//УКРАЇНА ВТРАЧАЄ НАЙВАЖЛИВІШИЙ РЕСУРС – ЛЮДЕЙ

УКРАЇНА ВТРАЧАЄ НАЙВАЖЛИВІШИЙ РЕСУРС – ЛЮДЕЙ

Громадя́нство – це юридично визначений, стійкий, необмежений у просторі правовий зв’язок між особою і певною державою, що визначає їхні права та обов’язки. Воно передбачає певну сукупність взаємних політичних, соціальних та інших прав та обов’язків, якими регулюються взаємовідносини між державою та її громадянами. Саме громадянство дає можливість людині користуватися привілеями та гарантіями, які надає держава. У наш час все більше людей має подвійне громадянство. У цьому є деякі плюси. Для прикладу, громадяни Канади, які отримали подвійне громадянство, мають можливість вільно пересуватися Європою та США. Біпатрид дозволяє громадянами країни кленового листка уникати високих податків та отримати цілий ряд інших соціально-економічних переваг.

Однак слід також враховувати, що, окрім плюсів для окремих особистостей тієї чи іншої країни, подвійне громадянство створює чимало проблем для державної та громадської безпеки, особливо в сучасних умовах, коли значного поширення набувають локальні збройні конфлікти, війни та тероризм.

Суттєві проблеми національної безпеки створює подвійне громадянство для України, на території якої сьогодні йде справжня війна. Для нікого не є таємницею, що в Україні постійно зростає кількість людей, які отримали громадянство Російської Федерації. Північний сусід у такий спосіб намагається максимально втягнути українців, які проживають на тимчасово-окупованих територіях, у коло своїх великодержавних інтересів і у такий спосіб чинити тиск на політику незалежної Української держави. Водночас не можна також забувати і про західних сусідів нашої держави, які через інститут подвійного громадянства намагаються посилити свій вплив на окремі території України, що у свій час знаходилися під їхньою окупацією. Безперечно, від них відкритої збройної агресії ми не очікуємо, але вплив на Україну вони, як і Російська Федерація, прагнуть посилити.

Окрім загрози територіальної цілісності та національним інтересам нашої держави, є багато інших негативних факторів, що несе у собі правове явище подвійного громадянства. Адже такі громадяни є одночасно «підданими» іншої держави чи держав, які у будь-який момент можуть вдатися до «захисту» їхніх інтересів, що по суті несе у собі серйозні загрози для національної безпеки країни.

Згідно з Конституцією подвійне громадянство в Україні заборонене. Ще в початковій редакції ст. 10 Закону України «Про громадянство» від 8 жовтня 1991 р. говорилося: «За особою, що є громадянином України, не признається приналежність до громадянства іноземної держави». В Україні немає форм фіксації подвійного громадянства. Українське законодавство про громадянство ґрунтується на принципі єдиного громадянства – громадянства держави Україна.

Разом з тим, добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, згідно ч.1 ст. 19 цього Закону, є підставою для припинення громадянства України. Проте не слід це розцінювати як заборону подвійного громадянства, оскільки втрата громадянства України відбувається не автоматично з набуттям громадянства іншої держави, а виключно з дня видачі Указу Президента України про припинення громадянства щодо певної особи.

Сучасне міжнародне право не містить єдиної загальновизнаної регламентації питань щодо подвійного громадянства. А тому можна виділити дві категорії таких договорів: про ліквідацію наслідків подвійного громадянства (при наданні дипломатичного захисту, виникненні питання про обов’язкову військову службу осіб з подвійним громадянством) і про ліквідацію та запобігання самого подвійного громадянства.

З точки зору правових відносин з Україною особа, що отримала громадянство іншої держави, який визнається українським громадянином. Подвійне громадянство не має реально стійкого політико-правового зв’язку з двома державами, воно буде сприйматися як недостатньо лояльна до цієї держави.

Також, через іноземне громадянство державні службовці можуть уникнути відповідальності в українському суді у разі порушення певного закону. Тобто, люди з подвійним громадянством «не прозорі» відносно країни і державного суверенітету.

Разом з цим, подвійне громадянство є серйозним фактором масового відтоку робочої сили, яке сьогодні спостерігається в Україні. Набувши статусу громадянина іншої держави, багато біпатридів їдуть закордон на роботу чи навчання і там залишаються. Держава втрачає найважливіший ресурс — людей.

Наразі, українське законодавство немає чітко прописаного механізму позбавлення громадянства біпатридів, що породжує чимало проблем. Відтак в  умовах непростого українського сьогодення назріла необхідність вдосконалення українського законодавства, що регулює проблему подвійного громадянства.

Ми повинні бути свідомими того, що небезпека подвійного громадянства для України полягає не лише в тому, що люди з російськими паспортами голосуватимуть на виборах, але й у тому, що друге громадянство набувають люди на Закарпатті, Галичині та Буковині. А це можна сприймати прихованою спробою урядів інших держав впливати на окремі території Української незалежної держави, які у певні періоди розвитку нашої держави знаходилися під впливом Угорщини, Румунії та Польщі.

Василь ГРИЩУК