Щороку у перший день нового року в Україні вшановують пам’ять голови Проводу ОУН Степана Бандери – людини, яка стала символом боротьби, символом незламності українського духу та національної ідеї.  

Народився Степан Бандера 1 січня 1909 року Старому Угрині, що в Івано – Франківській області в родині греко-католицького священика.

З 1919 по 1927 рік Бандера навчався в Стрийській гімназії. Після її закінчення, в 1928 році він поступає на агрономічне відділення Високої політехнічної школи у Львові. Там Степан Бандера провчився вісім семестрів, але так і не здав дипломного екзамену через свою політичну діяльність.

З 1930 року пан Степан стає членом ОУН, глибоко пройнявшись її ідеологією. В 1932 – 1933 роках Степан Андрійович стає замісником та керівником Краєвої екзекутиви, так званим комендантом Української Військової Організації (УВО).

У червні 1934 року польська поліція арештовує Степана Андрійовича Бандеру та інших членів ОУН. Під час Варшавського процесу  їх судили за приналежність до ОУН та за організацію політичних акцій. Степана Андрійовича було засуджено до ув’язнення у в’язницях в містах Кельц, Вронках та Берестю, де він почергово відсидів до 1939 року. Навіть там він залишався провідником ОУН та підтримував зв’язок із підпіллям.

У зв’язку з нападом Німеччини на Польщу, ситуація на дільницях, де перебували в’язні стала настільки критичною, що в’язнична адміністрація поспіхом евакуювалась і тим самим всі ув’язнені вийшли на свободу. Паралельно з цим помирає провідник ОУН Євген Коновалець та Провід ОУН очолює Андрій Мельник, полковник. Повернувшись в лави ОУН, Степан Бандера почав вимагати його звільнення та змінення тактики організації. Такі події сприяли виникненню серйозного конфлікту. Його наслідком стало відокремлення від ОУН групи людей, що підтримували Бандеру та утворення  в квітні 1941 року організації ОУН-Б. Він проводив активну боротьбу проти Москви та Радянської влади, за що Радянський уряд бачив у ньому небезпечного ворога.

Внаслідок такої ситуації Степан Бандера постійно змінює місце проживання, переїжджаючи з місця на місце. Остаточно він облаштувався у місті Мюнхен, де навчалася його донька. Там він провів останні роки свого життя за підробним паспортом на ім’я Штефана Попеля.

У жовтні 1959 року Степана Бандеру вбив агент КДБ Богдан Сташинський, вистріливши йому в обличчя зі спеціального пістолету струмінь ціанистого калію. Через п’ять днів його поховали на мюнхенському цвинтарі.

Здавалося б, тоді Степана Бандеру знищили радянські спецслужби. Вбили руками свого агента Богдана Сташинського. Але так не сталося. Герої справді не вмирають. І Степан Бандера ніби відродився під прапорами ОУН, що маяли на київському Майдані, під національними прапорами добровольчих батальйонів, які першими стали до бою із московською заразою, і в горлянках новітніх фашистів на російському телебаченні, які називали бандерівцями увесь український народ. Правильно називали, цим треба тільки пишатися, бо Степан Бандера – символ свободи для усіх, хто вважає себе громадянами України.

Відтак, з нагоди 112-ї річниці від дня народження Степана Бандери по всій Україні відбулись пам’ятні заходи. Вшановували пам’ять провідника ОУН і у Бориславі. Так, у, четвер, 31 грудня, незважаючи на непогоду, коло пам’ятника Степану Бандері зібрались представники міської влади: заступник міського голови Роксоляна Гарасимів, секретар міської ради Юрій Химин, в.о. начальника управління культури, молоді, фізичної культури та спорту Бориславської міської ради Роман Тарнавський, начальник відділу освіти Бориславської міської ради Елла Качмарчик, освітяни, працівники закладів культури, громадські активісти та просто патріотичні громадяни.

Чин панахиди відслужили настоятелі храмів міста на чолі з отцем Миколою Пишковичем.

Поклали квіти шани та запалили свічки пам’яті борцю та ідеологу українського національно-визвольного руху секретар міської ради Юрій Химин та заступник міського голови Роксоляна Гарасимів.

Ось так гідно у Бориславі вшанували пам’ять провідника ОУН, Героя України Степана Бандери.

Наш кор.