За вісім століть до Різдва Христового пророк Ісая описує нам подію, яка має пряме відношення до сьогоднішнього свята Благовіщення Пресвятої Богородиці.

“За часів царя юдейського Ахаза, сина Йотама, сина Уззії, виступили Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремалії, цар ізраїльський, проти Єрусалиму, щоб його звоювати; та не здолали його здобути. Якже сповіщено домові Давида: Арам, мовляв, розтаборився в Ефраїмі – серце царя й народу затремтіло, як тремтить дерево в лісі від вітру. Господь же сказав до Ісаї: “Вийди назустріч Ахазові, ти й син твій Шеар-Ашув, на край водогону з верхнього ставу, на шлях, що йде через поле шаповала, та й скажи йому: Вважай, мовляв, і будь спокійний! Не бійся, і серце твоє нехай не тривожиться перед отима двома недогарками-головешками, що куряться, дарма що палає гнівом Рецін і сирійці та син Ремалії.”  (Іс. 7, 1-9).

Пророк Ісая розкриває нам цей діалог з Богом. Пророк виконує наказ Господа і веде розмову із заклопотаним війною царем Ахазом. Ісая продовжує розкривати цареві Божі плани. “І заговорив Господь знову до Ахаза, кажучи: “Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!” Ахаз же відказав: “Не проситиму і не буду спокушати Господа.” Тоді він сказав: “Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що й докучаєте ще й Богові моєму? Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл.” (Іс. 7, 11-14).

Це пророцтво, яке було сказане за вісім століть до Різдва Христового, сьогодні сповнюється. Діва зачинає в утробі. Діва приймає у своє лоно Того, Який зветься Божим Сином. Діва приймає Того, Хто має народитися і бути з нами. З нами буде Бог – Еммануїл. Сьогодні, коли збувається це пророцтво, ми бачимо, як тоді, ще за вісім століть, пророк пророкував про цю таємничу Діву. Оскільки цар Ахаз не хотів знаку для себе, то дістав даний знак для всіх. І став цей даний йому знак знаком для всіх народів, на всі покоління і на всі віки. “Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл”, – говорить пророк.

Розважаючи сьогодні про звершення цього пророцтва, звернімося ще до глибшої давнини, до часу, коли Господь пообіцяв царю Давиду: “Я поставлю по тобі твоє потомство, що вийде з твого лона, й утверджу його царство… Я скріплю його царський престіл навіки.” (2 Сам. 7, 12-13). Сьогодні збувається і це пророцтво

Подібно, як у Старому Заповіті Бог говорив до народу з Кивоту, так і у Новому Заповіті Він хоче говорити до Свого народу з “одухотвореного Кивоту”. Кивот Заповіту, який супроводжував Ізраїля в дорозі з Єгипту в Обіцяну Землю та у всіх війнах давав перемогу, пропав. Він був захований перед ворогами, і місце його перебування залишилося невідомим. Тому Бог захотів поставити у храмі Новий Кивот, Нову Святиню, нове, живе вмістилище Божества. Він бо створив для Себе Діву, про Яку пророкує пророк Ісая. Ця Діва стає живим Кивотом, живим вмістилищем Бога.

У книзі Виходу сказано: “Я появлю перед тобою всю мою доброту… і милуватиму, кого милуватиму, і милосердуватимусь, над ким буду милосердуватись.” (33, 19). Діва Марія, до Якої говорить сьогодні архангел Гавриїл: “Радуйся благодатна!” (тобто “повна ласки”), отримує від Бога ласку. Цю ласку Вона отримала від часу Свого Непорочного Зачаття. Вона створена Богом як друга Єва.

Перша Єва була створена Богом без гріха. Так без гріха Бог хоче створити другу Єву, як і другого Адама, Який буде походити від Неї. Бо перша Єва створена від Адама, а другий Адам, Христос, походить від другої Єви – Марії. Бачимо тут, що Бог найперше дає Їй ласку, дає Їй милосердя. Вона створена у Його планах від віків для того, щоби через Неї прийшов Бог у наш земний світ, щоби через Неї прийшов у світ Спаситель. Вона стає тим Ковчегом, з якого говорить Бог.

“А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: “Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог.” (Мт. 1, 22-23, пор. Іс. 7, 14). Приглянувшись до цих пророцтв Старого Заповіту, ми бачимо сьогодні їхнє сповнення.

“Ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж Діви було Марія. Ввійшовши до неї ангел, сказав Їй: “Радуйся, благодатна, Господь з Тобою!” (Лк. 1, 26-28). Діва Марія замислилася над цим привітанням. Бачимо, що Вона не злякалась приходу ангела. Чому? Бо ще в трирічному віці була введена у Всесвяте Єрусалимського храму. Там Преблагословенна перебувала як живий Кивот. Там Пречиста спілкувалась з небожителями. Там Чесніша від херувимів і Незрівняно славніша від Серафимів спілкувалась з ангелами, які утверджували Її у вірі, навчали Її Божих правд. Вона була навчена від світу духів. І тому, зараз, коли приходить ангел, Вона не боїться його, але замислюється над змістом цього привітання.

“Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус.” …А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я мужа не знаю?”… “Дух святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить…” (Лк. 1, 30-35). Діва Марія в призадумі. Вона чекає, роздумуючи про те, що має відповісти Богові. Чекає і Бог – що вона відповість Йому? Чекає людство, чекає весь світ, чекає весь Всесвіт, чекає світ духів, чекає вся Вселенна. І Діва Марія промовила: “Нехай зо мною станеться по твоєму слову!” (Лк. 1, 38). Вона відповідає Богові: “Так! Нехай буде, Боже, воля Твоя!”

У Венеції в XVI ст. панувала пошесть. Люди масово гинули по навколишніх селах та містах. Жителі Венеції, зібравшись на площі, вирішили: “Якщо нас не торкнеться ця хвороба, збудуємо храм на честь Матері Божої.” Жоден із них не загинув. І не тільки – хвороба не торкнулася жодного мешканця Венеції. Тоді люди в центрі міста збудували величаву святиню, в середині якої поставили фігуру Матері Божої з надписом “О Мати! О Мати! О Мати!” Тричі повторюють, тричі прикликають Її і називають Матір’ю. Так, Вона Мати. Вона Мати не тільки Христа Спасителя, але через Нього стала і нашою Матір’ю. Вона – “всіх скорботних Радість” – приходить на допомогу у наших недугах і болях, Вона – “хворих Посіщення” – подає зцілення. Вона – “немічних Покров і Заступниця” – постійно піклується про Своїх дітей.

Сьогодні Діва Марія починає ставати нашою Матір’ю, бо Син Божий втілюється в Її лоні, переходить з неба у наш світ, щоби через Неї дати спасіння нам.

Римський Вселенський Архиєрей Іван Павло II говорить: “Через Марію – до Ісуса”. І сьогодні ми також повторюємо разом з ним: “До Ісуса – через Марію”, бо Вона сьогодні відповідає Богові: “Нехай станеться, нехай буде воля Твоя, Боже.” Амінь.

Роман ВАСИЛІВ,

отець-доктор Бориславського деканату УГКЦ