Минулого вівторка, 23 липня, відзначила свій столітній ювілей людина унікальної і водночас непростої долі – мешканка Східниці Магда Шкумбатюк. У житті цієї жінки, як на довгій ниві, були і радощі кохання, і біль втрати близьких, війни і революції, народження дітей…Таке незвичайне, та водночас просте, гідне життя. Її біографія ніби віддзеркалює в мініатюрі життєвий шлях молодого покоління сорокових років минулого століття. Покоління покалічених доль у безжальних м’ясорубках хворих людиноненависницьких режимів.

Пані Магді пощастило прожити сто років. Але й сьогодні вона, не дивлячись на поважний вік та підірване під час Другої світової війни здоров’я, сповнена сил та енергії. Навіть не віриться, що цю бабусю, «пороздирало» все, що є на світі: армії, війни і голод. Можна тільки дивуватися: як такій тендітній жінці вдалося пережити всі біди минулого століття, зберегти людську гідність, не зламатися. Звідки бралися ті сили? Адже то була звичайна дівчина із мальовничої Східниці. Пані Магда, ніби увібрала в себе всі найкращі риси справжньої української жінки, присвятивши все своє життя родині, огорнувши турботою і любов’ю дітей, чоловіка, а потім онуків і правнуків.

Народилася Магда в простій родині. Батьки мали чимале господарство. Тож роботи вистачало на кожен день. Та при тому дівчина знаходила час і на книжку, і на творчість: більш за все на світі Магда любила співати, часом сама складала пісні. Її солов’їний голос був окрасою усіх заходів місцевої «Просвіти». Як і більшість однолітків, дівчина мріяла про міцну і багатодітну родину. Але Друга світова війна зламала надії і мрії. Особиста трагедія – розлука з братом, котрого забрали на фронт, смерть матері надломила її сили. У таких ситуаціях люди часом губляться стають злими та жорстокими, але не Магда. Вона не зачерствіла душею, а терпляче зносила труднощі тих страшних воєнних часів. Тоді, під час Другої світової війни, зовсім юній Магді довелося пережити голод, холод, смерть найрідніших людей та друзів. Але вона вистояла, не втратила людської гідності.

Зустріч з Іваном, парубком зі «світлими, як небушко, очима», котрий недавно повернувся з німецького полону, стала визначальною у житті Магди. Вона зустріла своє перше і єдине кохання. Незабаром пара побралася. У шлюбі у них народилось четверо дітей – Наталя, Іра, Петро, Микола. Магда та Іван не одне десятиліття прожили в любові та злагоді. Хоч життєвий шлях не був легким, довелося пройти через безліч труднощів, але побутова невлаштованість, негаразди і випробування, не вбили їхню любов і прихильність один до одного. Подружжя зуміло зберегти свої почуття у всіх випробуваннях: виростили дітей гідними людьми, ділилися з іншими своїм життєвим досвідом і допомагали тим, хто просив про допомогу.

На превеликий жаль, у п’ятдесят років життя Івана Шкумбатюка обірвалося. Тортури, побої, знущання, які чоловіку довелось витримати у німецькому концтаборі «Дахау», суттєво підірвали його здоров’я.

Після смерті чоловіка пані Магда повністю присвятила себе дітям. Вона зігріла їх турботою, віддала їм усе тепло своєї души і раділа тому, що може бути комусь потрібна.

Багато на своєму життєвому шляху довелося витримати Магді Шкумбатюк, але вона не озлобилася на долю, на людей, а залишилась людиною зі світлою душею, чуйним серцем, здатним співчувати і любити. Тільки сильна духом людина може подолати усі негаразди. І от в ці дні пані Магда відзначила свій столітній ювілей. Багато привітань і добрих слів з нагоди свята було сказано родичами, знайомими, адже у Східниці добре знають і шанують цю світлу і доброзичливу жінку. Та дуже приємною несподіванкою для пані Магди став візит селищного голови Східниці Івана Піляка. Очільник курортного селища вручив поважній ювілярці величезний букет квітів та святковий торт.

– Шановна пані Магдо, сто років – це чималий життєвий шлях, за який людина встигає пережити чимало, – наголосив Іван Піляк після святкових привітань. – Низький уклін вам за ту складну життєву дорогу, по якій Ви пройшли гідно. То ж з нагоди урочистостей бажаю Вам, щоб здоров’я не підводило, життєлюбність і оптимізм ніколи не згасали, а близькі люди тішили своєю турботою та увагою. Нехай кожен день дарує тільки радість і позитивні емоції…

Пізніше в гості до найстарішої мешканки Східниці завітали: начальник Бориславського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Зоряна Ткачів та в.о. директора Бориславського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) одиноких і пристарілих Ірина Ігнацевич. Пані Зоряна висловила вдячність ювілярці за її добросовісну, невтомну працю, виховання дітей та онуків, за яскравий приклад людяності, порядності та побажала їй від щирого серця щастя, здоров’я і довгих натхненних літ.

– В цей святковий день бажаю Вам міцного здоров’я, наснаги та натхнення, любові, добра, достатку. Нехай зміцняться Ваші надії на гідне майбутнє нашого краю. Душевного Вам спокою, міцного здоров’я, родинного затишку, – зазначила Ірина Ігнацевич.

Від імені Східницького церковного братства пані Магду привітав отець-декан Василь Штокало:

– Хай роки не забирають, а додають здоров’я, хай сивина не збавляє Вашого завзяття і сили, а Ваші рідні приносять лише радість. Усіх Вам земних благ, сімейного тепла, затишку, а Господь і Матінка Божа нехай благословлять Ваші наступні літа…

– В чому секрет вашого довголіття?, – запитав ювілярку хтось із гостей.

– Секрет довголіття – постійна праця. Все моє життя минуло у важкій роботі. Ми з чоловіком власноруч побудували будинок, у якому я проживаю. Господарство завжди маличимале. Було дві-три корови, пара коней, свині, кури, гуси, качки – все, як годиться. Це все треба було обійти, нагодувати. Вставати доводилося о 4-5 годині ранку. Не розумію людей, які сьогодні нарікають на життя. Кажуть люди, що зараз біда, але якщо порівняти з тим, що було колись, то це величезна різниця – відповіла пані Магда.

Донька Магди Шкумбатюк Наталя розповіла, що мати роботи не боялася ніколи. Незважаючи на свій вік, вона брала активну участь у вихованні 6 внуків та 3 правнуків. На Різдво та Великдень одного святкового столу та однієї кімнати для гостей замало, і це ще не вся родина.

Що ж, редакція народного часопису «Нафтовик Борислава» долучається до всіх хороших привітань, що прозвучали того дня для найстарішої мешканки курортного селища з нагоди столітнього ювілею. Бажаємо міцного здоров’я, багато радості та деньнародженського світлого настрою на всі наступні літа.З ювілеєм Вас, пані Магдо.

Ольга МЕЛЬКО