Уже ні для кого не є секретом той факт, що нафта досі відіграє важливу роль у багатьох процесах людської діяльності. Продуктами переробки нафти є: бензин, дизельне паливо, мастила, парафін; вона є сировиною для виробництва різних синтетичних матеріалів, пестицидів і навіть ліків. Супутнім продуктом нафти є газ, який використовується у промисловості і побуті у зрідженому стані (т. зв. скраплений газ). Окрім цього нафта відіграє стратегічну роль в енергонезалежності України та її цілісності, адже пальним ми заправляємо легковий, вантажний і авіатранспорт та військову техніку, тощо. І сьогодні, коли Україна переживає військовий конфлікт з агресором – сусідньою Росією, нам як ніколи раніше потрібні величезні обсяги чорного золота – нафти.

Вагомий вклад у нафтову промисловість Україні вносили і продовжують вносити бориславські нафтовики. Як усім нам відомо, виробничі традиції підкорювачів земних надр у Бориславі формувалися століттями. Разом із розвитком науково-технічного прогресу змінювалися технології нафтовидобутку, проте у всі віки для працівників нафтогазовидобувної галузі Борислава незмінним залишалися високий професіоналізм та відповідальне ставлення до праці. Саме ці риси є сьогодні визначальними у роботі усіх виробничих підрозділів НГВУ «Бориславнафтогаз».

Особливе місце у структурі Бориславського нафтопромислового району займає Верхньомасловецьке родовище, адже воно перше і поки що єдине на Прикарпатті, відкрите у ХХІ столітті, розташоване на території Сколівського та Дрогобицького районів Львівської області.

За словами начальника цеху видобутку нафти і газу № 3 Ігоря Дзудзила, якого я зустріла раніше, «Верхньомасловецьке» (В. М.) нафтове родовище відкрите у 2001 р., першою пошуковою свердловиною «Верхньомасловецька-1», з якої на глибині близько 1300 м (Менілітові відклади) отримано промисловий приплив нафти (8 т/д). Слід зазначити, що в процесі буріння при випробуванні (ВПТ) Стрийських відкладів було отримано приплив нафти (Стрийські відклади залягають вище Менілітових). Свердловина № 1 – «Верхньомасловецька»пробурена з майданчика ліквідованої пошукової свердловини № 25 «Нова Східниця», яка бурилась у 80-х роках минулого століття на більші глибини, при дослідженні свердловини покладів нафти не виявили, оскільки на той час ставились завдання щодо пошуків нафти на більших глибинах, а верхні поклади не піддавались детальним дослідженням. Після отримання позитивного результату по свердловині № 1 геологічною службою НГВУ «Бориславнафтогаз» було проведено переінтерпритацію наявних геофізичних матеріалів по свердловині № 25 «Нова Східницята» і було прийнято рішення про її відновлення. В результаті проведення відновлювальних робіт на свердловині Н. Сх.-25 у 2003 р. отримано промисловий приплив нафти у Стрийських відкладах дебітом понад 6 т/добу.

В подальшому на родовищі пробурено 12 свердловин, 10 з яких введено в експлуатацію з дебітами нафти від 8 до 40 т/добу. Рекордсменкою щодо видобутку нафти на родовищі є свердловина № В.М.-100, яка ще і є найпершою в нашому регіоні із горизонтальним закінченням стовбура (по продуктивному пласту пройдено горизонтальну ділянку протяжністю 101 м). У 2017 році на родовищі пробурена ще одна «горизонтальна» свердловина № 101, яка розкрила пласт субгоризонтальною ділянкою протяжністю 140 м. У 2018 році на родовищі пробурена похило-спрямована свердловина № 102. Це дало змогу вивести Верхньомасловецьке родовище на перше місце за видобутком вуглеводнів у Бориславському нафтопромисловому районі. У 2021 році на родовищі заплановано буріння ще двох розвідувальнихсвердловин В.М. № 103 і № 104.

Тож, щоб дізнатися як працюють нафтовики на родовищі, яке здатне відродити нафтову славу Борислава, я вирушила у мандрівку.

Дорога до НЗП «Верхньомасловецька» пролягає через курортну перлину Львівщини – Східницю. Забігаючи наперед скажу, дістатися Верхньомасловецького родовища непросто. Сюди можна доїхати лише автотранспортом підвищеної прохідності. Це при тому, що нафтовики дбають, щоб технологічна дорога, яка веде до родовища завжди знаходилася у робочому стані. Взимку її постійно розчищають від снігових заметів, а влітку при потребі підсипають та вирівнюють гравієм. Проте навіть за таких обставин добратися до Верхньомасловецького родовища непросто, адже потрібно постійно підніматися вгору, що звичайним автомобілем по грунтовій дорозі зробити складно. Раніше сюди можна було доїхати лише вантажівкою підвищеної прохідності чи автомобілем УАЗ, які в усі часи відзначалися своїми непомірними апетитами на паливо. З часом автопарк нафтовиків поповнився японськими автомобілями «Mitsubishi L200», які, як відзначив водій Олег Куцір, не йдуть у жодне порівняння із автомобілями УАЗ, ГАЗ, ЗІЛ як за комфортом так і за витратами палива.

«Ельки» – так спрощено називають нафтовики нову техніку – успішно використовуються для технологічних потреб. Ними доставляються на родовище працівники ремонтної бригади та контрольні зразки нафти у лабораторію. Вони також використовуються для ефективного вирішення виробничих проблем, адже, окрім чотирьох працівників, здатні одночасно перевозити технологічне обладнання вагою до 500 кілограмів.

Та ось дорога до родовища уже добігає до свого логічного завершення. По приїзду на територію НЗП «Верхньомасловецька-1» я бачу металеві конструкції, цистерни, вагончики, і працівників управління – нафтовиків.Тут все у русі: багато техніки, багато людей, кожен з яких зайнятий своєю справою, вахтові будиночки, нафтозбірні пункти і, звичайно ж, нафтові «качалки», що безупину витягують з гірської глибини вуглеводні.

В одному з вахтових вагончиків і знайомимося із майстром третьої бригади цеху видобутку нафти і газу № 3 (ЦВНГ-3) Олегом Солоненко. Він корінний східничанин. Закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу, а у 2008 році прийшов на роботу в НГВУ «Бориславнафтогаз». Розпочав оператором, потім працював помічником майстра, геологом, і врешті, призначений майстром бригади з видобутку нафти, газу та конденсату.

Під час нашого діалогу пан Олег розповідав багато цікавих фактів про свою роботу, та про людей з якими працює. І про все це він говорив з теплотою та справжньою радістю:

– У нас дуже багато цікавих людей, з якими можна спілкуватися, дізнатися щось нове, обговорити свої проблеми. Якщо казати про колектив бригади, то всі ми наче одна велика родина. Кожен завжди може розраховувати на підтримку, на розуміння, на допомогу від тих, з ким працює. Та й постійно багато змін, нововведень у технологічних процесах, технічному забезпеченні. Працювати цікаво, хоча праця нафтовика не є простою, адже видобуток нафти і газу – процес безперервний. Відтак моїм колегам доводиться добувати із надр землі «чорне золото» у важкодоступних місцях без огляду на погоду: у літню спеку та зимові холоди, коли стовпчик термометра піднімається вище тридцяти або опускається нижче двадцяти п’яти градусів морозу. Але ні люті морози, ні спека для Бориславських нафтовиків не є проблемою. Вдень і вночі, ми робимо свою роботу – видобуваємо нафту та газ, що є однією з надважливих складових економічного розвитку країни. І досягти успіху тут неможливо без, нехай це й високі слова, відданості і любові до обраного фаху, високого професіоналізму та відповідального ставлення до роботи, – підкреслив пан Олег Солоненко.

Про те що невеличкий колектив НЗП «Верхньомасловецька» живе наче одна родина розповів також і оператор з видобутку нафти і газу Андрій Журавчак. У нафтовій промисловості чоловік працює вже не один десяток років і за цей час, жодного дня не пожалів про те що пов’язав своє життя саме з нафтовидобутком:

– Хоча робота у нас не проста, але по-своєму цікава і навіть романтична. Тож про зміну місця праці я і не задумуюсь. Сильно звик до своєї «трудової родини», та й на зарплату гріх скаржитись. На моє переконання кращоїроботи у нашому регіоні, аніж в «Укрнафті»  точно вже годі шукати, – зазначив пан Андрій.

Як наголосили нафтовики, з якими тут довелося спілкуватися, значна увага «Укрнафтою» приділяється і безпечним умовам праці. Добротний сучасний спецодяг, каски, захисні окуляри, – все, що необхідно для нормальної роботи. Створено і належні побутові умови: нові теплі вахтові вагончики,біотуалет, вагон-їдальня, де завжди можна смачно пообідати. Що там казати, про своїх працівників в «Укрнафті» справді дбають, а відповідно, і люди працюють тут на совість, з повною віддачею.

Як зауважив майстер третьої бригади цеху з видобутку нафти і газу №3 Олег Солоненко, людей, які тут працюють, не можна назвати звичайними операторами з нафтовидобутку. Адже вони обслуговують перспективне родовище, на якому ведеться буріння, і кожен день бачать тут для себе щось нове. Мова йде і за розробку свердловини, і за її освоєння. Зараз, зокрема, на Верхньомасловецькому родовищі, проводиться реконструкція, встановлюється нове обладнання – це справді цікаво. На сьогодні тут постійно оновлюються як матеріальна база, так і робота самих свердловин. Нудьгувати ніколи. Тобто людей мотивує і цікава професія, і престиж роботи в ПАТ «Укрнафта», та й відносно висока зарплата теж має вагоме значення.

– Тридцять відсотків працівників цього колективу закінчили навчальні заклади нафтовидобувних спеціальностей, ще двадцять – інші вищі навчальні заклади, але мають вже відповідний досвід роботи саме в нафтовидобувній галузі. Зараз у бригаду приходять і молоді перспективні спеціалісти після закінчення вишів та технікумів, тобто ті, хто має відповідну освітню базу і велике бажання реалізувати свої професійні знання, – сказав пан Олег.

В кінці нашої розмови пан Олег сказав, що усі члени невеличкого колективу НЗП «Верхньомасловецька» на цей час перебувають у хорошому настрої. Чимало оптимізму нафтовикам додає і той факт, що цього року розпочинають буріння розвідувальної свердловини № 103. І якщо надалі справи будуть іти добре, то уже цього року по планах там розпочнеться видобуток нафти. А в подальшому майбутньому, якщо все і надалі буде добре то планується розпочати буріння на свердловині ВМ № 104. Тобто, перспективи у родовища є, відповідно, є перспективи і в нашого НГВУ для збільшення видобутку. Прогнози на наступний рік хороші, плани вже визначені і вони більші. Тож є всі підстави вважати, що уже не за горами той час, коли Борислав поверне собі нафтову славу.

Ольга МЕЛЬКО