Сильні морози, які прийшли в Українські Карпати наприкінці листопада стали своєрідним екзаменатором готовності бориславських нафтовиків до зими. Видобуток нафти і газу – процес безперервний, відтак працівникам бориславського НГВУ доводиться добувати із надр землі «чорне золото» у важкодоступних місцях без огляду на погоду: у літню спеку та зимові холоди, коли стовпчик термометра піднімається вище тридцяти або опускається нижче двадцяти п’яти градусів морозу. Проте ні невиносима літня спека, ні тріскучі морози жодним чином не впливають на кінцеві результати праці бориславських нафтовиків.

(на знімку вище: старший геолог НГВУ «Бориславнафтогаз» Андрій Кіндерись)

Виробничі традиції підкорювачів земних надр у Бориславі формувалися століттями. Разом із розвитком науково-технічного прогресу змінювалися технології нафтовидобутку, проте у всі віки для працівників нафтогазовидобувної галузі Борислава незмінним залишалися високий професіоналізм та відповідальне ставлення до праці. Саме ці риси є сьогодні визначальними у роботі усіх виробничих підрозділів бориславського НГВУ.

Саме із високого фахового рівня та відповідального ставлення до результатів своєї праці розпочалася моя розмова із начальником цеху видобутку нафти і газу № 3 НГВУ «Бориславнафтогаз» Тарасом Смолою. Специфіка роботи «третього» цеху полягає у тому, що він займається видобутком нафти і газу на площах, що знаходяться на значній відстані від виробничої бази підприємства на територіях восьми сільських рад та семи лісових господарств у Сколівському, Стрийському та Дрогобицькому районах Львівської області.

Верхньомасловецьке родовище у структурі ЦВНГ № 3 посідає особливе місце. Це наймолодше нафтогазове родовище, на якому видобуток вуглеводнів здійснюється всього лиш п’ятнадцять років.

(оператор з видобутку нафти і газу Роман Моленда)

– Верхньомасловецьке родовище, – розповідає старший геолог НГВУ «Бориславнафтогаз» Андрій Кіндерись, відкрили 2001 року першою пошуковою свердловиною, яка з глибини близько 1300 метрів дала промисловий приплив нафти.

Треба зазначити, – продовжує старший інженер-геолог, – що вказана свердловина була пробурена з виробничого майданчика іншої пошукової свердловини № 25 Нова Східниця, яка бурилася у 80-х роках минулого століття на глибини понад п’ять тисяч метрів, але при її дослідженні покладів нафти не було виявлено. Нафтові поклади залягали дещо вище. Відтак після отримання позитивного результату по свердловині № 1 Верхньомасловецького родовища геологічною службою НГВУ «Бориславнафтогаз» було проведено переінтепритацію геологічних матеріалів по свердловині Ново-Східницькій 25 та прийнято рішення про її відновлення. В результаті проведення відновлювальних робіт на свердловині 25 Ново-Східницька отримано промисловий приплив нафти в обсягах 6 тонн на добу, а безпосередньо на Верхньомасловецькому родовищі пробурено 10 свердловин із добовим дебітом від 8 до 40 тонн нафти. Справжньою рекордсменкою з добовим дебітом 40 тонн на родовищі є свердловина Верхньомасловецька-100, яка ще, окрім того, є першою свердловиною в регіоні з горизонтальним закінченням стовбура. Минулого 2017 року на родовищі була пробурена іще одна похилоспрямована свердловина Верхньомасловецька-101 – з горизонтальним закінченням, що дозволило вивести Верхньомасловецьке родовище на перше місце за видобутком вуглеводнів у Бориславському нафтопромисловому районі. А це, відповідно, забезпечує сплату 213133 млн. грн. податку з рентної плати до бюджетів різних рівнів, із яких 1 %, що складає понад 2 млн. грн. за 10 місяців, надходить безпосередньо на рахунок Підгородецької сільської ради Сколівського району. Ці кошти громада Підгородців сьогодні успішно використовує для вирішення власних проблем.

(оператор Володимир Васютик)

Унікальність Верхньомасловецького родовища полягає іще в тому, що воно знаходиться за шість кілометрів від Східниці у труднодоступному місці на 800-метровій висоті. З такої висоти над рівнем моря нафтовикам вдалося саме тут дістатися покладів вуглеводнів, що залягали на невеликій глибині. Проте невеликі глибини залягання нафти не спрощують складнощів при її видобутку.
– Хлопці, – наголошує начальник ЦВНГ № 3 Тарас Смола, – працюють у надзвичайно складних погодних умовах. Влітку допікає сонце, від якого на виробничій площадці родовища не сховаєшся, а взимку нафтовиків на міцність випробовує мороз та пронизливий вітер.

Дістатися Верхньомасловецького родовища також не просто. Сюди можна доїхати лише автотранспортом підвищеної прохідності. Це при тому, що нафтовики постійно дбають, щоб технологічна дорога, яка веде до родовища завжди знаходилася у робочому стані. Взимку її постійно розчищають від снігових заметів, а влітку при потребі підсипають та вирівнюють гравієм. Проте навіть за таких обставин добратися до Верхньомасловецького родовища непросто, адже потрібно постійно підніматися вгору, що звичайним автомобілем по грунтовій дорозі зробити складно. Раніше сюди можна було доїхати лише вантажівкою підвищеної прохідності чи невеликими УАЗиками, які в усі часи відзначалися своїми непомірними апетитами на паливо. Але схоже на те, що епоха російських «бобіків» та «батонів» відходить у минуле. Віднедавна автопарк нафтовиків поповнився японськими автомобілями «Mitsubishi L200», які, як відзначив водій Олег Куцір, не йдуть у жодне порівняння із автівками російського виробництва як за комфортом і прохідністю, так і за витратами палива.

«Ельки» – так спрощено називають нафтовики нову техніку – успішно використовуються для технологічних потреб. Ними доставляється на родовище працівники ремонтної бригади та контрольні зразки нафти у лабораторію. Вони також використовуються для ефективного вирішення виробничих проблем, адже, окрім чотирьох працівників, здатні одночасно перевозити технологічне обладнання вагою до 500 кілограмів.

(водій Олег Куцір)

– На Верхньомасловецькому родовищі, – продовжує розповідь начальник «третього» цеху, працює невелика кількість працівників. Це оператори з видобутку нафти і газу: Роман Бобешко, Олег Журавчак, Роман Моленда, Володимир Васютик та Роман Вінтоняк – які забезпечують весь технологічний процес збору та транспортуванню рідини на нафтозбірному пункті Верхньомасловецька. В обслуговуванні 10-ти свердловин, вісім з яких експлуатуються установками штангових свердловинними насосами, та дві установками електровідцентрових насосів задіяні наступні оператори з добування нафти і газу: Роман Германович, Дмитро Матійцьо, Ігор Кундрик, Андрій Журавчак та Іван Піряник. Крім того на Верхньомасловецькому родовищі закріплена ремонтна бригада, у склад якої входять електрогазозварник Ігор Свищ, слюсарі-ремонтники Ігор Дубленич і Слуцький Андрій, які підтримують у справному стані нафтове обладнання і завжди готові до ліквідації аварійних ситуацій.

Безпосереднє керівництво родовищем здійснюється інженерно-технічним штатом працівників, у який входять майстер з видобутку нафти, газу та газового конденсату Олег Солоненко, помічник майстра Володимир Дубик, інженер з видобутку Володимир Хоп’як, геолог Юрій Петровський та механік Богдан Бечкало, які безпосередньо підпорядковані начальнику цеху Тарасові Смолі.

(оператори з обслуговування свердловин Ігор Горобей та Дмитро Матійцьо)

Значну увагу за контролем виробничого процесу на Верхньомасловецькому родовищі безпосередньо здійснюють операційний менеджер НГВУ «Бориславнафтогаз» Андрій Барабаш та старший інженер з видобутку нафти і газу Володимир Владига. Вони досить часто бувають на родовищі, яке вважається одним із основних у забезпеченні виконання планових показників підприємства.

Було б несправедливим не згадати про значну допомогу та підтримку, яка надається колективу родовища службою технічних сервісів, у яку після реорганізації виробничої структури бориславського НГВУ увійшли електроцех, прокатно-ремонтний цех, метрологічна служба та служба КВП. Суттєву допомогу нафтовикам Верхньомасловецького родовища надають також транспортники, працівники служби диспетчеризації, технологічно-виробничий відділ та геологічна служба, а також провідні інженери новоствореного Департаменту інтегрованого керування родовищами.

(помічник майстра Володимир Дубик та геолог Юрій Петровський)

Віднедавна на родовищі розпочала роботу робітнича їдальня, яка забезпечує вахтових працівників Верхньомасловецького родовища гарячим харчуванням, що, на переконання пана Тараса, є дуже важливим особливо у холодну пору року.

(кухар Леся Сидір)

Невеликий колектив нафтовидобувників Верхньомасловецького родовища живе життям однієї великої родини. «Специфіка родовища, – наголошує Тарас Смола, – така, що усі працюють, так би мовити, «на виду». Десять верхньомасловецьких свердловин розташовані компактно на невеликій площі родовища, відтак нафтовики упродовж дванадцяти годин, якими обмежується тривалість однієї зміни чи, як її вони її називають самі, «вахти», живуть одним життям, де навіть особисті проблеми приховати складно. Тож не дивно, що вони не тільки спільно відзначають свята, беруть участь у спортивних змаганнях, але й завжди готові подати руку допомоги один одному у випадку несподіваної хвороби чи інших непростих життєвих ситуаціях».

(дорога до родовища)

У розмові пан Тарас не без гордості відзначає високий кваліфікаційний рівень цього невеликого колективу. Практично усі працівники Верхньомасловецького родовища мають середню спеціальну освіту, а декілька операторів закінчили Івано-Франківський інститут нафти і газу. Відтак будь-яке виробниче завдання вони можуть вирішити без особливих проблем. Слід відзначити, що на Верхньомасловецьокому родовищі вперше у Бориславському нафтопромисловому районі було застосовано технологію похилоспрямованого буріння. Саме тут бориславські нафтовики поряд із штангово-глибинним насосом освоювали технологію використання у нафтовидобутку УЕВН (установок електровідцентрових насосів). І це добре, адже Верхньомасловецьке нафтогазове родовище належить до площ, які мають перспективу розвитку. Укрнафта найближчим часом планує розпочати на родовищі буріння чергової похилоспрямованої свердловини, яка відкриє нові перспективи для розвитку як самого родовища, так і Бориславського нафтопромислового району, центром якого був і залишається Борислав – місто, де писалася історія українського нафтовидобутку. І цю незаперечну істину сьогодні у черговий раз підкреслює невеликий колектив Верхньомасловецького родовища. Саме цьому невеликому, але багатому на запаси вуглеводнів родовищу судилося вписати чергову сторінку в історію нафтового Борислава, який продовжує залишатися одним із потужних центрів нафтовидобутку сучасної України.

Петро МАГУР

Світлини автора.