//19 СІЧНЯ – СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

19 СІЧНЯ – СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

Коли народився Спаситель світу, відкрилося небо, і ангели сходили з небес немов по драбині на землю, звіщаючи прихід у світ Божого Сина. Божі Ангели приходять, щоби співати: “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання” (Лк. 2, 14). Але здається відтоді, коли Ірод пролляв кров невинних дітей, небо знову закрите. Родина з Назарету втікає до Єгипту. Над Ізраїлем знову згустки чорних хмар і закрите небо. Закрите, здається, воно і тоді, коли Свята Родина повертається в Ізраїль і оселяється в Назареті. Відтоді Свята Родина ходила щороку на свято Пасхи в Єрусалим. 12-літній Ісус загубився. Як волали тоді Йосиф і Марія до неба, щоб воно відкрилося: “Боже! Де Ти? Де Твій Син?! Чому не пошлеш знову ангелів, щоб віднайти Ісуса, Твого Сина?” Здається, що небо закрите і глухе на їхнє волання, небо не чує їхнього голосу і плачу. Але по трьох днях знайшовся Ісус. І знову укрите життя аж до 30 року в Назареті.

А на 30 році життя Ісус прибув на річку Йордан до Івана Хрестителя. Приходить, щоби хреститися, щоби почати привселюдну діяльність. Відкривається небо, бо як тільки Ісус охрестився і вийшов з води, то голос Отця пролунав з неба: “Ти єси Син мій любий, у тобі – моє уподобання.” (Мк. 1, 11). Уже не ангели сходять на землю. Сам Небесний Отець голосить про Сина, вказуючи на Нього через Святого Духа, Який у виді голуба злітає і ширяє над Божим Сином. Сам Отець підтверджує післанництво Ісуса у цей світ і початок нашого відкуплення…

Ісус приходить на Йордан хреститися. Іван, побачивши Його, відмовляється, противиться: “Мені самому треба хреститися в тебе, а ти приходиш до мене?” (Мт. 3, 14). Як може раб, слуга хрестити свого пана і владику? Як може творіння піднести свою руку над Творцем?

Проте Ісус промовив: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” (Мт. 3, 15). Яку правду? А те, що скінчилося хрещення Івана. Хрещення Івана, яке було покаянням на відпущення гріхів, закінчилося, а тепер буде хрещення Духом Святим на життя вічне. Він прийшов, щоби у цьому хрещенні скінчити все старе, а почати нове життя у Дусі.

Чому хрестився Христос? Адже Він безгрішний. І не тільки. У Ньому нема жодної недосконалості. У книзі пророка Йова читаємо, що Бог навіть “в ангелів своїх знаходить недоліки” (4, 18). А Він не ангел, але довершений Богочоловік Ісус Христос. І Він приходить хреститися? Жодного гріха нема у Ньому! Усі, входячи в ріку Йордан, сповідували гріхи свої. А Він мовчить, бо навіть “не було обману в устах у нього” (Іс. 53, 9). Безвинний, безгрішний, чистий, святий…

Пригляньмося. Чи потрібне було Йому це хрещення? Очевидно, що Він хоче показати Свою єдність з людським родом. Не води Йорданські Його очистили, освятили, а Він, входячи в них, їх освятив. Тому-то Він входить в води Йордану, щоби разом з грішним народом охреститися, і щоби взяти на свої плечі тягар нашого гріха, гріха Адама, тягар гріха всього світу. Та не лише взяти, але й понести. Понести аж на хрест. І щоби, висячи на хресті між небом та землею, надолужити Богові за наші беззаконня і відкупити людський рід від заглади і знищення.

Таким чином, сьогодні Ісус розпочинає цю боротьбу за наше спасіння. І цю боротьбу розпочинає із Хрещення.

Перенесімося у сиву давнину. Ось ми прийшли у театр подивитися бій гладіаторів і побачили одного з наших улюблених героїв, який вийшов на поєдинок з сильнішим противником. Як би ми вболівали за свого героя, коли він поранений, стікаючи кров’ю, втрачаючи сили, все таки переміг свого тирана. О, як би ми раділи! Ми б дарували йому всілякі почесті і нагороди. А якщо б він не взяв корону нагороди, а віддав її нам? Чи таке можливе?

Подібне сталося з Ісусом, бо Він переміг оцього тирана, що довго неволив людський рід. І замість того, щоб взяти оту корону, оцю славу, Він все віддає нам за наше спасіння, за наше вічне безсмертне життя. Він Сам Себе приносить у жертву Божій справедливості, аби тільки ми були спасенні. Цю боротьбу, цей двобій Він розпочинає у події Хрещення на Йордані.

Пригляньмося глибше сьогодні до цієї події. Тертуліан, християнський учитель, говорить: “Як риби не можуть жити без води, бо коли їх вийняти із води, то вони задихаються і гинуть, так і людина не може жити без Хрещення, бо без Хрещення людина загине”. Христос приходить сьогодні, щоби встановити Тайну Хрещення, щоби дати нам початок нашого спасіння.

Але ми повинні розглянути одну дуже важливу проблему. У повсякденному житті ми зустрічаємо протестантів, які часто запитують нас: “А для чого Хрещення дітей? А для чого Хрещення новонароджених? Адже Христос хрестився на 30 році життя!”

Це правда, що Христос хрестився на 30 році життя. Але Його хрещення – це післанництво у світ для нашого спасіння. Він започатковує нове Хрещення в ім’я Пресвятої Трійці.

Подумаймо сьогодні. Чи потрібне Хрещення дітям? Подумаймо собі, чи доцільно дітей хрестити лише в 14, а може в 20 чи 30 років? А до того часу Сатана хіба спить? Чи до того часу він не хоче, розставивши сіті, піймати великий улов? Чи буде Сатана чекати до 30 року життя? Ні, не буде! Він постійно буде старатися захопити собі якнайбільшу здобич. І не можемо дивитися, не можемо байдужо споглядати коли пропадають людські душі. Тому хрестимо дітей від початку, від їхнього народження, щоби були освячені від перших днів.

Протестанти не раз кажуть до нас: “А чому тих дітей хрестити? Вони не можуть самі вимовити приречення, вони повинні свідомо скласти приречення перед Богом, що хочуть хреститися! Чи не втручаємось в їхню свободу, насильно примушуючи їх до Хрещення?” А чи так це?

Життя – великий дар. А чи діти просилися у той світ? Коли батьки виносили рішення про їх появу у світі, то не питалися у дітей на це дозволу. Вони просто подарували їм це життя, знаючи, що діти будуть вдячні своїм батькам за дар життя.

Отож, Хрещення – це дар життя вічного, це початок життя у Бозі, це ще більший дар. То чи не потрібно відразу дітям подарувати і цей другий дар? Чи маємо право кривдити дітей, зволікаючи з цим даром життя у Бозі?

Ці роздуми про Тайну Хрещення спонукають нас до відповіді оточуючих нас людей, які не згідні з хрещенням новонароджених дітей. Якби ми не втручались у свободу дітей (згідно теорії протестантів), то ми б не навчали їх рідної мови. А якщо наші діти бажають вивчати англійську, німецьку чи французьку, а ми навчаємо їх рідної, української мови? Чому? Яке маємо право втручатись у їхнє життя, приневолювати свободу дітей? Можемо так відповісти протестантам.

У величне свято Богоявлення, коли Бог являється у Трьох Іпостасях: Отець – через голос у відкритому небі, Святий Дух – у виді голуба, що сходить, і Син, Який прийнявши людське тіло, в людській подобі хреститься на Йордані від Івана. День, коли проходить установлення тайни Хрещення, Хрещення в ім’я Пресвятої Тройці, Хрещення як початку нашого спасіння є немовби квитком для входу у Боже Царство. Хрещення є тим квитком входу у життя в Дусі. Воно є тільки початком, тим безцінним даром, який маємо дати нашим дітям, нашим близьким, котрі повинні також жити у Дусі.

У свято Богоявлення, тобто Хрещення Ісуса, ми повинні пригадати ті слова приречення, котрі говорили наші хресні батьки замість нас “Зрікаюся диявола… Обіцяю служити Христу.” Ми сьогодні повинні в дусі своєму дати знову підтвердження свого Хрещення: “Господи, в дусі своєму, я підтверджую зараз своє бажання Тобі служити. Моє хрещення я хочу обновити.” Бо Хрещення – це обнова людини, тієї старої людини, старого Адама, який, згрішивши, через первородний гріх відпав від Бога. Це віднова життя у Дусі.

Ми повинні зректися диявола і всіх ангелів його, і всіх слуг його, і всієї його гордині. Я обіцяю служити Христу, Який приходить на Йордан, щоб встановити Тайну Хрещення і відновити моє життя. Син Божий віддає Себе на смерть за мене. Сьогодні Христос розпочинає цю дорогу, дорогу Учителя і дорогу Відкупителя. Приймімо в своє життя Його як Учителя і Відкупителя, як Того, Який подає нам ласку спасіння через Тайну Святого Хрещення.

Роман ВАСИЛІВ, отець-доктор, декан Бориславський УГКЦ