнюватиме  податками бюджет Борислава. Попри  те, що на посаду мера не обрали, підприємство було збудоване, займається воно технологією підготовки нафти у структурі “Укрнафти” і, до речі, входить у п’ятірку найбільших платників податків до міського бюджету Борислава. Це ТзОВ “Теплоенерго”, що займається  спаленням попутного газу, за який стільки було всяких розмов, адже це газ несертифікований, в ньому є повітря, що складається з азоту і кисню. Технологія десь така: спалюється попутний газ, теплова енергія виробляється у вигляді пари , змішується з нафтою і розчиняє солі, що знаходяться в нафті. Оці послуги підприємство надає нафтовикам. Все офіційно і прозоро. Люди працюють, отримують доволі високі зарплати і відповідно, всі податки йдуть до міського бюджету. Тобто, оту передвиборну обіцянку  Віталій  Супрун виконав.  Підприємство збудовано і в 2008 року введено в експлуатацію та успішно працює по нинішній день.

Коли ця робота була завершена, його запросили на посаду заступника директора  Газопромислового управління «Львівгазвидобування», адміністративний центр якого знаходиться у Львові. Це одне із потужних  виробничих підприємств, що входять до складу АТ «Укргазвидобування». Достатньо сказати, що видобуток  управління «Львівгазвидобування» у 2019 році склав 751,5 млн м³ газу, понад 700 тонн газового конденсату та нафти, 2,5 тис. тонн нафтобітумного флюїду. А взагалі-то  розробляє 40 газових, газоконденсатних  та нафтогазоконденсатних родовищ, що розташовані у Львівській, Івано-Франківській, Волинській, Закарпатській та Чернівецькій областях. Їх експлуатаційний фонд – близько 525 свердловин.

– До речі,– розповідає пан Віталій, – наше  підприємство є структурою НАК “Нафтогаз”, в якому сто відсотків акцій належить державі і ми також беремо безпосередню участь у вирішенні тих проблем, які постали перед країною, зокрема, щодо боротьби з пандемією – КОВІД-19.  НАК “Нафтогаз” уже  надав  по всіх областях допомогу медустановам України в сумі близько мільярда гривень. В цьому є і наш вклад. В усіх областях, що входять у сферу нашої діяльності, ми надаємо суттєву допомогу у вирішенні багатьох інших проблем, зокрема, для сільської місцевості. Тобто, ми  реально допомагаємо і в ремонті доріг, інфраструктури, ремонтах шкіл, закладів культури…

А на запитання, чи не залишилось розчарування, коли  не став переможцем у виборах  міського  голови Борислава, тільки посміхається.

– Та ні, я ніколи не опускаю рук. Просто знаю, що Борислав моє рідне місто, тут народився, тут робив перші кроки в життя і звичайно ж, хотілося б зробити для рідного міста якнайбільше. А можливості для цього у статусі депутата обласної ради набагато більші. Отому і хотів би, якщо, звичайно, підтримають люди, реалізувати свій досвід як  підприємця, що має відповідні знання,  має реальні плани задля продовження позитивних змін у місті, має можливості  пропагувати  і відстояти ці  плани за підтримкою депутатського корпусу обласної ради. Знаю, що в статусі депутата облради  зміг би забезпечити підтримку всіх позитивних проєктів для нашого рідного міста. Тому власне і згодився на пропозицію політичної партії “Голос”, яка  підтримує  мою кандидатуру у депутати Львівської обласної ради.

– А чому, пане Віталію,  власне  Політична партія “Голос”?

– Скажемо так, що мені справді близькі програмні засади цієї політичної сили. Дозволю собі процитувати: “Партія «Голос» іде в політику, щоб повернути людину в центр держави. Аби перестати ділитися на лівих і правих, на націоналістів та лібералів, а об’єднатися навколо людини та її непорушної гідності. Людина, громадянин та громадянка України – понад усе. Держава – на долоні в людини, а не людина у кулаку в держави…” А окрім того, “Голос” – це партія, яка нічим негідним себе не забруднила. В рядах цієї політичної сили і люди, яким я довіряю і спільно з якими можна співпрацювати і вирішувати ті гострі проблеми, які постали перед країною і перед нашою Львівщиною.  Мені близькі її програмні положення і тому хочу долучитися до їх реалізації.

Поділився пан Віталій і планами щодо Борислава та нашого територіального округу. В першу чергу  взявся б за вирішення проблеми із загазованістю. На його думку, потрібно спочатку загерметизувати гирла свердловин і вакуумопроводи, а потім вже вкладати туди кошти.  Друге – вода. Треба, нарешті, зробити все, щоб брудна вода після дощів не надходила до абонентів. Щоб поставити очистку – дуже дорого. Але набагато легше пробурити свердловини в заплаві річки, і звідти вже отримувати нормальну чисту воду. Адже вона очищується після проходження через пісок, через грунтові пласти. Так є в Гірному, звідки вода йде на Дрогобич. Тобто, маємо реальні шляхи для вирішення цих проблем. Потрібно знати і мати бажання. За його оцінкою, в місті за кілька років багато що змінилося на краще. Але,  звичайно, потрібно в цьому напрямку іще немало зробити. От в цьому і міг би допомогти уже як депутат обласної ради, адже, повторимося, Борислав для Віталія Супруна – не просто географічне поняття. Це рідна земля, успіхи і невдачі якої переживаєш, наче власні. І є велике бажання присвятити рідному місту всі свої знання і досвід задля його розквіту і відродження колишньої слави.

Підготував Ігор ЮРИНЕЦЬ