З наближенням 2021 року все виглядає набагато краще, ніж кілька місяців тому. Тепер у нас є щонайменше п’ять причин відсвяткувати Новий рік

Цього року нам багато відгукнулося. Пандемія не COVID-19 була громом серед ясного неба, а, радше, антропогенним «стихійним» лихом, дзеркалом, що відбило багато наших поганих звичок і небезпечні — фактично смертельні — дії.

Зрештою, передача коронавірусу від кажанів людині була результатом масової урбанізації та руйнівного вторгнення в природне місце існування. А його швидке поширення — результат надмірної індустріалізації, божевільної торгівлі та сучасної тенденції до мобільності. Так само нездатність світу об’єднатися, щоб стримати кризу, відображає ступінь відставання управлінського потенціалу від гіперглобалізаціі.

Багато з цих невдач були очевидні ще до коронавірусного удару: люди в багатьох країнах підтримували націоналістичних і популістських лідерів, які обіцяли рішучі дії в світі, який, здавалося, вийшов з-під контролю. Але хоча цей рік був важким, є щонайменше п’ять причин для тостів за 2021-й, що настає.Пандемія викликала перегляд глобальної системи

Перша та найбільш очевидна причина — поразка президента США Дональда Трампа. Яке це полегшення — прокидатися вранці, не турбуючись про те, що найвпливовіша людина в світі сказала у Твіттері, поки ти спав. Сполучені Штати згодом повернуться до надійних рук. Перемога обраного президента Джо Байдена не лише зробила Америку більш передбачуваною і відповідальною, але й має важливі наслідки для демократій у всьому світі.

Європейські «трампи» — прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан і заступник прем’єр-міністра і фактичний правитель Польщі Ярослав Качинський — вже осиротіли через політичну кончину Трампа. У міру того як європейці наближаються до своїх власних виборів — у Нідерландах і Німеччині в 2021 році й у Франції у 2022 році — популістські партії менше претендуватимуть на спрямування ходу історії. У Сполученому Королівстві прем’єр-міністр Борис Джонсон — неперевершений політичний флюгер — вже розвернувся в бік нового політичного вітру. Після програшу Трампа він нарешті звільнив свого популістського гуру по Brexit Домініка Каммінгса і дав зрозуміти, що буде створювати нову ідентичність у посттрампівському світі.

Друга причина для тосту полягає в тому, що вакцини проти COVID-19 вже впроваджуються. Це дозволить поступово повернутися до нормального життя, а те, як вони розроблялися, має зміцнити нашу підтримку міжнародного співробітництва. Було дуже приємно бачити, що перша вакцина надійшла від BioNTech, компанії, що фінансується Європейським Союзом, яку очолюють два німецьких вчених турецького походження. З огляду на обґрунтовані побоювання щодо «щепленнєвого націоналізму», важливо, щоб люди побачили, що інтернаціоналізм, а не переслідування локальних інтересів, є виходом з цієї та інших глобальних криз.

Це підводить мене до третьої причини для оптимізму: обнадійливі новини на кліматичному фронті. Як відзначали багато експертів, зміна клімату може призвести до ще більшої кризи, ніж COVID-19. Але після масового зниження викидів парникових газів на 7% цього року ми хоча б знаємо, що це можливо. І тепер, коли уряди довели, що здатні витрачати, скільки буде потрібно в надзвичайній ситуації, вони зіткнуться зі зростаючим тиском на користь інвестицій у технології, необхідні для швидкого переходу до чистої енергії.

Четверта причина для тосту — це повернення віри в уряд. COVID-19 нагадав всім, наскільки цінним може бути компетентне державне управління. Це також привернуло увагу до необхідності перерозподілу. Після фінансової кризи 2008 року багато хто сподівався, що переважна неоліберальна ортодоксія поступиться місцем соціал-демократії та посиленню політичного контролю над економікою. Натомість ми отримали порятунок банків та інші кричущі приклади «соціалізму для багатих і капіталізму для бідних».

Після десятиліття болючої жорсткої економії та викликаних нею політичних потрясінь, уряди нарешті беруть на себе більше відповідальності за суспільний добробут. Основні партії, зокрема демократи в США, просувають політику підтримки робітників і середнього класу, вселяючи надію на те, що на структурну нерівність, яке яка залишає у багатьох відчуття покинутості (а значить — відкритості для популістських закликів), звернуть увагу.

Це підводить нас до останнього тосту. Пандемія викликала перегляд глобальної системи. Замість нерегульованої гіперглобалізаціі, багато провідних держав шукають способи поєднати апетит до дешевих товарів, передових технологій та інших переваг торгівлі з посиленням контролю над внутрішніми справами. Чи то розмови про «поділ» в США, «подвійне звернення» в Китаї або «стратегічну автономію» в Європі, зараз тривають давно назрілі політичні дебати.

Тут я вважаю європейську дискусію особливо надихаючою, оскільки вона зосереджена на реалізації прагнення до більшого контролю у способи, що виключають саморуйнівний націоналізм. Прагнення ЄС до суверенітету охоплює як мінімум п’ять сфер (економічні та фінансові питання, суспільна охорона здоров’я, цифровізація, кліматична політика і безпека), і європейці домоглися значних успіхів у всіх з них. Створення фонду відновлення в розмірі 750 млрд євро ($915 млрд) показує, що такі країни, як Німеччина, готові перейти свої традиційні червоні лінії виходячи з інтересів солідарності.

Звичайно, поки рано заявляти про перемогу в будь-якій з наших поточних битв. Байден боротиметься за управління поляризованою країною перед обличчям республіканського опору. Доставка вакцин по всьому світу буде величезною логістичною проблемою. Великі держави, що конкурують, можуть зірвати кліматичний порядок денний напередодні листопадового саміту з питань клімату COP26 у Глазго. Загроза рецесії та нових боргових криз може посилити нерівність, віщуючи повернення до більш токсичної політики. Відродження європейської мрії залежатиме від підсумків досить спірних національних виборів.

Але з наближенням 2021 року все виглядає набагато краще, ніж кілька місяців тому. Тепер у нас є щонайменше п’ять причин відсвяткувати Новий рік.

Микола ПРИБИЛО