День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості для Борислава – свято особливе. Його відзначають як працівники нафтогазовидобувної галузі, так і усі мешканці міста. І це не дивно. Унікальність міста Борислава пов’язана із нафтою. Воно буквально виросло на нафтовому родовищі і вся його історія пов’язана із історією нафтовидобутку, а його мешканці прямо чи опосередковано мають стосунок до нафти. Життя міста тісно переплітається із виробничою діяльністю нафтовиків, а нафтовики в історії Борислава завжди були найбільш шанованими людьми.

Нафтові вежі бориславського нафтогазовидобувного управління розкидані по території Самбірського, Дрогобицького, Стрийського та Львівського районів Львівщини. Але попри значну територію центром нафтовидобутку таки вважається Борислав.

Сьогодні НГВУ «Бориславнафтогаз» є найбільшим платником податків у бюджет міста. Від роботи нафтогазовидобувного управління залежить благополуччя мешканців міста. Адже, окрім наповнення міської скарбниці, нафтовики щорічно вкладають мільйони гривень у здійснення природоохоронних заходів, пов’язаних із ліквідацією наслідків тривалого нафтовидобутку та ліквідації загазованості.

Напередодні професійного свята нафтовиків – Дня працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості  – Борислав відвідав голова правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко. Із візиту київського високопосадовця до міста Борислава розпочалася наша розмова із операційним менеджером НГВУ «Бориславнафтогаз» Андрієм Барабашем:

– Чи не могли б Ви, пане Андрію, коротко розповісти, чим викликаний візит голови НАК «Нафтогазу» Юрія Вітренка до Борислава та як повинен сприймати його пересічний мешканець нашого міста?

– Я думаю, візит Юрія Вітренка до Борислава слід сприймати позитивно. Бо все-таки увага менеджерів вищого рангу та державних діячів до нашого міста – це завжди добре. З одного боку візити високопосадовців найвищого рангу дають можливість міській владі та нафтовикам показати проблематику не десь на сторінках спеціалізованих видань чи у засобах масової інформації, а наочно продемонструвати, що таке Борислав та його основні особливості. З іншого боку – це чергова можливість засвідчити на найвищому державному рівні те, що не зважаючи на екологічні проблеми, породжені довготривалим видобутком вуглеводнів, завдяки щоденній праці нафтовиків, місто живе і розвивається. На жаль, сьогодні саме НГВУ «Бориславнафтогаз» є домінуючим підприємством щодо сплати податків і підтримки міського бюджету. Як би не було прикро про це говорити, нині у Бориславі немає ще такого високого рівня розвитку підприємництва, який би дозволив формувати міську казну з декількох джерел, а нафтовики перестали б нести на собі тягар основного бюджетоформуючого підприємства міста. Проте, як я бачу, мало-помалу ситуація у місті кращає, оздоровлюється. Поруч із Бориславом інтенсивно розвивається курорт Східниця, і, відповідно, наше місто стає туристично привабливим центром. За останній рік туристичні компанії постійно включають Борислав до своїх маршрутів, а туристичні автобуси стали на вулицях міста звичним явищем. І це нормально, адже тут є на що подивитися.

– Даруйте, що перебиваю, але Борислав завжди сприймався як центр українського нафтовидобутку. Хотів би уточнити, як з позиції сьогоднішнього дня Ви сприймаєте місто: як центр нафтовидобувної промисловості чи туристичний об’єкт, пов’язаний із історією становлення української нафтовидобувної та нафтопереробної галузей?

– Сприймаю, як туристичний об’єкт, що сформувався на основі нафтовидобутку. Сьогодні не можна розділити місто Борислав і нафту. На мій погляд, місто затвердило дуже влучний слоган «Все почалося з нафти», який у лаконічній, стислій формі відображає його сутність. Історія міста розпочалася із видобутку нафти. Вона пов’язана із нафтовидобутком, який продовжується фактично по сьогоднішній день. Відтак туризм, побудований на історії видобутку нафти і всім, що з цим пов’язано, дуже цікавий напрямок розвитку Борислава. Тим більше зараз, коли дедалі більше і частіше з’являються і висвітлюються раніше невідомі історичні факти з історії українського нафтовидобутку. Для прикладу, мало кому відомо, що будинок, де знаходилася канцелярія Роберта Домса – піонера промислового використання озокериту (земного воску), власника однієї з перших концесій на видобуток нафти й озокериту в Австро-Угорщині, який активно співпрацював із винахідником промислової нафтопереробки в Україні та світі Яном Зегом, виявляється, зберігся до сьогоднішнього дня і знаходиться м. по вул. Т. Шевченка. Це не просто туристичний об’єкт, це світова реліквія, яка безпосередньо пов’язана із історією становлення озекеритовидобувної та нафтопереробної промисловості світу. Тому про Борислав слід говорити як туристичний об’єкт, на основі нафти і нафтовидобутку. От так буде правильно. Це такий собі симбіоз, який органічно поєднує у собі історію міста та історію становлення світового нафтовидобутку. І відділити одне від іншого не можна.

– Але, вибачайте за нетактовність, чимало скептиків сьогодні стверджують, що у Бориславі нафта закінчилася. Чи відповідає це твердження дійсності?

– Говорити можна, що завгодно. Беріть до уваги інше: якщо ми ще працюємо, значить нафта у Бориславі є. Ніхто ж задарма просто так не буде «крутити» качалки. Там кожній електродвигуни стоять від 10 до 30 кіловат. Ми ж не будемо просто так «крутити» ті електродвигуни, тримати персонал, щоб ті качалки працювали в холосту. Це ж, щоб обслуговувати їх, потрібно багато людей: і слюсарі, і оператори, і лаборанти, і електрики… Періодично, необхідно робити капремонти, під час яких працюють бригади. Якщо брати все до уваги, значить нафта у місті є. Це відповідь усім тим скептикам, що поширюють чутки, що нафта у Бориславі закінчилася. Хочу також відзначити, що видобуток в Бориславі достатньо стабільний протягом багатьох років. Скажу більше: упродовж останніх трьох років нам вдалося наростити видобуток нафти по Бориславу на 15%. Так, ніхто не заперечує, що свердловини у нас періодичні, але за рахунок величезного фонду ми працюємо. І в той же час за гроші, що отримуємо з видобутку нафти, витрачаємо на заходи по ліквідації загазованості,  вакуумний збір газу,  облаштування виявлених шурфів-колодців, тощо. Проводимо відбір проб ґрунтів для моніторингу ситуації з загазованістю, та вживаємо необхідних заходів у боротьбі з цим явищем – буримо дегазаційні свердловини в місцях надмірного накопичення попутного газу, щоб цей газ не йшов у підвали, створюючи небезпеку для людей. Такі реалії роботи нафтовиків у Бориславі. Ми не можемо, умовно кажучи, «заткнути» землю, щоб той газ не виходив. Тут так склалося, що продуктивні пласти залягають досить високо.  Внаслідок багаторічного хаотичного видобутку, коли кожен господар копав на своєму подвір’ї криниці-копанки, а пізніше просто засипав їх ґрунтом, місць де можливі проявляння газу на території Борислава досить багато. На територіях поза межами нашої ліцензійної діяльності до сих пір є ще ділянки, де нафта вільно виходить на поверхню. Вона створює проблеми, які доводиться нам ліквідовувати. На своїй території, що визначена межами ліцензійної діяльності, ми стараємося тримати порядок і уникати викидів нафти на поверхню грунту. Дослідження, які сьогодні проводить у Бориславі всесвітньо відома компанія «Ламор» показують, що у місцях, де працює наша розгалужена система вакуумного збору газу, проблеми із викидами нафти не настільки серйозні. Вони є, але їх число мінімізоване в тих ділянках, небезпечного впливу газу на людей, де ми його примусово відкачуємо. Ніхто не заперечує: проблеми із загазованістю окремих площ є. Ми багато років проводимо дослідження, відслідковуємо рівень загазованості та активно працюємо над тим, щоб ліквідовувати загрози. У нас місто, будинки побудовані буквально на родовищі, тому  провести якусь комунікацію чи замінити нафтопровід – це великі проблеми, адже мова йде про великі території, що зайняті під городи, сади чи знаходяться поміж будинками. Проте якось знаходимо порозуміння з місцевими мешканцями і вирішуємо проблему. Люди в більшій масі якось дотичні до наших проблем, бо в тій чи іншій родині є якщо не колишні, то теперішні нафтовики, які розуміють для чого ми це робимо. Тяжко, важко, але знаходимо згоду, міняємо трубопроводи, буримо дегазаційні свердловини. Одним словом – працюємо.

– Ви щойно згадали про фінську компанію «Ламор», яка сьогодні вивчає шкідливий вплив тривалого видобутку вуглеводнів на довкілля на території м. Борислава. Що можете сказати з цього приводу? Як експертні висновки «Ламору» можуть вплинути на результати діяльності бориславських нафтовиків?

– Діяльність «Ламору» продовжується, остаточного звіту ще немає. Укрнафта активно долучилася до роботи цієї компанії в Бориславі. Я скажу так: Укрнафта завжди займалася проблематикою довкілля. Та ж мережа діючих вакуумопроводів, що відбирає із свердловин попутний нафтовий газ, виникла не вчора. Вакуумні компресорні станції прийшли на заміну газолінових заводів і були побудовані та запущені у 1982 році. Ресурси на боротьбу із загазованістю території виділялися постійно. Що стосується зараз співпраці нафтовиків та міської влади, то вона є. Співпраця продуктивна в частині підтримки: вони розуміють нас, ми розуміємо їх. У нас все-таки різні сфери діяльності: ми працюємо у нафтовидобувній галузі та забезпечуємо співіснування родовища і міста. А що стосується висновків «Ламору» і як вони вплинуть на нашу діяльність – про це можна говорити після завершення роботи і оприлюднення звіту. Зараз робити якісь висновки передчасно.

– Чи не могли б Ви детальніше розповісти про співпрацю нафтовиків із міською владою Борислава?

– Ми стараємось допомагати місту в багатьох сферах. Причому намагаємося не афішувати цю ділянку своєї співпраці з містом. Буває, що інколи проскакує у соцмережах інформація, що ми десь допомогли каналізацію розкопати, «прогрейдерували» дорогу чи в зимовий період щось там розморозили. Цього зазвичай не видно. Проте мушу відзначити, що наша співпраця є достатньо плідна і об’ємна. Окрім надання постійної технічної допомоги, у рамках співпраці Укрнафти і міської влади міста Борислава вдається вирішувати серйозні речі: наприклад, відновлення дорожнього покриття на вулиці  Б.Хмельницького. Це серйозний проект на мільйони гривень. І цього би не було, як би Укрнафта стояла осторонь від проблематики міста. Є можливість вирішити – допомагаємо. Звичайно, основне у нас – це виробничі завдання. Проте дуже часто воно перегукується з потребами місцевих мешканців: десь дорогу треба підлатати, десь водостік поправити. Робимо, хоч це, можливо, не наша ділянка але допомагаємо, бо хто допоможе людям, якщо не нафтовики?!

– Основний напрямок діяльності НГВУ – видобуток нафти й газу. Як виглядають виробничі показники нафтовиків Борислава на фоні інших виробничих підрозділів Укрнафти? Чи є перспектива розвитку нафтовидобувної галузі Борислава?

– Перспективи, звісно, є. Відновилося буріння на Верхньо-Масловецькому родовищі. Маємо інші перспективні ділянки, над якими працюємо. У нас є родовища, де ми покращуємо виробничі показники на діючих свердловинах. Тобто працюємо над фондом, який тривалий час експлуатується, щоб збільшити видобуток. І оце, що нас наступного тижня має відбутися забурка 103 Верхньо-Масловецька свердловини – це без перебільшення є подією для усієї Укрнафти. Адже у такий непростий час ми все-таки маємо перспективу буріння. Бо збільшення нафтовидобутку, як би там ми не удосконалювали видобуток нафти і газу на існуючих свердловинах, застосовуючи різноманітні методи, суттєвий приріст можна досягнути тільки бурінням. Ми не можемо похвалитися значними видобутком. Цифри відносно невеликі. Якщо розглядати їх у структурі Укрнафти ми маємо середні показники. Але у той же час треба відзначити, що у нас найдавніший видобуток в Україні. І скільки тут видобуто нафти і газу ніхто не знає, як не відомо скільки реально на території міста є шурфів, колодязів та копанок. Якщо брати накопичений видобуток, то він у Бориславі дуже значимий і великий. Зараз Бориславське родовище знаходиться на завершальній стадії. Скільки може тривати ця завершальна стадія складно сказати. Я думаю, що наші внуки ще попрацюють на тому родовищі. Воно ще останнє слово своє не сказало.

– А для правнуків щось залишиться?

– Можливо, робота знайдеться і для правнуків. Ви знаєте, ми зараз знаходимося у фазі стабільного видобутку. Скільки вона буде тривати? Я налаштований оптимістично. Приходять нові методи та технології, пов’язані із бурінням – горизонтальне буріння, розвідка. Можливо будуть прийняті якісь технології, які дозволять проводити буріння у достатній близькості до будинків. Безпечні, екологічні. Думаю, зарано ще говорити, що у Бориславі видобуток нафти впаде чи буде завершено. Роботи у Бориславі вистачить і нам, і нашим дітям, і, сподіваюся, онукам та правнукам.

– Сьогодні дуже багато людей, особливо серед молоді, скептично ставлятся до професійних свят, вважаючи їх анахронізмом чи, як модно тепер говорити, пережитком соціалістичної епохи. Чим є День працівників нафтової, газазвої та нафтопереробної промтисловості для нафтовиків Борислава?

– Для нас – це, безперечно, свято. В першу чергу, нагода згадати нпших дідів та прадідів, які тут працювали, колишніх керівників та працівників нашого нафтогазовидобувного управління. Повірте, у історії Борислава було багато людей, які доклали чимало зусиль та праці для того, щоб ми могли сьогодні тут жити, працювати, видобувати нафту, а люди в місті спокійно жити. При усіх тих умовах, які відомі вузькому колу спеціалістів, місто могло стати пустелею у центрі Львівської області. А воно сьогодні живе і розвивається. За цим стоїть кропітка робота, багатьох поколінь нафтовиків. Відтак сказати, що ми тут прийшли такі красиві та все зробили, не можна. До нас працювали нафтовики, а сьогодні ми вносимо свою частку праці у те, щоб Борислав жив і розвивався. Дасть Бог, прийде час і нашу працю буде належно оцінено чи, принаймні, наступники визнають, що ми не сиділи, склавши руки, а робили все можливе, щоб нафтовидобуток був, а місто нафтовиків Борислав впевнено дивилося у своє майбутнє. Для нас друга неділя вересня – це свято, однозначно. І дарма, що хтось сьогодні каже, що День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості в Україні – це пережиток минулої сорціалістичної епохи. Можливо, для молоді, яка не вдихнула романтики професії, та не відчула її прихованих небезпек – усе сприймається якось по-іншому. Проте для більшості нафтовиків Борислава це очікуване свято. Це свято і для багатьох бориславців, адже тут сімї пов’язані із нафтогазовидобувною галуззю, сформувалися цілі династії нафтовиків

– Що побажаєте у переддень свята?

– Нафтовикам – спокійної і продуктивної праці. Місту Бориславу – процвітання. І зрозуміло, для нас і міста плідної співпраці. Щоб місто підтримувало нас, а ми – місто. Хочу, щоб не хворіли ні містяни, ні нафтовики. Щоб Україна успішно подолала наідки епідемії COVID-19. Щоб в країні був мир та злагода. Бо не у простий час живемо. В цілому бажав би, щоб видубуток збільшувався, щоб було краще наповнення бюджету міста, яке також вітаю зі святом. День нафтовика і День міста Борислава – це нерозривні поняття. А ще добробуту, процвітання, розвитку. Нафтовикам безпечної праці та всіх благ. Нехай кожен прийдешний день буде зігрітий добром і теплом рідних та близьких, повагою та порозумінням,  а невтомна праця наближає здійснення наших мрій про гідне життя та розквіт незалежної демократичної держави Україна.

– Дякую!

Розмову записав Петро МАГУР