//«Він нас знищив» Як аварія назавжди змінила життя подружжя львівських байкерів

«Він нас знищив» Як аварія назавжди змінила життя подружжя львівських байкерів

Восени 2019 молоде подружжя Вакуленків потрапило у жахливу аварію неподалік Львова. Ігор та Олена на мотоциклі зіткнулися з автомобілем, який мав би їх пропустити на головній дорозі. Шансів вижити у байкерів майже не було, але їм це вдалося.

Ігор та Олена захотіли розповісти про пережите і незворотні наслідки аварії: про те, як це – більше не ходити, втратити успішний бізнес і наново вчитися читати та писати, про народження доньки зі страшним діагнозом. А ще про вирок винуватцю аварії, який Вакуленки вважають несправедливим та оскаржують його у Львівському апеляційному суді.

День, якого не повернути

Сім’я Вакуленків живе у багатоповерхівці в районі вул. Пасічної, на шостому поверсі. Ми домовилися зустрітися у них вдома, бо Ігореві та Олені не так просто кудись вийти – після аварії Ігор пересується на милицях, Олена на інвалідному візку, тому вони здебільшого сидять вдома.

Розмову починаємо з того дня, коли все змінилося. Ігор Вакуленко, як сьогодні пам’ятає – це був теплий осінній понеділок. Він – 31-річний успішний бізнесмен та досвідчений байкер з 13-річним водійським стажем. Його дружина, 25-річна Олена, – перспективна менеджерка з персоналу у міжнародній логістичній фірмі, з двома вищими освітами та новим захопленням, яке їй відкрив чоловік. Обоє закохані у мотоцикли. Пара нещодавно одружилася і вже встигла здійснити свою мрію – об’їхати майже всю Європу і добратися до Стамбулу на байку. Ця подорож була їхнім медовим місяцем.

21 жовтня 2019 року Ігор з Оленою вирушили на каву до Стрия. Олена вже була вагітною, тому ця поїздка на мотоциклі мала б бути для них останньою на невизначений час. Термін був невеликим – лише десятий тиждень, тож вони таки наважилася зганяти на байку туди і назад. Поверталися вже затемна. Приблизно о 21:00 вони вже майже доїхали до Солонки, що під Львовом, і тут трапилося непоправне – водій ВАЗу не пропустив їхній мотоцикл Yamaha на головній.

«Він повертав з другорядної дороги і просто в’їхав у нас. Я не мав часу загальмувати, просто не встиг нічого зробити. Я вилетів в кювет, а Олена впала на асфальт. Ми були повністю одягнені в захист, але він увесь порвався, у дружини на голові тріснув шолом. Я був в свідомості, а Олена – ні», – пригадує Ігор та додає: «Коли на місце аварії збіглись люди, я кричав, щоб не мені допомагали, а дружині, бо вона вагітна».

Олену без свідомості забрали у реанімацію

За парою приїхала «швидка» з 8-ї міської клінічної лікарні Львова. Їх негайно госпіталізували: Ігоря – з травмами середньої важкості, а Олену – в критичному стані. Наступного разу Ігор побачить дружину аж через півтора місяця: тоді він нарешті зможе сам на візку доїхати зі своєї палати у реанімацію, де його вагітна дружина далі перебувала в комі.

Водій, який спричинив аварію, значних травм не отримав.

Боротися – означає жити

«У лікарні Олені діагностували крововилив у мозку, перелом основи черепа, а також кількох шийних хребців, був складний перелом стегна. Після аварії дружина впала в кому, її підключили до апарату ШВЛ, бо вона не могла сама дихати», – Ігор показує Оленину виписку з лікарні, де її діагноз займає три друковані сторінки А4.

Жодних гарантій, що Олена чи дитина будуть жити, лікарі не давали. Два місяці жінка була в комі, і лише коли вона дивом з неї вийшла, стали зрозумілі реальні наслідки аварії.

«У дружини найбільше постраждала голова, тобто мозок. Після коми вона була певний час у вегетативному стані. От ви їй дасте яблуко – вона буде його їсти, а дасте пульт від телевізора – то буде їсти його», – продовжує Ігор.

Поступово Олена почала повертатися до життя: у лікарні заново вчилася говорити та розуміти людей. Минуло вже більше року після аварії, але їй ще трохи важко говорити. Її мова не чітка і тиха. Під час інтерв’ю Олена не говорить, але уважно слухає.

«Зараз Олена вже вчиться писати та читати, але має проблеми з пам’яттю, вона не може пригадати чим снідала. Вона не може самостійно ходити – одна її нога стала на 4 см коротшою. Так само і я не ходжу», – говорить Ігор, який через півтора року після аварії досі в гіпсі – нога ніяк не зростається.

Сукупно на лікування Олени та Ігоря вже пішов приблизно мільйон гривень. І це ще не межа.

Надія для Єви

Попри критичний стан Олени її вагітність протікала нормально. На восьмому місяці вагітності їй зробили кесарів розтин: 25 квітня 2020 року у Вакуленків народилася повністю здорова донька Єва. Дитина стала найбільшим мотиватором для подружжя і особливо – для Олени, яка, незважаючи на свій стан, намагається про неї дбати.

На початку року молоді батьки помітили, що з дитиною щось не так: вона стала бліда, постійно спала, на тілі не сходили синці. Результат аналізів став шоком і для рідних, і для лікарів: Єві діагностували лейкоз. Хворобу пов’язують із лікуванням, яке після аварії пережила Олена.

«Коли Олена лежала в лікарні, їй багато разів робили рентгени, тільки комп’ютерних томографій усього тіла у неї було п’ять. Нам лікарі так і сказали: дитина все опромінення взяла на себе», – пояснює батько.

Зараз Єва з бабусею перебуває у Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі, що на вул. Дністерській. В дівчинки почався перший блок хіміотерапії. Поки що невідомо, чи потрібна буде їй трансплантація кісткового мозку, – це мають показати аналізи після завершення курсу лікування. Із кінця лютого щотижня Єві переливають кров: у неї рідкісна 2 група з негативним резусом –із 40 людей, які зголосилися стати донорами, підійшли тільки вісім.

Олена увесь цей час мовчить, але помітно, що їй боляче: вона відводить погляд і дивиться на порожнє ліжечко доньки.

«Йому дали 1 рік умовно…»

Допоки Ігоря лікували, а Олену витягали з того світу, поліція більше року розслідувала обставини ДТП. Суд відбувся 24 лютого. У ті дні Вакуленки якраз дізналися про діагноз Єви, тому на засідання не прийшли – були з дитиною у лікарні. Слідчі встановили, що 46-річний водій ВАЗу винен в аварії. «Обвинувачений свою вину визнав повністю. Зіткнення допустив у зв’язку з неуважністю. Просить його сильно не карати», – написано у вироку Пустомитівського районного суду.

Ігор пригадує, що на наступний день після аварії водій ВАЗу, Ігор Скиба, приходив до нього в лікарню і казав, що йому прикро. Потім до його родини приходили якісь незнайомці: уже пізніше, каже Ігор, він зрозумів, що то були впливові родичі винуватця ДТП.

«Вони запропонували так: Скиба визнає свою провину, а ми взамін на це не будемо виставляти йому претензій і не будемо просити жодних матеріальних компенсацій. Крім того, ми маємо просити суддю не карати його суворо, і тільки за таких умов справа дійде до суду, інакше – будуть затягувати», – розповідає Ігор.

Він не може чітко пояснити, чому тоді погодився, каже, що на нього і родину тиснули. Назвати імена він відмовляється: «Це працівники правоохоронних органів, я боюся за свою родину, тому не скажу». Якби повернути час назад – впевнений, що його рішення було б іншим. У суді адвокат Вакуленків не виставляв жодних претензій іншій стороні і попросив не позбавляти волі винуватця. Проте зараз родина подала апеляцію на вирок.

«Стаття передбачає до 8 років ув’язнення, але в нас спочатку не було на меті посадити його в тюрму. Ми просто хочемо справедливого суду. У нього навіть водійські права не забрали, він далі їздить. Йому дали лише 1 рік умовно – за те, що він нам життя поламав. У мене є відчуття несправедливості, тому ми подали апеляцію і хочемо, щоб суд переглянув міру покарання. Тепер хочемо реального покарання», – нервується Ігор.

ZAXID.NET поспілкувся і з водієм авто. Ігор Скиба своєї вини не заперечує, проте не відкидає помилки і самого мотоцикліста. Він запевняє, що ніхто з його знайомих до Вакуленків не ходив.

«Ми дійшли до примирення, а вони не дотримали слова і поступили не по-людськи. Це брехня, що приходили якісь мої знайомі, це все вигадки. Я нікого не підкупляв, це якісь його фантазії. Я, навпаки, дав їм гроші на лікування, приблизно 130 тис. грн, у мене є чеки. Свою вину на суді я визнав, щоб Вакуленки змогли отримати гроші від страхової», – пояснює Ігор Скиба.

За іронією долі у момент аварії дружина Ігоря Скиби також була вагітна, сина народила передчасно. Також у подружжя є 13-річний син, який перехворів раком крові і зараз перебуває у стані ремісії.

«Колись ми мали все»

«До аварії в нас все було прекрасно. Ми мали все – гроші, бізнес. У мене було чотири магазини із жіночими аксесуарами в різних містах. І в один момент все зникло», – зітхає Ігор.

Ігор та Олена одружилися рівно за місяць до аварії, яка змінила їхнє життя

Ігор більше не працює, він втратив бізнес. Заощадження, які мала сім’я, та подаровані на весілля гроші повністю пішли на лікування та реабілітацію. Зараз вони вже влізли в борги. Ігор має інвалідність ІІ групи, Олена – першої, пенсія – 4 тис. грн на двох. Матері обох теж втратили роботу, бо по черзі допомагають доглядати за хворою Євою.

Чоловікові важко забути попереднє життя і не могти утримувати фінансово свою родину. Каже, що був готовий почати працювати з дому, проте діагноз доньки знов перевернув все догори дригом. Грошей на лікування сім’ї не вистачає.

Однорічна Єва проходить перший курс хіміотерапії у Чорнобильській лікарні

Але сім’я не опускає рук, попереду в них головна ціль – перемогти хворобу доньки. Маленьку Єву взяв під опіку відомий львівський благодійний фонд «Крила Надії», що допомагає хворим діткам. Крім того, Вакуленки відкрили картку у ПриватБанку, аби збирати благодійну допомогу від небайдужих, зокрема і на реабілітацію дружини Олени. Вакуленки впевнені, вони повернуться до нормального життя та усе в них буде добре.

Номер картки для допомоги: 5168 7554 2324 5139.


«Мені найбільше шкода Єву. Вона ні в чому не винна…», – єдина фраза, яку промовила Олена за дві години інтерв’ю, коли я вже стояла у дверях і прощалась.

Із матеріалів сайту zaxid.net