20 листопада 2020 року колегія суддів судової палати Львівського апеляційного суду відхилила апеляційну скаргу ПП «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» на рішення  Бориславського міського суду Львівської області від 22 листопада 2019 року, згідно якого на користь колишнього керівника міської газети Соловчука Р.І. мають стягнути компенсаційних втрат частини доходів у сумі 112837,45 грн у зв’язку із невчасною виплатою заробітної плати при звільненні.

Про зарплатні борги колишнього редактора «Нафтовика Борислава» Соловчука Р.І., які він свідомо створив, щоб отримувати велику пенсію та заволодіти міською газетою, ми детально розповідали у попередніх числах видання. Зараз лише додамо, що сума компенсаційних коштів, які суд зобов’язав колектив реформованого видання виплатити Соловчуку, є надто великою і фактично дорівнює квартальному фонду заробітної плати усіх працівників підприємства, яке після роздержавлення втратило державну підтримку і живе за рахунок коштів, які заробляє самостійно. Щоб виконати рішення суду і заплатити судовий та виконавчі збори, невеликий колектив міської газети, більшість якого не має жодного стосунку до Соловчука, повинен працювати на нього майже півроку.

Проте виплата компенсаційних втрат не гарантує колективові, що одіозний екс-редактор залишить людей у спокої і не вимагатиме виплати за середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Судова практика свідчить, що навіть наявність письмової заяви Соловчука Р.І. про відсутність претензій до редакції у питанні виплати заборгованої заробітної плати, не стала перешкодою для його представника адвоката Крамара Ю.М. звернутися до суду і зажадати від реформованого підприємства виплати компенсації за умов, коли п.3 Статті 3 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» чітко говорить, усі борги мали би бути погашені упродовж чотирьох місяців, а Стаття 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частішії доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» вказує, що своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає. 

У ході розгляду справи у суді першої та другої інстанцій сторони, а також судді, усвідомлювали, що навіть часткове задоволення судових вимог Соловчука Р.І. потягне за собою ліквідацію підприємства. Про це головуючі у засіданнях судді Слиш А.Т. та Шеремета Н.О. відверто говорили Соловчуку, пропонуючи відмовитися від судових вимог.

Проте колишній редактор «Нафтовика Борислава» разом із своїм представником Крамарем Ю.М. були невблаганними. Вони у черговий раз домоглися слухання справи без участі діючого керівника підприємства Магура П.С., який через хворобу не міг брати участі в судовому засіданні.

Про українські суди та правосуддя сьогодні в Україні не говорить хіба що лінивий. Ми подаємо рішення Львівського апеляційного суду повністю і без коментарів. Хочемо лише нагадати, що, окрім суду людського, усіх нас чекає суд Божий, на якому доведеться відповісти за все. 

П.М.

Справа № 438/852/17

Провадження № 22-ц/811/4221/19

Категорія:76

Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремета Н.О. суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я. секретаря: Симець В.І.

з участю: представника Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» – Климишин Т.Ф., Соловчука Р.І., його представника – Крамара Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 22 листопада 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2017 року Соловчук Роман Іванович, в інтересах якого діє Крамар Юрій Миколайович, звернувся з позовом до Редакції народного часопису «Нафтовик Борислава» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, покликався на те, що з 10 червня 1972 року по 20 серпня 2013 року перебував у трудових відносинах з Редакцією народного часопису «Нафтовик Борислава». Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 01 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 січня 2016 року з Редакції народного часопису «Нафтовик Борислава» на користь Соловчука Романа Івановича стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 139 305, 50 грн., яку 31 березня 2017 року виплачено у повному розмірі. Вважає, що з відповідача підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 112 837,45 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 125 051, 23 грн. Вважає, що у відповідача не було обставин непереборної сили, які б могли свідчити про відсутність вини у затримці виплат Соловчуку Р.І. належних при звільненні сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України. З наведених підстав просив стягнути з Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» на його користь 237 888,68 грн.

У січні 2018 року Приватне підприємство «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» звернулося до суду із зустрічним позовом до Соловчука Р.І. про стягнення 61431.48 грн., які незаконно виплачені Соловчуку Р.І. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на зарплатну картку Соловчука Р.І. було перераховано заробітну плату протягом 2010- 2013 років у розмірі 61 431,48 грн., яку він отримав, тому зазначена сума, на думку позивача, незаконно стягнута з Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» і ця сума повинна повернута. Стверджує, що довідка, яка була основним доказом наявності заборгованості Приватного підприємства «Редакції народного часопису «Нафтовик Борислава» перед Соловчуком Р.І., не містить підпису керівника редакції та дати видачі довідки, не зареєстрована у книзі вихідної документації, підписана головним бухгалтером без належних на це повноважень. Вважає, що заборгованість по виплаті заробітної плати сталася з вини Соловчуком Р.І., який працював головним редактором і допустив невиплату заробітної плати, а відтак не отримана з його вини, тому компенсації не підлягає. З наведених підстав просить стягнути з Соловчука Р.І. на користь Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» 61 431,48 грн.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 22 листопада 2019 року позов Соловчука Романа Івановича до Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» на користь Соловчука Романа Івановича компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати на суму 112 837 гривень 45 копійок.

У задоволенні позову Соловчука Романа Івановича в частині стягнення з Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» на користь Соловчука Романа Івановича середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку на суму 125 051 гривні 23 копійок – відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» до Соловчука Романа Івановича про стягнення боргу – відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» в дохід держави судовий збір у розмірі 1128 гривень 37 копійок.

Рішення суду оскаржило Приватне підприємство «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що у мотивувальній частині рішення не зазначена оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Зокрема, при вирішенні вимог зустрічного позову, суд не посилається на докази, які подані на обґрунтування зустрічного позову. Зазначає, що судом не надано оцінки тим обставинам, що Соловчук Р.І. здійснював керівництво Редакцією народного часопису «Нафтовик Борислава» та ніс повну відповідальність за її діяльність, в тому числі і за непровдення розрахунку при звільнені його з роботи. Наголошує, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, відтак Соловчуком Р.І. без поважних причин пропущено тримісячний строк звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові. Вважає, що довідка, яка була основним доказом наявності заборгованості Приватного підприємства «Редакції народного часопису «Нафтовик Борислава» перед Соловчуком Р.І. є сфальсифікованою. Вважає, що суд першої інстанції, за наявності клопотання про допит свідків, за наявності їх письмових пояснень, необгрунтовано відмовив у їх допиті. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Соловчука Р.І. відмовити, зустрічний позов Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» задовольнити.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги Соловчука Р.І. про стягнення з Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку не оскаржується, а відтак його законність та обгрунтованість в цій частині позовних вимог Соловчука Р.І. судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» – Климишин Т.Ф. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення Соловчука Р.І., його представника Крамара Ю.М. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. З ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляДу і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.І ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.І ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.( ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач за первісним позовом Соловчук Р.І. з 20 червня 1972 року по 20 серпня 2013 року перебував у трудових відносинах з Редакцією народного часопису «Нафтовик Борислава», правонаступником якого є Приватне підприємство «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава»: з 20 червня 1972 року по 06 липня 1984 року – на посаді заступника редактора на той час Бориславської міської газети «Нафтовик Борислава»; з 06 липня 1984 року по 20 серпня 2013 – на посаді головного редактора Бориславської міської газети «Нафтовик Борислава» та Редакції народного часопису «Нафтовик Борислава» (в даний час – Приватне підприємство «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава»). 20 серпня 2013 року Соловчук Р.І. звільнений від виконання обов’язків редактора народного часопису «Нафтовик Борислава» за станом здоров’я, що підтверджується копією трудової книжки, виданої на ім’я Соловчука Р.І.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 01.04.2015 у справі №438/1254/14-ц за позовом Соловчука Р.І. до Редакції народного часопису «Нафтовик Борислава», третя особа Бориславська міська рада про стягнення заборгованості із заробітної плати, позов Соловчука Р.І. було задоволено в повному обсязі, стягнуто з Редакції народного часопису «Нафтовик Борислава» на користь Соловчука Р.І. заборгованість із заробітної плати в сумі 139 305,50 грн, вирішено питання стягнення судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27.01.2016 та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 вказане рішення суду від 01.04.2015 було залишено без змін.

Тобто, у справі №438/1254/14-ц судами першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій, безспірно встановлено, що Соловчуку Р.І. за період роботи з листопада 2009 року до липня 2013 року включно, нараховано, але не виплачено при звільненні заробітну плату, заборгованість по виплаті заробітної плати становить 139 305.50 грн.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Доводи позивача Соловчука Р.І. про наявність перед ним заборгованості з заробітної плати не спростовані відповідачем, суду не надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що заробітна плата за спірний період виплачена позивачу в повному розмірі, відповідачем не надані відомості про виплату останньому заробітної плати.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 01.04.2015 у справі №438/1254/14-ц за позовом Соловчука Р.І. до Редакції народного часопису «Нафтовик Борислава», позов Соловчука Р.І. задоволено в повному обсязі, стягнуто з Редакції народного часопису «Нафтовик Борислава» на користь Соловчука Р.І. заборгованість із заробітної плати в сумі 139 305,50 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення суду у справі №438/1254/14-ц було видано виконавчий лист від 18.02.2016.

Як стверджує позивач Соловчук Р.І та його представник, а також не заперечується представником відповідача, вищевказану заборгованість з заробітної плати Соловчуку Р.І. виплачено у повному обсязі 31.03.2017, що стверджується також копією вказаного виконавчого листа, копією листа Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ у Львівській області від 14.07.2017 вих №01-20/1954/3.

Даний спір між сторонами виник з приводу стягнення з відповідача за первісним позовом на користь Соловчука Р.І. компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 139 305 грн. 50 коп. (зокрема, позивач просить стягнути компенсацію у розмірі 112837,45 грн. за період з серпня 2013 до 31.12.2016), тобто, за період з дня звільнення з роботи до 31.122016 року, що з врахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу є правом позивача.

Відповідно до ч.І ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»; Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (зі змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після представлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

*У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», за яким підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст.1 вказаного Закону). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші (ст. 2 вказаного Закону). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.З вказаного Закону).

Відповідно до п.4 вищевказаного Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати: сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що посилання представника відповідача за первісним позовом на відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті заробітної плати, не можуть бути підставою для відмови в позові в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки згідно із законодавством відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати не впливає на виконання такого обов’язку, як виплата компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати.

Оскільки розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати первісним позивачем обраховано за період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2016 року, то з урахуванням положень статей 13, 264 ЦПК України, судом перевірено правильність розрахунку саме за такий період, тобто в межах позовних вимог.

Аналізуючи зазначений у первісній позовній заяві розрахунок суми компенсації втрати частини доходів (заробітної плати) первісного позивача Соловчука Р.І., у зв’язку з порушенням строків її виплати за період з 01 серпня 2013 року до 31 грудня 2016 року, суд дійшов висновку, що наданий позивачем Соловчуком Р.І. розрахунок відповідає вимогам закону.

З наданих розрахунків вбачається, що компенсація в розмірі 112837 грн. 45 коп. розрахована з суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, яка стягнута судовим рішенням, а саме в розмірі 139 305 грн. 50 коп., розмір компенсації за період з серпня по грудень 2013 становить 557,22 грн (139 305,50 х 0,4:100), з 01.01.2014 по 31.12.2014 – 34687,07грн. (139 305,50 х 24,9 :100), з 01.01.2015 по 31.12.2015 – 60319,28 грн (139 305,50 х 43,3 :100), з 01.01.2016 по 31.12.2016 – 17 273,88 (139 305,50 х 12,4:100).

Аналізуючи наданий Соловчуком Р.І. розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, що цей розрахунок не суперечить вищевказаному Порядку компенсації від 21 лютого 2001 р. № 159, загальна сума компенсації становить 112 837,45 грн.

Апелянт, заперечуючи щодо позову, не надав іншого розрахунку на спростування розрахунку, наданого Соловчуком Р.І.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який враховуючи вищенаведене, а також те, що у визначені законодавством строки Редакцією народного часопису «Нафтовик Борислава», правонаступником якого є Приватне підприємство «Редакція народного часопису (Нафтовик Борислава» не виплачено позивачу Соловчуку Р.Й. заробітну плату, що потягло за собою втрату частини його доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплата і поданий позивачем розрахунок представником відповідача не спростовано, дійшов обгрунтованого висновку, що з Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» на користь Соловчука Р.І. необхідно стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати на суму 112 837 гривень 45 копійок.

Суд першої інстанції зазначив, що вказана сума, з врахуванням роз’яснень п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначена без утримання податків й інших обов’язкових платежів.

Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним та необгрунтованим, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано ч.5 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», згідно з якою своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

З цього приводу суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що ч. 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» не підлягає застосуванню, оскільки судом встановлено відсутність вини Соловчука Р.І. в неотриманні ним заробітної плати, яка, як встановлено судом першої інстанції, своєчасно не виплачувалася через відсутність коштів на фінансування заробітної плати.

З огляду на відсутність фінансування на виплату заробітної плати, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що Соловчук Р.І., будучи керівником редакції народного часопису «Нафтовик Борислава», повинен був вживати заходів до своєчасної виплати заробітної плати працівникам, в тому числі і для себе особисто, і що саме за його керівництва утворилася заборгованість по заробітній платі, а відтак він не вправі звертатися з такими позовними вимогами до Приватного підприємства «Редакції народного часопису «Нафтовик Борислава», яке немає жодного відношення до заборгованості, яка склалася з вини Соловчука Р.І., і яке не повинно нести за це відповідальність, виплачувати заборгованість по заробітній платі, яка склалася з вини самого Соловчука Р.І.

Доводи апелянта щодо незастосування судом першої інстанції насідків спливу строку для звернення до суду з позовом спростовуються рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/13 у справі №1-18/2013, яке є обов’язковим для виконання на території України, у якому міститься висновок Конституційного Суду України про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівникові заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були суми нараховані роботодавцем.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, провадження №14-623 цс18.

Колегія суддів вважає, що законним та обгрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати на підставі ст. 34 КЗпП України, доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують та зводяться до незгоди з установленими судом першої інстанції обставинами справи.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ПП «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» обґрунтовує тим, що Соловчук Р.І. кошти в розмірі (61431,48 грн.) отримав, як заробітну плату за 2010-2013 роки, однак такі безпідставно повторно стягнуті на його користь на підставі рішення Бориславського міського суду Львівської області від 01.04.2015 у справі №438/1254/14-ц, а відтак такі підлягають поверненню позивачу за зустрічним позовом.

На підтвердження вказаної вимоги позивач за зустрічним позовом посилається на довідку №40 від 02.10.2015, видану редактором народного часопису «Нафтовик Борислава Магуром П.С. та в.о. головного бухгалтера Галас Г.Р., а також на копії відомостей розподілу заробітної плати Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава», на виписку з «ПриватБанку».

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що згадані вище документи не підтверджують отримання Соловчуком Р.І. заробітної плати за 2010- 2013 роки в сумі 61431,48 грн., яка була б повторно включена в суму загальної заборгованості з заробітної плати, яку стягнуто рішенням Бориславського міського суду від 01.04.2015 у справі №438/1254/14-4, яке оскаржувалося і в апеляційному, і в касаційному порядку, і було залишене судами в силі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки аналізуючи матеріали справи, слід дійти висновку про те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, що виплата цієї суми коштів не була врахована при розрахунку розміру заборгованості по заробітній платі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сума коштів в розмірі 61431,48 грн. була виплачена Соловчуку Р.І. в період за 2009 -2013 роки, розрахунок заборгованості по виплаті заробітної плати проведено за цей же період часу, а відтак зазначена сума коштів не могла бути не врахована при розрахунку заборгованості по заробітній платі Соловчука Р.І.

Відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції вірно обґрунтував рішенням у цивільній справі №438/1254/14-ц (у тому числі відповідними рішеннями апеляційної та касаційної інстанції), при розгляді яких вже досліджувались доводи відповідача за первісним позовом щодо виплати Соловчуку Р.І. коштів у вигляді заробітної плати за період 2010-2013 років, у тому числі на суму 61 431,48 грн.

Зокрема, ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27.01.2016 було визначено, що доводи позивача Соловчука Р.І. про наявність заборгованості з заробітної плати не спростовані відповідачем, суду не надані докази того, що заробітна плата за спірний період часу повністю виплачена позивачу.

Таким чином, обставини щодо отримання Соловчуком Р.І. заробітної плати за період 2010-2013 років, у тому числі на суму 61431,48 грн. вже були предметом дослідження судом (у справі №438/1254/14-ц), та вказані обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не доказуються при розгляді інших справ на підставі ст.82 ЦПК України.

Колегія судців погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про те, що Приватним підприємством «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава», всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог за зустрічним позовом, твердження про те, що Соловчук Р.І. отримав кошти в розмірі 61431,48 грн. в період 2009 -2013 років, а тому ця сума коштів безпідставно стягнута з Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» і підлягає поверненню, грунтуються на припущеннях, а відповідно до ч.б ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апелянта про фальсифікацію довідки, яка була основним доказом наявності заборгованості Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» перед Соловчуком Р.І., всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не підтверджені належними та допустимими доказами і така була предметом дослідження у цивільній справі №438/1254/14-ц.

А відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава», доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов’язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.І ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами -юзгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну v каргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив нове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 – 384 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» – залишити без задоволення.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 22 листопада 2019 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду  касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27.11.2020 року.

Головуючий

Шеремета Н.О.      (підпис)

Судді:

Крайник Н.П.         (підпис)

Мельничук О.Я.    (підпис)

З оригіналом згідно

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Судове рішення набрало законної сили 20.11.2020 року

Помічник судді

Куцик І. Б.             (підпис)

(кругла печатка для копій)

Дата засвідчення копії: 30.11.2020 року

Р.S. На фото молодий Роман Соловчук. Світлина взята з сайту gruszczakandrij.io.ua