Щороку, 26 квітня, кожен з нас із сумом згадує події Чорнобильської катастрофи. У цей день увага як і української, так і світової громадськості привернута до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, — наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров’я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову.

Чорнобиль… колись це слово асоціювалося зі спокоєм і красою: чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, лісами, багатими на ягоди, гриби, горіхи славилась чорнобильська земля. Та тільки до жахливої ночі 1986 року. Відтоді ця земля почала називатися «зоною». Адже 35 років тому, у ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год 23 хв 40 с, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний.

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Йод-131, цезій-134, -137, стронцій-90, плутоній-239, плутоній-240. Увесь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії та Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 % території України. В життя мільйонів людей увійшли слова «радіація», «зона», «ліквідатор», «відселення». А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

На цей час два з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть понад 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками. Адже радіація — невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. «Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго…

З нагоди 35-тої річницю від дня Чорнобильської трагедії по всій країні відбулись поминальні заходи. Вшанували пам’ять жертв Чорнобильської катастрофи і у місті прикарпатських нафтовиків. З цієї нагоди у понеділок, 26 квітня, біля пам’ятника бориславцям – ліквідаторам аварії на Чорнобильській атомній електростанції відбулось віче-реквієм «Дзвони Чорнобиля».

У заході взяли участь представники місцевої влади: заступник міського голови Роксолана Гарасимів, виконуючий обов’язки управління культури, молоді, фізичної культури та спорту Бориславської міської ради Володимир Рахель, начальник управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради Ірина Цапів, а також громадські активісти та працівники культурних закладів нашого міста. Захід проводився з додержанням карантинних обмежень.

Розпочавсь віче-реквієм зі спільної молитви, яку провели отці-настоятелі храмів міста. Після цього присутні на заході представники міської влади поклали квіти шани та запалили свічки пам’яті до пам’ятника ліквідаторам.

Від усієї громади висловила подяку ліквідаторам заступник міського голови Роксоляна Гарасимів:

 – Тоді, у 1986-му, мало хто знав, що собою представляє аварія на ЧАЕС. Це — пізніше ми все усвідомили. А тоді, у травні 1986-го, вірні своєму обов’язку, рятувальники та медпрацівники поспішили в «зону». Їм першим було найважче. Насамперед тому, що знали, як це може позначитись із часом на здоров’ї людей. Про себе тоді ніхто не думав. Коли їм у 1986 році сказали: «Треба», — вони нічого не питали, поїхали в «зону». Працювали. Кожен з них робив там свою звичну справу. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха…, – зазначила пані Роксоляна.

На завершення заходу, голова Бориславської міської організації «Союз Чорнобиль України» Богдан Лукач поділився власними спогадами про ті далекі, але досі живі у пам’яті, дні.

Ось так гідно у Бориславі 35-ту річницю від дня Чорнобильської трагедії.

Ольга МЕЛЬКО