Сучасні умови господарювання ставлять перед органами місцевого самоврядування потребу демаркувати межі населених пунктів. Для багатьох мешканців, які не стикаються із проблемами урядування та не обізнані із особливостями організації суспільного життя невеликих містечок в Україні, межа продовжує залишатися умовною лінією, за якою закінчується територія того чи іншого населеного пункту. У той же час для органів місцевого самоврядування не демарковані межі населеного пункту породжують цілий комплекс проблем, наслідки яких відбиваються на рівні життя усіх його мешканців. Тому не дивно, що місцеві адміністрації, які дбають про розвиток територій та залучення інвестицій, намагаються, у першу чергу, визначити межі територій, на яку поширюється юрисдикція місцевої влади. Проблема демаркації меж населених пунктів в Україні набула особливої гостроти, адже до проголошення Незалежності саме поняття носило чисто формальний характер, бо в умовах соціалістичної економіки усе належало народові і при вирішенні адміністративно-господарських питань підпорядкування населеного пункту тій чи іншій адміністрації мало суто формальне значення. Нові умови господарювання та проголошений державою курс на інтеграцію в Європу вимагає нових підходів. Окрім того, упродовж останніх десяти років, земля почала становити підвищений інтерес для інвесторів та забудовників, що у свою чергу загострило необхідність встановлення погоджених меж населених пунктів. Довільний підхід до визначення підпорядкування тієї чи іншої території породжував ситуації, коли, для прикладу, у Бориславі маємо ситуацію, що бориславські хати стоять на модрицькій землі, а більшість бориславських цвинтарів розташовані поза межами міста на землях, які в силу історичних обставин місто втратило.

Щось подібне сьогодні відбувається у Східниці, історичні землі якої в епоху соціалізму та суцільної колективізації перейшли під юрисдикцію спочатку радгоспу, а вже потім Новокропивницької сільської ради.

Декілька місяців тому в приватній розмові колишній сільський голова Нового Кропивника Володимир Плоскодняк зауважив, що Східниця надто мала, щоб об’єднюватися із Новим Кропивником. Нинішня загальна площа селища-курорту заледве сягає 700 гектарів землі, у той же час Новий Кропивник має під власною юрисдикцією понад 32 тисячі гектарів.

Власне, цими 32 тисячами гектарів землі, про яку Володимир Плоскодняк говорив із особливою гордістю, новокропивницька громада володіє лише умовно, оскільки без погодження меж села Східницькою селищною радою розпоряджатися не може.

Межа між Східницею та Новим Кропивником уже тривалий час є своєрідним яблуком розбрату між Східницькою селищною та Новокропивницькою сільською радами. Вірніше, відверте несприйняття новокропивницького сільського голови Володимира Плоскодняка викликала карта, виготовлена Східницькою селищною радою для погодження меж між двома населеними пунктами. Особливе роздратування у новокропивницької влади викликає робоча карта-схема, виготовлена за ініціативи Східницької селищної ради, на якій нанесено історичні межі між Східницею та Новим Кропивником. Східницький селищний голова Іван Піляк пояснює, що карта, виготовлена за ініціативи Східницької селищної ради – це всього лиш робоча схема, що дозволяє перевести розмову про межу між Новим Кропивником та Східницею у конкретне русло та створює чи не вперше передумови, щоб вирішити це питання в інтересах обох громад.
Слід відзначити, що саме за цією робочою картою-схемою було погоджено межі між Східницею та Опакою. Причому, як наголошує Східницький селищний голова, при демаркації меж між населеними пунктами громади керувалися історичними даними землекористування і виходили із того, які землі належали громаді Опаки, а що було в користуванні східницької громади. Виїхали із земельними комісіями на місце, залучили мешканців тієї ж Котильниці та 80-річного мешканця Опаки, який пам’ятав, як проходила межа між землями Опаки та Східниці, та за дві години погодили межі між населеними пунктами без особливих проблем.

Із Новим Кропивником чогось подібного зробити не вдається. Налагодити діалог із Новокропивницькою сільською радою східницькій адміністрації не вдається упродовж декількох років чи, правильніше буде сказати, упродовж двох скликань.
Пояснювальна записка до земельного звіту по м. Бориславу за 1947 рік говорить про те, що Східниця станом той час, тобто на 1947 рік, мала 2194 га землі. Якщо візьмемо польську карту 1921 року натикаємося на досить несподіваний факт: більша частина земель разом із хутором Перепростиня, який сьогодні знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Нового Кропивника, чітко «вмальована» в територію Східниці і знаходиться поза межами нового Кропивника.

Директор Туристично-інформаційного центру Східниці, історик Василь Менько розповідає ще цікавіші речі, що стосуються земельних площ, які належали Східницькій громаді в історичному контексті.
– У 80-х роках ХVІІІ ст., – зазначає вчений-історик, – на Галичині був створений комплекс актів по кожному населеному пункту, що регулювали земельні відносини в краї. За іменем імператора Йосифа ІІ, у часи правління якого відбувався цей перепис і економічна оцінка земельних угідь, згаданий комплекс актів отримав назву Йосифінська метрика. На його підставі у 1819–1820 рр. був створений другий земельний кадастр – Францисканська метрика.

Станом на весну 1787 р. Східниця розкинулася на площі 21,98 км2. На ній було 65 дворів, 2 корчми, млин, винокурня і кузня. Згідно з описом вся земля поділялася на оброблювані поля, городи, луки і ліси. Ріллі було 375 морґів і 1 264 сажні, луки складали 331 морґ і 596 сажнів, а ліси – 1 210 морґів і 610 сажнів. З цього числа громада мала 313 морґів і 549 сажнів оброблюваного поля, 26 морґів і 1 914 сажнів городів та 270 морґів лук. У власності панського двору було 53 морґи оброблюваної землі, 1 231 сажень городу, 18 морґів лук і 1 210 морґів та 610 сажнів лісів. Настоятель місцевої парафії греко-католицький священик обробляв 5 морґів і 874 та три чверті сажня ріллі і 930 сажнів городу та мав 12 морґів лук. Тоді ж пусткою лежало 3 морґи поля, 991 сажень городу і один морґ луки.

Динаміка греко-католицького населення Борислава, Мразниці і Східниці за 100 років (в особах)

Францисканська метрика зафіксувала у Східниці вже 71 господарство, три корчми, два млини і наявність лісництва. Через сто років кількість господарств у селі зросла майже вдвічі і на 1880 р. їх було 125. Вони розрізнялися за величиною і поділялися на велику і малу власність. До великої власності (панської) належало 159 морґів ріллі, 77 морґів городів і лук, 78 морґів пасовиськ і 2 140 морґів лісів. Малу власність складали 407 морґів оброблюваної землі, 723 морґи городів і лук, 141 морґ пасовиськ і 25 морґів лісів.

Назви, які були відображені на тогочасних картах, залишилися по сьогоднішній день: Турків, Прикірне, Нагорбі, Лужанки, Ділок, Качмарське, Каменистиця, Базів, Прикірне, Кичерка. Вони всі належали Східниці. Межа чітко відділяла від Східниці Уріч, Орів, Новий Кропивник і Довге. Карта також чітко окреслювала межі кожного населеного пункту Тустановичі, Орів, Ямельниця, Уріч, Довге, Новий Кропивник. Границя Нового Кропивника закінчувалася біля Качмарського. За межею залишилося також Прикірне, а Перепростиня чітко вималювана в межах Східниці.

Проте час та історія внесли у площу Східниці свої корективи. Східницький селищний голова Іван Піляк зазначає, що найбільш невблаганною до землеустрою селища-курорту була радянська епоха з її суцільною колективізацією. Коли створювався у Новому Кропивнику радгосп, Східниця потрапила у промислову зону, що потягло за собою втрату споконвічних східницьких земель, які відійшли до новоствореного радгоспу. Новокропивницькому радгоспові була також передана східницька земля, яка була під лісом, який у свою чергу віддав її у користування лісникам, а також луки та пасовища.

Сьогодні Східниця, за висловом Івана Піляка, намагається повернути селищу історичні землі, які воно втратило у зв’язку із створенням у Новому Кропивнику радгоспу. «Ми розуміємо, – наголошує Східницький селищний голова, – що в силу певних історичних обставин відновити історичні межі Східниці сьогодні нереально. Тому готові піти Новокропивницькій сільській раді в окремих місцях на поступки. Наприклад, історична границя Нового Кропивника пролягала із зміщенням на 150 метрів у бік села, від існуючої нині, що пролягає по річці. До сьогодні на цій землі збереглися три будинки, які адміністративно підпорядковані Східниці. Мешканці цих будинків мають східницьку реєстрацію і ходять у Східницю голосувати. Коли створили радгосп, окремі мешканці Нового Кропивника, щоб отримати доступ до газу та мати краще побутове та транспортне забезпечення, почали будувати будинки ближче до Східниці. Таким чином на східницькій землі побудовано більше 20 будинків. Ми сьогодні десь усвідомлюємо, що змінити це не можливо, тому йдемо назустріч і готові у цьому місці поступитися Новокропивницькій сільській раді 20 га землі. Це при тому, що на цій ділянці сьогодні знаходяться три східницькі хати, які були побудовані на років 100 швидше, аніж новокропивницькі. Ми готові і у районі Качмарського поступитися 408 га споконвічних східницьких земель, щоб знайти із новокропивницькою громадою компроміс. Загалом Східниця готова поступитися Новокропивницькій сільській раді 428 га історичних східницьких земель. В основному це землі, які знаходяться у користуванні Дрогобицького лісгоспу. Відтак коли підсумувати загальну кількість землі, яка залишається Східниці разом із 700 га землі, щоб передбачені селищу генеральним планом, то ми орієнтовно виходимо на загальну площу Східниці у 2100 га. Тобто, якщо брати до уваги земельний звіт по м. Бориславу за 1947 рік, Східниця за роки радянської влади умовно втратила майже 100 га земель житлової забудови.

Східницький селищний голова погоджується, що з тими гектарами не все так просто: десь, можливо в східницькі землі врізалися Сколівські Бескиди, десь змінилася межа Сколівського району. Проте селищна громада відкрита до діалогу, готова йти на поступки і не стоїть на позиції, що загальна площа селища-курорту повинна бути не меншою 2000 га.

Очільник Східниці все ще сподівається, що громада Нового Кропивника повинна врешті-решт зрозуміти, що в земельних питаннях є речі, якими селищна громада Східниці не поступиться ніколи. Тому пропозиція Нового Кропивника до 652 га східницької землі, що передбачена генеральним планом, додати Горби та 12 га землі на Лужанках, а все інше залишити у адміністративному підпорядкуванні Нового Кропивника, не може вважатися серйозною. Східницька громада ніколи не прагнула чужої землі, але й своєю поступатися також не збирається. «Станом на сьогоднішній день наголошує, – Східницький селищний голова Іван Піляк, – Східницька селищна рада володіє усіма необхідними документами, щоб відстояти свою позицію щодо встановлення історичної справедливості при визначені меж селища-курорту в суді. Наразі східницька громада цього не робить, бо вважає, що зусилля громад повинні тратитися на розвиток, а не для ходіння по судах.

Петро МАГУР