//СВЕРДЛОВИНА “ВЕРХНЬОМАСЛОВЕЦЬКА– 103” ВПИСАЛА ЩЕ ОДНУ СТОРІНКУ В ЛІТОПИС НАФТОВОГО БОРИСЛАВА

СВЕРДЛОВИНА “ВЕРХНЬОМАСЛОВЕЦЬКА– 103” ВПИСАЛА ЩЕ ОДНУ СТОРІНКУ В ЛІТОПИС НАФТОВОГО БОРИСЛАВА

Двадцять шостого жовтня у Бориславі відбулася неординарна подія – закінчено бурінням свердловини “Верхньомасловецька – 103”.  Як сказав у нашій розмові старший інженер з видобутку нафти і газу управління “Бориславнафтогаз” ПАТ “Укрнафта” Ігор Шуст: “Подія надзвичайно важлива. Верхньомасловецьке нафтове родовище – єдине на Прикарпатті, яке відкрите у ХХІ столітті. Це наше найновіше родовище, що має великі перспективи і нарощує нафтовидобуток. Розпочали буріння “ВМ-103” 14 вересня 2021 року, а 26 жовтня свердловина була закінчена буріння. Фахівцям «Укрнафти» вдалося скоротити терміни бурових робіт на 11 діб. І вже 3 листопада відбувся перший пуск. Свердловина №103 виправдала очікування спеціалістів – її добова продуктивність складає 29 тонн нафти”.

Наразі об’єкт введено в експлуатацію. Фактична глибина розвідувальної похило-скерованої свердловини становить 1455 м із відходом від вертикалі 570 м, максимальний зенітний кут – 38 градусів.

Звичайно, таку новину ми не могли залишити поза увагою і вирушили на Верхньомасловецьке.

Верхньомасловецьке родовище

Дістатися сюди непросто, адже  розташоване родовище на висоті понад 800 метрів над рівнем моря. Попри те, що нафтовики постійно дбають, щоб дорога була в належному стані, проїхати можна лише автівками підвищеної прохідності. Втім це не проблема, адже не так давно  автопарк нафтовиків поповнився  японськими  автомобілями «Mitsubishi L200». Власне таким транспортом ми й піднімаємося дорогою, що круто веде вгору.

А тим часом  старший геолог НГВУ «Бориславнафтогаз» Андрій Кіндерись докладно і цікаво розповідає про історію цього нафтопромислового об’єкту, про виробничі підрозділи, що там працюють, сподівання та перспективи, які пов’язують нафтовики з цими покладами.

Старший геолог НГВУ “Бориславнафтогаз” Андрій Кіндерись (справа) та старший інженер з видобутку Ігор Шуст – перший запуск насоса.

До речі, Верхньомасловецьке родовище займає особливе місце у структурі Бориславського нафтопромислового району. Як ми вже зазначали, воно перше і поки що єдине на Прикарпатті, відкрите у 21 столітті. Тоді, у 2001 році пошукова свердловина з глибини 1300 метрів дала промисловий приплив нафти. Вона була пробурена з виробничого майданчика іншої пошукової свердловини  – «Новосхідницька – 25», пробуреної ще у вісімдесятих роках на глибину понад чотири тисячі метрів. Але покладів вуглеводнів на тих глибинах не виявили. Вони залягали дещо вище. І тільки після отримання позитивного результату по свердловині «Верхньомасловецька -1» цю ліквідовану свердловину відновили і отримали промисловий приплив нафти.

Завершальні роботи після освоєння свердловини.

Слід відзначити також, що саме на Верхньомасловецькому родовищі вперше у Бориславському нафтопромисловому районі було застосовано технологію горизонтального буріння. Якраз тут бориславські нафтовики поряд із штангово-глибинним насосом освоювали технологію використання у нафтовидобутку УЕВН (електровідцентрових насосів). Якщо на старих родовищах помпують нафту оті верстати-качалки, до яких всі вже звикли і які передбачають безпосередню участь людини кожних шість чи дванадцять годин, то ЕВН керуються дистанційно, моніторяться також дистанційно. Керування установкою здійснюється безпосередньо з місця розташування свердловини, де розміщена станція управління, що створює передумови для дистанційного моніторингу з віддаленим керуванням. Тобто, в разі, якщо якась надзвичайна ситуація, то мають можливість втрутитися в роботу установки «ітеерівці» НГВУ безпосередньо з Борислава і внести відповідні зміни в роботу свердловини.

Важливо й те, зокрема, для екології, що на цих свердловинах відсутні сальникові ущільнення, а це унеможливлює викиди безпосередньо з гирлової обв’язки. Свердловина повністю герметизована. На старих качалках, для того, щоб не було нафтопроявів через верх, сальникове ущільнення потрібно замінювати кожних два-три дні, свердловина зупиняється для цієї заміни приблизно на годину. Установка ж ЕВН дає можливість працювати без таких зупинок вподовж всього міжремонтного періоду. Додатково на сьогодні тут використовують і систему підігрівання колони НКТ для того, щоби високопарафінисту нафту, що видобувають на свердловинах Верхньомасловецького родовища, мати можливість транспортувати на систему збору. Це гріючий кабель, який спущений на всю глибину колони, його температура досягає дев’яносто градусів, що дозволяє значно зменшити затрати на видобуток  нафти, точніше взагалі   не проводити  гарячі обробки свердловини для ліквідації парафіноутворень.

І от поминувши кілька кілометрів   гірського серпантину, наше авто  вибирається із сутіні  пралісу на  сонячне плато. Це і є  славнозвісне Верхнємасловецьке родовище. Всюди кипить робота. А ось і мета нашої поїздки – свердловина “ВМ–103”. З непідробною гордістю  і захопленням пан Андрій Кіндерись розповідає про  нелегкий шлях , що його пройшли  нафтовики, добираючись до нафтових скарбів.

Старшй геолог НГВУ «Бориславнафтогаз» Андрій Кіндерись , інженер-супровайзер  департаменту буріння ПАТ “Укрнафта” Сергій Дмитришин, начальник бурової  Михайло Титар та старший інженер з видобутку нафти НГВУ “Бориславнафтогаз” ПАТ “Укрнафта” Ігор Шуст .

– Щоб облаштувати цей майданчик  довелося зняти сотні тонн гірської породи, зрізати  схил гори. Звичайно,  було нелегко. Зате зараз все готово і для забурювання ще трьох нових свердловин, що є в наших планах на майбутнє. Перед самим монтажем бурової проводилися інженерно-геологічні спостереження за просіданням грунту, щоб раптом не виникло зсуву. Після того, як визначилися  із місцем розташування гирла,  розпочали роботу, пробурили свердловину доволі швидко. Звичайно, не так все просто, як говориться. Після того, як закінчили поглиблення, спустили  експлуатаційну колону і провели  перфорацію.  Тобто,  після буріння свердловина  обсаджується металевою колоною і далі для того, щоб добратися до тієї зони, з якої братимуть нафту,  треба зробити отвори в тій колоні. Це і є перфорація.       Проводиться вона спеціальними кумулятивними зарядами вітчизняного або імпортного виробництва. Тут використали заряди імпортного виробництва пробивної здатності близько 1,5 м.  Іншим словами в експлуатаційній колоні і стінці свердловини робиться отвір на глибину 1,5м від її осі. Слід зазначити також, що заряди розміщуються не на дві сторони, а з фазуванням 60 градусів, інакше кажучи по спіралі.  Заряди спускалися на компресорних трубах, мабуть, вперше такий потужний інтервал – одночасно “стріляємо” 36 метрів суцільної перфорації. Тож ми зібрали 36 метрів перфораційної системи, приєднали до НКТ, одночасно спустили їх в свердловину і привели в дію. Заразом одномоментно були запалені всі 656 зарядів, а щоб не було завеликого навантаження на нафтовміщуючий горизонт, перед цим понизили рівень, і перевели свердловину на нафту. Тобто, перфорація вже не на буровому розчині, як завжди, а на нафті, що в свою чергу теж є передовою технологією розкриття горизонтів у свердловинах закінчених бурінням.   

Випробовування пластів на кабелі фірмою “Везерфорд-Україна”

Що ще цікаво у цій свердловині, – продовжує пан Андрій, – це те, що в процесі буріння ми відбирали керн. Вперше відібрано керн по стрийських відкладах. Раніше цього не вдавалося при бурінні.  Спускається спеціальний керновий апарат, який оббурює стовпчик тієї породи, яка знаходиться на глибині в свердловині і  виймаємо його нагору.   Потім керн передається для проведення  лабораторних досліджень, за якими можна визначити максимально наближені до природних умови перебування нафти в пласті. Також тут при бурінні свердловини для відбору керну, вперше в Бориславському регіоні застосовано передові технології,  керн в процесі відбору поступав в спеціальну алюмінієву трубу-тубус, що дозволило при його підйомі на поверхню максимально зберегти початкові фізико-літологічні  властивості  нафтовміщуючих порід.  

Перша нафта.

На запитання, чи виправдали сподівання ця свердловина, відповідає ствердно.

– Звичайно, виправдала. В процесі буріння була можливість провести ще й інші нові дослідження, які взагалі не проводились. Як от випробування пластів на кабелі фірми “Везерфорд” – Україна”.   Тобто на Верхньомасловецькому  родовищі постійно діагностуються нові сучасні технології. Це справді так. І не тільки на Верхньомасловецькому. Зараз ПАТ “Укрнафта” створила всі можливості для застосування  найсучасніших технологій. А тому й цікаво не просто працювати, але й освоювати ці новинки.

Старший інженер з видобутку нафти Ігор Шуст

Біля вахтового будиночка зустрічає нас начальник бурової  Михайло Титар, людина з великим досвідом,  що присвятив нафтовій справі три десятиліття. Під його орудою  понад п’ятдесят людей. Працювали вахтовим методом. Звичайно, велика відповідальність, але й задоволення від зробленого теж  важко передати словами.

– Люди у нас фахівці найвищого рівня, досвідчені, які пропрацювали в нафтовій промисловості десятки років. Це бурильники Володимир Слив’як, Володимир Шевчук, Володимир Малик, машиніст бурової  Василь Куцір, слюсар  Степан Щур. Не можна не відзначити і наших майстрів Миколу Паленичку, Богдана Скалича, Сергія Білобородька. Та про кожного з наших  людей можна багато хорошого сказати. Є знання, є досвід, а тому й результати  гарні. Жодних ускладнень чи непередбачуваних ситуацій  не виникало. А третього листопада, коли відбувся перший пуск насоса, що видав  першу нафту з цієї свердловини, став справжнім святом для всього складу бригади. До речі, саме наша бригада  розбурювала ледь не всю Верхньомасловецьку площу.

Підключається до розмови й інженер супровайдер  департаменту буріння ПАТ “Укрнафта” Сергій Дмитришин. В його обов’язки входить контроль та координація робіт з будівництва свердловини, дотримання техніки безпеки та екологічних норм. Цю роботу цілодобово позмінно виконують чотири  досвідчені інженери супровайдери. Окрім нашого співрозмовника  це Володимир Сакович, Іван Гонцьор та Іван Грицьків. І в тому, що буріння завершено без жодних неочікуваних сюрпризів, безперечно є і їхній вклад.


Лаборант- колектор Ольга Голяк

Тим часом зовсім поряд – результат праці нафтовиків – нафта, що  її у пульсуючому ритмі вливав у ємності насос,  витягуючи із підземних  сховищ, де вона сотні чи й тисячі років дочікувала праці людських рук. Цим видовищем не можна було не залюбуватися. Так, свердловина “ВМ– 103” виправдала сподівання. А в планах розвідників підземних надр – вже  наступна – “ВМ–104”. З нею буде легше, адже готову бурову вежу  можна  просто  перемістити на інше місце, неподалік.  І знову буровики  метр за метром долатимуть  неподатливу  кам’янисту твердь, торуючи шлях до  підземних скарбів і своєю нелегкою працею вписуючи нові сторінки в славну новітню історію нафтового Борислава.

Підготував Ігор ЮРИНЕЦЬ