Криза ще далека від завершення, а уряд вже готовий підвищувати податки і суворіше контролювати будь-яку економічну активність

Проект Стратегії Міністерства фінансів з пікантною назвою «Самодостатність» (майже за Жванецьким: самі послуги виробляємо, самі і споживаємо) надано публічному обговоренню 15 червня. Сама спроба шановного відомства розпочати громадське обговорення фіскальної перспективи країни на 2021−2023 роки, річ безсумнівно втішна і глибоко демократична, але ось смисли, що несе цей документ, аналогічних емоцій аж ніяк не викликають. Посудіть самі.

За три роки відомство готове (Розділ 2 Податкові стимули для розвитку економіки):

• Впровадити єдину звітність з ПДФО та ЄСВ — ініціатива, яку влада анонсує з минулого року. Її простіше вже було зробити і забути, ніж говорити про неї через її малозначність на тлі інших проблем.
• Списати пеню, штрафні санкції та суму податкового боргу, що вважається безнадійним, і реструктуризувати податкові борги. Виписано так нечітко і хитко, що не зрозуміло, чи то гряде «парад прощення боргів» для Укрнафти, Нафтогазу, низки обленерго та інших «впливових» боржників, чи то відповідні норми Податкового кодексу раптом перестали працювати в нашій країні.
• Надати послугу автоматичного повернення переплат платників податків, без необхідності подачі заяви. Опція безсумнівно корисна, але в умовах роботи електронного кабінету, погодьтеся, не найбільша проблема.
• Запустити знижену ставку ПДВ на окремі сільськогосподарські товари. Приємно що в уряді згадали про можливість, передбачену базовою директивою ЄС у сфері ПДВ № 112, але хотілося б дізнатися хоч якісь подробиці: розмір ставки, наприклад мінімально можливу 5% або 14% (як пропонують депутати у проекті 3656), і які товари стануть пільгувати — дозволений директивою перелік насправді не такий великий, а значить його вплив на економіку вельми обмежений.
• Відстрочка в 2021 році сплати ПДВ на ввезення виробничого обладнання, що не має аналогів в Україні. Не дуже щедра пропозиція, оскільки багато в чому подібний механізм вже працює в чинному Податковому кодексі і саме до 01.01.2022.
• І, головна інтрига, звільнення від оподаткування частини прибутку підприємств, що витрачається на інвестування. Знову недомовки і туман, не вистачило духу назвати податок на виведений капітал на ім’я або знову нас очікує «мертвонароджена дитина» на кшталт «прискореної амортизації» із Закону 466?

Усе! Нічого нового робити в сфері стимулювання економіки не збираються.

Зате багато нового приховано в розділі «Нова кадрова політика і діджиталізація». Нас повідомляють про те, що податкова і митниця стануть єдиною юридичною особою («клятви», принесені МВФ, потрібно виконувати, але при чому тут реформи для українців), а ще обіцяють поміняти 60% фіскалів (чому саме ця цифра, а не перевірені грузинською практикою 90%) і додати їм зарплати — до рівня сусідніх держав (найімовірніше, співробітники контролюючих органів подумають про Польщу або, на лихий кінець, Румунії, але ось ще у нас сусіди Молдова і Білорусь, так що зарплати ще й урізати можуть за бажанням).

Під модним нині словом «діджиталізація» також пропонують:

• Створення комітету управління інформаційними технологіями як елемент запобіганню зловживанням. Замість того, щоб забрати всі інформаційні бази у контролюючих органів і передати їх у незалежну структуру, створюють ще одну годівницю для чиновників, що контролюватимуть інших чиновників — дивовижна логіка.
• далі «нафталін»: електронний аудит (вже існуюча опція в ПК — див. пп. 75.1.2), електронна акцизна марка (так її вже вкотре розробили за прем’єрства Гончарука, що знову?) і РРО в смартфоні до 01.08.2020 (по-перше, це не новина, а вимога Законів 128 і 129, а по-друге, стратегія це про майбутнє, а не про те, що робиться).

На цьому сюрпризи не закінчуються. Розділ зі скромною назвою «Детінізація» розкриває справжні наміри влади про те, як будуть підтримувати платників податків:

• Уже з 2021 року на українців очікує нульова декларація і контроль податківцями витрат громадян. Що скажеш, замість політики повернення міляьярдів, які втекли за кордон, через амністію капіталу, каральний механізм підглядання за витратами українців, на тлі якого останні подарунки законодавства в сфері фінансового моніторингу — контроль трансакції більше ніж 5 тис. грн — здадуться дрібницями.
• Створять нову службу фінансових розслідувань (обіцяють з 2015 року).
• Дозволять казино і «одноруких бандитів», з яких зберуть 4 млрд грн податків (дивно, в найкращі часи ігровий бізнес не платив до бюджету більш ніж 1 млрд, нація лудоманів як перспектива).
• І знову поточний рік, але новина, мабуть, дуже приємна для уряду — з платників ПДВ у другому півріччі зберуть на 12 млрд ПДВ більше, ніж у перші шість місяців 2020 року. Причина такої небувалої «потенційної щедрості» з платників податків не змінювалася з часів Азарова — боротьба з ПДВ-схемами. І знову-таки, чому 12 млрд, коли оголошували, що крадуть 90?

Таким чином, запропонований суспільству проект Стратегії являє собою набір з:

• дрібного незначного інструментарію, не здатного на істотну зміну правил гри, або вже активних податкових механізмів, що пропонується у кращому разі відремонтувати, у гіршому — не змінювати взагалі;
• опцій, які не мають жодного стосунку до перспективи 2021−2023 (що вже впроваджуються або будуть реалізовані до кінця поточного року);
• абсолютно неочевидного і невиразного стимулювання економічного зростання, проте акцентованого впровадження ініціатив, спрямованих на зростання податкового і адміністративного тиску вже з середини поточного року.

Аналогія одна — батіг і пряник. Пряник подекуди старий, частково вже або працює, або такий, що їсти гидко. А ось батіг вийшов страшним — криза ще далека від завершення, а уряд вже готовий підвищувати податки і суворіше контролювати будь-яку економічну активність.

Податкова політика держави вже готова посипати голову попелом своїх майбутніх жертв.