//П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ. ДЕНЬ ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ

П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ. ДЕНЬ ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ

В 740 році до Р. Хр., у рік смерті царя Озії, пророк Ісая, син Амоса, прийшов в храм Божий в Єрусалимі. Коли він переступив поріг Храму, то раптово опинився в самому серці небес. Він побачив Господа, що сидів на престолі високому та піднесеному, і краї Його світлоносної одежі переповнювали храм. Трон Бога оточували полум’яні духи – Серафими. Страшний був вигляд їх. Вони були подібні до живого полум’я, і шість крил було у них: двома вони закривали ноги, за допомогою двох інших – літали, а ще двома з жахом закривали обличчя свої, щоб не зникнути (загинути) від страшного і прекрасного вигляду Божого Лиця. І кликали один до одного громовими голосами, кажучи: «Свят, свят, свят, Господь Саваоф! Вся земля повна слави Його!».

Від гуркоту вигуків затряслися косяки брами, і весь Храм наповнився димом пахощів. Тоді Ісая вигукнув: «Горе мені! Я загинув! Адже я людина з нечистими устами і живу серед людей з нечистими устами, – і очі мої побачили Царя, Господа Саваофа!» Тоді один із вогняних Серафимів узяв кліщами з жертовника палаюче вугілля, доторкнувся ним до губ Ісаї і сказав: «Ось це торкнулося твоїх губ, і беззаконня твої відняті від тебе, і гріх твій очищений».

Очищений небесним полум’ям пророк почув голос Самого Бога, Який говорив: «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?» Тоді Ісая відповів: «Ось я, пошли мене». А Він проказав: «Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте» (пор. Іс. 6,1-9).

У свято Пресвятої Трійці, ми чуємо ці слова, які дають нам інформацію, дають «сліди науки про Пресвяту Трійцю» у Старому Заповіті. Цими словами є виголос Серафимів: «Свят, свят, свят Сущий, Господь небесних сил! Вся земля повна слави Його!». Серафими тричі проголошують слова: «Свят, свят, свят». Це чітке славослів’я ангелів вказує нам на існування Трьох Божих Осіб.

Новий Заповіт увесь повний Божих об’явлень. Під час події Хрещення Ісуса Христа Пресвята Трійця об’являє Своє Божество на ріці Йордан. Син Божий у людській подобі хреститься від Івана, Дух Божий сходить на Ісуса у вигляді голубки, а Небесний Отець голосить із неба голосом грому. Євангелист Марко про це говорить: «прийшов Ісус з Назарету Галилейського, і від Івана христився в Йордані. І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос із неба почувся: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» (Мк. 1, 9 – 11). На горі Тавор відбулася подібна теофанія. У Євангелиста Матея про цю подію читаємо: «хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (Мт. 17, 5). Преображений Ісус – Божий Син, голос із хмари свідчить про Небесного Отця, а хмаринка – Божа Шекіна – проявляє перед нами Божого Духа.

Всі ці події виразно відкривають перед нами об’явлення Божества у нашому світі. Кожна твереза людина, читаючи Святе Письмо, віднайде науку про Пресвяту Трійцю у Божому Слові. Усі вказані тексти Святого Письма виявляють нам цю науку про Пресвяту Трійцю. Проте, коли ми замислюємося і починаємо ставити запитання: «Як це може бути, щоби Один Бог був у Трьох Особах?», тоді наші знання відразу включають математичну логіку і ми відразу забуваємо про тайну нашої віри у Триєдиного Бога. Такий ефект математичних знань, на жаль, у кожного. Ми негайно вимагаємо пояснень у сфері математики. Але чи можна до Бога застосовувати математику? В жодному разі!!!… До аналогії порівнянь можемо застосовувати лише фізику.

На уроці релігії в школі один учень задав питання вчителю-священику: «Як це може бути, що є один Бог, але Три Особи? Як це можна зрозуміти? Як це пояснити найдоступніше?»

Вчитель на хвилину замислився і дав наступну відповідь: «Прошу подивитися у вікно. Ви всі бачите як сонячне проміння проходить крізь скло і освітлює клас. Це проміння має своє походження. Його висилає у наш клас небесне світило, яке ми називаємо сонцем. Тепло, яке ми відчуваємо, також має своє походження. Воно походить від обох, тобто від сонця і від променів. Тут ми провести аналогію із Пресвятою Трійцею. Уявімо собі, що саме небесне світило – це образ Бога Отця. Так як сонце посилає свої промені, так Бог Отець посилає Свого Сина. Від них обидвох, тобто від сонця і світла походить тепло. Аналогічно можемо твердити, що і від Отця Небесного та Божого Сина походить Третя Особа Божа – Святий Дух».

Ця прекрасна аналогія зі світу фізичного і матеріального дозволяє нам наблизитися до пізнання істоти Бога, Який, хоча Один, проте у Трьох Особах.

У свято Пресвятої Трійці, ми маємо обов’язок вияснити усі закиди тих невіруючих, які намагаються з Христової вівчарні видерти невинні овечки і потягнути їх на жертву кровожерливого тирана-сатани. Зрозуміло, що тайну Пресвятої Трійці ми не зможемо вияснити до кінця ніколи, проте наблизитися до її розуміння – наш обов’язок. Ми повинні шукати шляхи для вияснення цієї святої тайни через аналогії. Вдале порівняння священиком аналогією до сонця відносно Пресвятої Трійці, має багато подібностей.

Сонце є джерелом фізичного добра, а Пресвята Трійця є джерелом добра духовного і джерелом Божого життя в нас самих. Так як сонце дає енергію і силу, так само і Пресвята Трійця дає людям внутрішню силу і міць. Сонце дає світло, а Пресвята Трійця просвітлює розум, думки, наміри і серця людей. Сонце є джерелом тепла, а Пресвята Трійця розливає в наших серцях духовне тепло, яким є любов до Бога і до людей. Сонце лікує хвороби тіла, а Пресвята Трійця лікує хвороби душі – гріхи. Сонце розвеселяє все і просвітлює морок ночі, а Пресвята Трійця розвеселяє наші серця і просвітлює морок нашого життя. Ісус Христос Сам називає Себе Світлом: «Я Світло для світу» (Ів. 9, 5). Вказані порівняння, або аналогію вживати доречно і корисно, бо вони привідкривають нам глибше розуміння цієї тайни віри.

Другою аналогією до Пресвятої Трійці є джерело води. Вода є рідина, але вона буває у різних своїх проявах. Вода при низькій температурі може бути снігом або ж льодом, а при високій температурі вона випаровується і стає парою. Вода, отже, може бути і парою і кригою льоду і просто рідиною. Вода є одна, але має різні свої прояви. Подібно і Пресвята Трійця. Хоча Бог є Один, але проявляється у світі як Отець, як Син і як Святий Дух. Ісус також робить аналогію, коли порівнює Духа із водою: «останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є! Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його. Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений» (Ів. 7, 37 – 39). З води повстав світ, коли «Дух Божий носився над поверхнею води» (Бут. 1, 2) і оживлював воду. Вода, отже, яку Дух оживлював, стала символом Духа Божого. По цій причині проводити таку аналогію корисно і необхідно. Ми дуже мало знаємо про Пресвяту Трійцю, але те, що корисне і необхідне для нашого спасіння, отримуємо в порівняннях зі світу матеріального, фізичного.

Найголовнішими знаннями про Пресвяту Трійцю є знання того, що Бог є любов. У Євангелії від Івана читаємо: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3, 16-17).

Божа Любов спонукала Творця віддати Свого Сина на хрест задля спасіння грішників. Любов і є тією причиною, що Отець посилає Сина спасти світ. Але довершити спасіння і освятити світ має Святий Дух. Таким чином бачимо, що Отець Першопричина створення світу, Син – джерело відкуплення, а Дух Святий – освячення наше. Так проявляє Себе Бог у Своїй любові до людини, до людського роду. 

Роман ВАСИЛІВ
отець-доктор Бориславського деканату УГКЦ