Багато інформації щодо дій роботодавця при настанні нещасного випадку на виробництві та вирішенні проблем з охорони праці находиться у вільному доступі, зокрема, висвітлена на сторінках місцевих часописів працівниками відділення Фонду від нещасних випадків на виробництві в м. Трускавці.
Я ж хочу пояснити, як діяти працівникові при настанні з ним нещасного випадку на виробництві, коли порушені його права на охорону праці та соціальний захист.
З прийняттям Закону України про охорону праці (1992 рік) робітникам вперше було надано право відмовитись від роботи у випадку виникнення загрози для здоров’я і життя на робочому місці, зберігши за ними середню зарплату за час простою. А в разі отримання травми на виробництві потерпілому надаються гарантії відшкодування шкоди.
На жаль, як показує практика, є низка проблем, які суттєво знижують права працівника.

Так, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23. 09. 1999 р. № 1105 (із змінами) визначено, що соціальному страхуванню від нещасного випадку і мають право на соціальні послуги та виплати, гарантовані державою тільки особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), тобто легально.
Проте, в останній час поширенню набули інші форми трудових відносин, а саме цивільно-правова, яка по своїй суті – договір підряду, та ще, як в народі кажуть «на чорно». Хочу зазначити, що люди, які працюють в таких умовах не є працівниками цього підприємства, роботодавець не несе за них ніякої відповідальності, а робота за договором підряду має разовий характер. А в разі настання нещасного випадку ця категорія працівників абсолютно безправна та може розраховувати тільки на себе, і шкодувати про надану згоду працювати в таких умовах. Більшість таких договорів є прихованими трудовими договорами. Навіть у судовому порядку доказати, що роботодавець порушив закон не завжди вдається. Ще гірша ситуація у працівників, які працюють взагалі без будь-яких договорів, зарплату отримують (можуть і не отримати зовсім) з «кишені в кишеню», а про умови праці та соціальний захист взагалі не має мови. Про це треба пам’ятати працюючим при поступленні на будь-яку роботу. Вважаю, що ситуацію має виправити жорстка позиція Постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17. 06. 2015 року (чинна з 27. 06. 2015 р.). Відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачена для юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, статтею 265 Кодексу законів про працю України (штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, – на сьогодні 36540 гривень), для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, – статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф від п’ятисот до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 8500 до 17000 гривень), за повторне порушення – від однієї тисячі до двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 17000 до 34000 гривень). Як бачимо, покарання за порушення є дуже суворі, і, я спеціально на них акцентую увагу, щоб запобігти роботодавця від втрати коштів та нервів.
Не в кращому положенні може опинитися працівник, коли роботодавець приховує нещасний випадок та вважає, що розслідування його це «зайвий клопіт». Представники роботодавця (або й сам) оббивають пороги медичних установ, потерпілого, пропонуючи видати його травму, як побутову, договоритися про «компенсацію» без розслідування, а то й зовсім відхрещуються від нього, мовляв не знаємо такого, уже давно звільнився і т. д. Але ж травми бувають різні і зразу неможливо визначити важкі наслідки для здоров’я потерпілого. Законодавством передбачено, що в разі втрати працездатності працівником від отриманої травми на один робочий день і більше – необхідно проводити розслідування. Важкі травми вимагають довгого лікування і відповідно колосальних матеріальних витрат .
Намагаючись приховати нещасний випадок, роботодавець обіцяє потерпілому «золоті гори», але вірити цим обіцянкам не треба, бо з досвіду знаю, що все закінчується «мізерними подачками» та втратою всіх соціальних стандартів, гарантованих державою. Потерпілий, певна річ, отримає оплату за лікарняним листком у зв’язку з втратою працездатності, але вартість ліків, необхідних для лікування, потерпілому прийдеться оплатити самому. Також він втратить право на оплату амбулаторного і стаціонарного лікування, санаторно-курортного лікування, протезування, страхові виплати та медичну, професійну та соціальну реабілітації. Хочу звернути увагу, що в більшості випадках Фонд піклується про потерпілого до кінця його життя.
При приховуванні нещасного випадку також існує вірогідність, що його причина не буде усунена, і нещасний випадок ще більш з трагічними наслідками повториться.
Тож, які дії потерпілого, коли роботодавець намагається приховати нещасний випадок:
– надати достовірну інформацію, починаючи з поступлення до медичного закладу з травмою;
– звернутися із заявою до керівника про проведення розслідування, а у випадку відмови – в Фонд.
Варто зауважити, що розслідування проводиться, незалежно від терміну давності нещасного випадку, важливо лиш наявність підтверджуючих документів і свідків.
Думаю, що всі погодься зі мною в тому, що які б заходи з охорони праці не проводились роботодавцем, Фондом – працівник зобов’язаний дотримуватись нормативно – правових актів з охорони праці, дбати про особисту безпеку і здоров’я – найбільше багатство людина на цій землі.
Галина ПЕТРУЩАК,
начальник
відділення
ВД ФССНВУ в
м. Трускавець.

Print PDF